ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.12.2021 Справа № 924/885/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Текна Україна"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс"
до співвідповідача: Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича
про стягнення солідарно заборгованості в сумі 217415 грн 00 коп.
представники сторін не з"явилися.
встановив: 28.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Текна Україна" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" та Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича про стягнення з ТОВ "Гіс Транс" коштів у сумі 187416 грн 68 коп. та солідарно з ФОП Сенкевича М.В. коштів в сумі 30000 грн 00 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
31.08.2021 Господарський суд Хмельницької області постановив передати матеріали справи № 924/885/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текна Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" та Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича про стягнення з ТОВ "Гіс Транс" коштів у сумі 187416 грн 68 коп. та солідарно з ФОП Сенкевича М.В. коштів в сумі 30000 грн 00 коп.до Господарського суду Івано-Франківської області за виключною підсудністю.
28.09.2021 суд постановив позовну заяву вх.№15791/21 від 20.09.2021 залишити без руху та встановив позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду докази доплати судового збору в сумі 450 грн 03 коп.
18.10.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити розгляд справи по суті у судове засідання на 10.11.2021, яке суд враховуючи неявку представників сторін відкладав на 14.12.2021 та 23.12.2021.
10.11.2021 від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про відмову від позовних вимог до співвідповідача ФОП Сенкевича М.В. вх.№17796/21.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі в цій частині, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв"язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз"яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд встановив, що заява про відмову від позову підписана адвокатом Баранець Оленою Андріївною, який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1024759 від 07.10.2021.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Оскільки відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з співвідповідача Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича коштів в сумі 30000 грн 00 коп.
Відтак провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача ТОВ "Гіс Транс" 169000 грн 00 коп. - надмірно сплачених коштів та 18416 грн 68 коп. - штрафу.
23.12.2021 відповідач у судове засідання не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзив на позов не подав. Ухвали суду направлялися відповідачу відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресами, зазначеними у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 23.12.2021 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг транспортного перевезення №29122020 від 29.12.2020 в частині надання послуг та порушення обов"язку щодо реєстрації та пред"явлення податкових накладних після закінчення перевезення. Внаслідок вказаних порушень виникла заборгованість в сумі 187 416 грн 68 коп. (надмірно сплачені кошти в сумі 169000 грн 00 коп. та штраф - 18416 грн 68 коп.) Обґрунтовані позовні вимоги ст. 525, 526 ЦК України, 175, 193 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
29.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Текна Україна" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" (виконавець) уклали договір про надання послуг транспортного перевезення, відповідно до п.1.1. якого, замовник зобов"язується надавати для перевезення вантажі, а виконавець зобов"язується організувати перевезення їх автомобільним транспортом у міжміському та/або місцевому сполученні , а при необхідності - у міжнародному сполученні, за узгодженими маршрутами у визначені місця призначення та в строки, і передавати одержувачам.
Згідно з п.3.2.9 договору, після закінчення перевезення пред"явити замовнику екземпляр товарно-транспортної накладної з відмітками про здачу вантажу в місцях розвантаження, рахунок на оплату, акт виконаних робіт та зареєструвати податкові накладні згідно чинного законодавства. У разі не реєстрування, неправильного або несвоєчасного реєстрування виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чи вчинення інших дій /бездіяльності в результаті чого була зупинена, заблокована чи не зареєстрована податкова накладна, виконавець зобов"язаний сплатити замовнику штраф у розмірі суми ПДВ вказаний у податкових накладних, які не зареєстровані, або реєстрація яких зупинена чи заблокована.
За надані транспортно -експедиційні послуги замовник оплачує виконавцю плату за ставками, узгодженими сторонами в наданій замовником заявці (п.4.1).
Розрахунок за транспортні перевезення експедиційні послуги за цим договором проводиться замовником на підставі рахунків виконавця протягом 5-ти банківських днів, з моменту його оформлення, пред"явлені та підписані за допомогою факсимільного зв"язку, поштового зв"язку (п.4.2.).
У разі сплати замовником коштів у сумі більшій ніж вказано у рахунку(ках) або коштів у сумі більшій, ніж фактично було наданих послуг із транспортного перевезення або у разі оплати виставлених виконавцем рахунків та фактично не надання виконавцем замовнику послуг з транспортного перевезення згідно оплачених замовником рахунків, такі кошти вважаються сторонами, як надмірно сплачені кошти замовником та виконавець зобов"язаний повернути вказані кошти замовнику у п"ятиденний строк на його вимогу (претензію) або зарахувати вказані кошти, за заявою замовника, як оплату за послуги з перевезення, які будуть надані виконавцем замовнику в майбутньому (п.4.3.).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та дійсний до 31.12.2020, в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. У випадку, якщо за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії цього договору одна із сторін не попередить іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.8.2.).
На виконання умов договору позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків за період грудень 2020 року - квітень 2021 року перерахував відповідачу кошти в сумі 266500 грн 00 коп., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи платіжними дорученнями.
В порушення умов договору відповідач частково надав послуги перевезення позивачу на суму 97500 грн 00 коп., що підтверджується актами здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) та товарно - транспортними накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Крім того, за порушення відповідачем положень п.3.2.9. договору, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі, погодженому сторонами та згідно з розрахунком позивача становить 18416 грн 68 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач 16.07.2021 на адресу відповідача направив претензію з вимогою повернути надмірно сплачені кошти та штраф, докази направлення знаходяться в матеріалах справи.
Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича коштів в сумі 30000 грн 00 коп. провадження закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відмовою позивача від позову.
Факт порушення ТОВ "Гіс Транс" свого зобов'язання щодо надання послуг та повернення надмірно сплачених коштів в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 169000 грн 00 коп. - надмірно сплачених коштів обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем штрафу та задовольняє його згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 169000 грн 00 коп. - надмірно сплачених коштів та 18416 грн 68 коп. - штрафу.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3261грн 25 коп., що підтверджується квитанціями № 0.0.2245247522.1 від 26 серпня 2021 року та № 0.0.2292541389.1 від 07 жовтня 2021 року .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд встановив, що 10.11.2021 позивач до початку розгляду справи №924/885/21 по суті подав заяву про відмову від позовних вимог про стягнення з співвідповідача Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича коштів в сумі 30000 грн 00 коп. Суд, враховуючи заяву позивача, керуючись положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що 50% сплаченого судового збору (225 грн 00 коп.) належить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Текна Україна" з державного бюджету.
Судовий збір в сумі 3036 грн 27 коп. суд покладає на ТОВ "Гіс Транс".
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
16.07.2021 позивач (замовник) та Адвокатське об"єднання "Арбітріум груп" (виконавець) уклали договір про надання правової допомоги №б/н.
Згідно ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1024759 від 07.10.2021 виданого АО "Арбітріум груп", представником у цій справі є адвокат Баранець Олена Андріївна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №725 від 17.08.2012.
Згідно з п.1.1. договору, виконавець бере на себе зобов"язання надавати правову допомогу замовнику по захисту його прав та інтересів, наданні правової допомоги, підготовці процесуальних документів, представництво інтересів у суді у справі про стягнення коштів з ТОВ "Гіс Транс". У випадку надання правової допомоги на оплатній основі, вартість послуг вказується в додатку №1 до цього договору (п.1.2.).
В Додатку №1 до договору сторони погодили тарифи для визначення вартості наданої правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 16.07.2021 №б/н., а саме вартість правової допомоги, яка включає підготовку процесуальних документів, надання консультацій, участь у суді першої інстанції складає 12000 грн 00 коп. та не залежить від кількості підготовлених процесуальних документів, кількості та тривалості судових засідань, тобто є фіксованою. Клієнт сплачує кошти в сумі 12000 грн 00 коп. до винесення рішення судом першої інстанції.
На виконання умов договору про надання правової допомоги №б/н від 16.07.2021, позивач перерахував Адвокатському об"єднанню "Арбітріум груп" кошти в сумі 12000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №9 від 17 грудня 2021 року.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, зважаючи на задоволення позову, підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, участь в судовому засіданні, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Гіс Транс" 12000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
В частині позовних вимог про стягнення з співвідповідача Фізичної особи-підприємця Сенкевича Миколи Володимировича 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. провадження закрити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текна Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс" про стягнення коштів в сумі 187416 грн 68 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіс Транс", вул. О. Довженка, буд.5-А, офіс 22, м. Івано-Франківськ, 76005 (код 41347344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текна Україна", вул. Б. Хмельницького, 34/1, смт. Віньківці, Віньковецький район, Хмельницька область, 32500 (код 37614329) кошти в сумі 187416 ( сто вісімдесят сім тисяч чотириста шістнадцять) грн 68 коп., а також 3036 (три тисячі тридцять шість) грн 27 коп. судового збору та 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Текна Україна", вул. Б. Хмельницького, 34/1, смт. Віньківці, Віньковецький район, Хмельницька область, 32500 (код 37614329) з Державного бюджету України 225 (двісті двадцять п"ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №0.0.2292541389.1. від 07 жовтня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.12.2021
Суддя Т. В. Максимів