ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.12.2021Справа № 910/17661/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО, будинок 22-Б)
до проПриватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 3) стягнення заборгованості у розмірі 767 379 грн. 81 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 767 379 грн. 81 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №0722/21 від 22.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17661/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
29.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 09.11.2021 року та 10.11.2021 року про вручення поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» (Постачальник) та Приватним підприємством «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (Покупець) було укладено Договір поставки №0722/21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати) у зумовлені строки (строк) другій Стороні - Покупцеві товар, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах і в порядку, визначених даним Договором. (а.с.7-11)
Згідно з п.п.4.1, 4.2 Договору оплата товару Покупцем здійснюється за договірною ціною, погодженою Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, та зазначеною по кожному виду Товару в рахунку-фактурі. Оплата замовленої Покупцем партії товару здійснюється на умовах, узгоджених Сторонами у специфікації на відповідну партію товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється на підставі видаткових накладних протягом 14 календарних днів з моменту отримання передоплати відповідно до пункту 4.1.1 .даного Договору.
Право власності на товар, що постачається за цим Договором, переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами (уповноваженими особами Сторін) видаткових накладних у пункті поставки, визначеному в п. 5.2. цього Договору.
Згідно з п.п.6.1, 6.2Договору передання та приймання товару здійснюється відповідно до видаткових накладних, що складені згідно з узгодженими Сторонами специфікаціями та рахунками-фактурами, в яких відображена кількість, асортимент та ціна партії товару. Приймання-передача товару за кількістю здійснюється відповідно до товаросупровідних документів, за якістю - відповідно до документів, що підтверджують якість товарів, а також шляхом обов'язкового візуального огляду товару.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за-кожен день прострочення та за весь період прострочення, а також документально підтверджені збитки, що виникли у Постачальника зв'язку з невиконанням умов цього Договору Покупцем.
У п.12.1 Договору зазначено, що Сторони погодилися, що у випадку виникнення після укладання цього Договору форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконай й я Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.
Якщо Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, не повідомить про це іншу Сторону протягом 5 (п'яти) днів від дати їх виникнення, то вона не може в подальшому на них посилатися як на підставу для звільнення від відповідальності, крім випадку, коли ця подія перешкоджає відправленню такого повідомлення. (п.12.2 Договору)
Специфікацією №1 до Договору поставки №0722/21 від 22.07.2021 року Сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 895 762 грн. 98 коп.
Згідно з п.2 Специфікації №1 Покупець сплачує 50 000 грн. на умовах попередньої оплати до дати відвантаження товару. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару за видатковою накладною. (а.с.12)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №0722/21 від 22.07.2021 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу на підставі довіреностей прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №167 від 19.08.2021 року на суму 399 247 грн. 38 коп., №171 від 25.08.2021 року на суму 496 515 грн. 60 коп., а загалом на суму в розмірі 895 762 грн. 98 коп., товарно - транспортними накладними. (а.с.14-18), та здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму в розмірі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача, платіжними дорученнями №899 від 29.07.2021 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №1264 від 24.09.2021 р. на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.19-27)
19.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №540 від 19.10.2021 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення. (а.с.28-32)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» становить 745 762 грн. 98 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» пеню у розмірі 10 767 грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 1 900 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 8 949 грн. 16 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що він не погоджується з розміром штрафних санкцій, оскільки прострочення оплати товару виникло внаслідок непередбачених обставин, які мають істотне значення. Також просив суд зменшити розмір пені до 20%.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №0722/21 від 22.07.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №0722/21 від 22.07.2021 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу на підставі довіреностей прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №167 від 19.08.2021 року на суму 399 247 грн. 38 коп., №171 від 25.08.2021 року на суму 496 515 грн. 60 коп., а загалом на суму в розмірі 895 762 грн. 98 коп., товарно - транспортними накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.14-18), та здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму в розмірі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача, платіжними дорученнями №899 від 29.07.2021 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №1264 від 24.09.2021 р. на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.19-27)
Право власності на товар, що постачається за цим Договором, переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами (уповноваженими особами Сторін) видаткових накладних у пункті поставки, визначеному в п. 5.2. цього Договору.
Згідно з п.2 Специфікації №1 Покупець сплачує 50 000 грн. на умовах попередньої оплати до дати відвантаження товару. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару за видатковою накладною. (а.с.12)
З огляду на викладене, Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи обов'язок Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» з оплати отриманого товару відповідно до умов Договору поставки №0722/21 від 22.07.2021 року на підставі видаткових накладних №167 від 19.08.2021 року, №171 від 25.08.2021 року настав.
Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» за Договором поставки №0722/21 від 22.07.2021 року становить 745 762 грн. 98 коп.
Що стосується заперечень Відповідача в частині того, що прострочення з оплати отриманого товару відбулось внаслідок непередбачених обставин, які мають істотне значення, Суд зазначає.
У п.12.1 Договору зазначено, що Сторони погодилися, що у випадку виникнення після укладання цього Договору форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконай й я Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.
Якщо Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, не повідомить про це іншу Сторону протягом 5 (п'яти) днів від дати їх виникнення, то вона не може в подальшому на них посилатися як на підставу для звільнення від відповідальності, крім випадку, коли ця подія перешкоджає відправленню такого повідомлення. (п.12.2 Договору)
Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про шо Відповідачем було повідомлено Позивача протягом 5 (п'яти) днів від дати їх виникнення відповідно до п.12.2 Договору, а тому Суд не приймає до уваги вказані заперечення Відповідача.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» в розмірі 745 762 грн. 98 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 745 762 грн. 98 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 1 900 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 8 949 грн. 16 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 1 900 грн. 16 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 8 949 грн. 16 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 6 711 грн. 87 коп.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 10 767 грн. 51 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за-кожен день прострочення та за весь період прострочення, а також документально підтверджені збитки, що виникли у Постачальника зв'язку з невиконанням умов цього Договору Покупцем.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.09.2021 р. по 25.10.2021 р. у розмірі 10 767 грн. 51 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, з Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 745 762 грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 1 900 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 6 711 грн. 87 коп. та пеня у розмірі 10 767 грн. 51 коп.
В той же час, Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені до 20%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.
Клопотання про зменшення розміру пені до 20% обґрунтовано тим, що затримка розрахунків зумовлена винятковими обставинами, а також специфікою виконання будівельних робіт за договорами на закупівлю робіт за державні кошти на умовах післяоплати.
На підтвердження вказаних доводів Відповідачем було подано звіт про фінансовий стан станом на 30.09.2021 року.
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, прийшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження можливості зменшення розміру пені до 20%. А тому клопотання Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» про зменшення розміру пені до 20% не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 34456142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО, будинок 22-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 16288428) заборгованість у розмірі 745 762 (сімсот сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп., 3% річних у розмірі 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 16 (шістнадцять) коп., інфляційні у розмірі 6 711 (шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп., пеню у розмірі 10 767 (десять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі 11 477 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 14 (чотирнадцять) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 грудня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин