29 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/3335/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І.,
суддя Білоусова Я.О.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (вх.№3377 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В., час проголошення рішення - 10:53год., дата складання повного тексту рішення - 21.10.2021, у справі № 922/3335/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукро", м. Одеса,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", м. Харків,
про стягнення 139 205, 39грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукро" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 137 577, 08грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №ТЕО/2021-06/11 транспортно-експедиторського обслуговування від 10.06.2021 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг. Крім того, позивачем нарахована пеня у розмірі 1 628, 31грн.
Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-шлях-сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукро" 137 577, 08грн основної заборгованості, 1 628, 31грн пені та 2 270, 00грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на умовах укладеного договору транспортно-експедиторського обслуговування позивач здійснив перевезення вантажу у кількості, яка визначена у заявці відповідача №24/06. Відсутність претензій відповідача щодо не перевезення вантажу є доказом належного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
Суд дійшов висновку, що наявність і розмір боргу у сумі 137 577, 08грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу 1 628, 31грн пені з врахуванням дати надання послуг та їх вартості за період прострочення оплати відповідачем з 24.07.2021 по 19.08.2021.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково та змінити рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021; стягнути з апелянта на користь позивача основний борг в сумі 69 569, 26грн, в іншій частині позовних вимог відмовити; стягнути з позивача 3 405, 00грн витрат по сплаті судового збору.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та не застосовано Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.
Апелянт вважає, що копія рахунку на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 не відповідає вимогам законодавчих актів, тому не може бути належним та допустимим доказом надання послуг. На думку апелянта, позивач безпідставно включив 28 401, 88грн витрат щодо надання навантажно-розвантажувальних послуг.
Апелянт вказує, що він не визнає витрати позивача у розмірі 39 605, 94грн та 28 401, 88грн, а визнає основний борг в сумі 69 569, 26грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі № 922/3335/21 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 01.12.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 01.12.2021 для подання заяв і клопотань.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
26.11.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13739), зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач підтверджує факт отримання послуг транспортно-експедиторського обслуговування від ТОВ "Лукро" згідно з Договором та наявність заборгованості перед позивачем.
Позивач зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, на які посилається відповідач, не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення.
На думку позивача, суд першої інстанції, приймаючи рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Як вказує позивач, рахунок на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 на послуги з автоперевезення вантажу за маршрутом с. Кургани-Київ-Одеса в контейнері TGHU6505342 та рахунок на оплату ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" №1893 від 08.07.2021 відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3335/21 - залишити без змін.
Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач просить скасувати частково та змінити рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021; стягнути з апелянта на користь позивача основний борг в сумі 69 569, 26грн, в іншій частині позовних вимог відмовити; стягнути з позивача 3 405, 00грн витрат по сплаті судового збору.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що він визнає основний борг в сумі 69 569, 26грн, однак, не визнає витрати позивача у розмірі 39 605, 94грн та 28 401, 88грн.
Так, на думку апелянта, копія рахунку на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 не відповідає вимогам законодавчих актів, тому не може бути належним та допустимим доказом надання автотранспортних послуг на території України за 1 контейнер в сумі 39 605, 94грн.
Також, на думку апелянта, позивач безпідставно включив 28 401, 88грн витрат щодо надання навантажно-розвантажувальних послуг, оскільки позивач не надав документи, які б підтверджували оплату позивачем послуг ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" у розмірі 28 401, 88грн або відповідний акт приймання-передачі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 68 007, 82грн (39 605, 94грн + 28 401, 88грн).
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукро" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (клієнт) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2021-06/11.
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом цього договору є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг.
Згідно з пунктом 1.2. договору, послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) або додаткової угоди до договору (надалі - заявка), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови.
Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного/факсимільного зв'язку прирівнюється до оригіналу.
У випадку відсутності письмової заявки клієнта, довіреність клієнта є належним доказом доручення клієнта експедитору приступати до надання послуг за договором.
Відповідно до пункту 1.3 договору, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно з пунктом 3.2.9. договору, клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплатити рахунки експедитора відповідно до умов даного договору.
Пунктом 3.2.10. договору передбачено, що клієнт зобов'язується відшкодувати експедитору всі інші додаткові витрати, які виникли при виконанні експедитором обов'язків в межах цього договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі рахунку експедитора, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, у національній валюті України - гривні.
У випадку погодження сторонами вартості послуг експедитора у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, оплата наданих послуг здійснюється згідно курсу валюти НБУ на момент виставлення рахунку.
У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, здійснених в інтересах клієнта та пов'язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений пунктом 4.2. договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не погоджено сторонами. У випадку несплати рахунку клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його виставлення, експедитор залишає за собою право виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану в розділі 9 цього договору. В якості виду електронного підпису відповідного рахунку сторони визначили наступну сукупність ознак: наявність посади уповноваженої особи експедитора та відправлення рахунку з електронної адреси експедитора з доменом @iukroltd.com.
Пунктом 4.5. договору визначено, що за фактом надання послуг експедитор надає (надсилає) клієнту двосторонній акт наданих послуг у 2-х примірниках, про що повідомляє клієнта шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу клієнта.
Клієнт протягом 2-х днів з дня отримання акту зобов'язаний направити експедитору підписаний акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг.
При неотриманні експедитором оформленого (підписаного) клієнтом акту наданих послуг або письмової вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 14-ти днів з дати відправлення актів експедитором, послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень.
Згідно з пунктом 5.17 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором клієнт сплачує експедитору неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Цей договір набуває чинності з моменту дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021.
На виконання умов вказаного договору, між сторонами була підписана заявка №24/06 від 24.06.2021 на організацію транспортно-експедиторських послуг до договору, букінг В212007211, контейнер 1x40 НС, вантаж - древесне вугілля.
На виконання умов вказаного договору та погодженої заявки, позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу по букінгу В212007211, контейнер 1x40, номер контейнера TGHU6505342 , на загальну суму 137 577, 08грн з ПДВ.
За фактом надання послуг позивачем було виставлено рахунок на оплату №5048 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137 577, 08грн, у тому числі ПДВ, та складено акт надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137 577, 08грн.
20 липня 2021 року оригінали рахунку на оплату №5048 від 09 липня 2021 року (один примірник) та акту надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року (два примірники) були відправлені на адресу місцезнаходження відповідача кур'єрською службою доставки КСД та доставлені останньому 23.07.2021, що підтверджується квитанцією кур'єрської служби доставки КСД №2303609, описом внутрішнього вмісту відправлення №2303609 та інформацією про відправлення з сайтуhttps://ksd-ua.com/.
Також 20 липня 2021 року відповідно до умов пунктів 4.2., 4.5 договору, позивач повідомив відповідача про відправлення вказаних оригіналів документів та надіслав електронні (скановані з оригіналів) версії рахунку та акту надання послуг на електронну адресу клієнта шляхом надсилання відповідного листа на його електронну адресу, вказану в договорі, що підтверджується електронним листом.
Проте, отримавши оригінали вказаних документів, відповідач не направив у відповідь позивачеві, у встановлені договором строки, підписані для експедитора його примірники актів наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому цих послуг.
Такі обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (стаття 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2021-06/11 позивачем здійснювалось перевезення вантажу на замовлення відповідача.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що він визнає основний борг в сумі 69 569, 26грн, однак, не визнає витрати позивача у розмірі 39 605, 94грн та 28 401, 88грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що, на думку апелянта, копія рахунку на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 (а.с.80) не відповідає вимогам законодавчих актів, тому не може бути належним та допустимим доказом надання автотранспортних послуг на території України за 1 контейнер в сумі 39 605, 94грн.
Так, апелянт вказує, що у цьому рахунку в порушення статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі - Правила), відсутня інформація про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.
Статтею 9 цього Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до пункту 1.3 договору, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Судова колегія зазначає, що згідно матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги комплексного перевезення вантажу у міжнародному сполученні Україна - Ізраїль.
Матеріалами справи підтверджується, що надання послуг за договором позивачем при перевезенні вантажу відповідача в міжнародному сполученні супроводжувалося такими товарно-транспортними документами: CMR від 02.07.2021 та Коносаментом (Bill of Lading) AD2102005133.
За фактом надання послуг позивачем було виставлено рахунок на оплату №5048 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137 577, 08грн, у тому числі ПДВ, та складено акт надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137 577, 08грн.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 39 605, 94грн позивач надав рахунок ТОВ "Профі Трак" на оплату №459 від 05.07.2021, відповідно до якого ТОВ "Профі Трак" надав ТОВ "Лукро" послуги з автоперевезення вантажу за маршрутом с. Каргани - Київ - Одеса в контейнері TGHU6505342 за договором АВТО/2020-1112/1 від 11.12.2020.
Рахунок на оплату містить всі необхідні відомості, передбачені статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
У преамбулі Правил зазначено, що ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.
Тому доводи апелянта, що копія рахунку на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 не відповідає вимогам Правил, тому не може бути належним та допустимим доказом надання автотранспортних послуг на території України за 1 контейнер в сумі 39 605, 94грн, відхиляються апеляційним господарським судом.
Також, на думку апелянта, позивач безпідставно включив 28 401, 88грн витрат щодо надання навантажно-розвантажувальних послуг, оскільки позивач не надав документи, які б підтверджували оплату позивачем послуг ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" у розмірі 28 401, 88грн або відповідний акт приймання-передачі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати з навантажно-розвантажувальних послуг підтверджується рахунком на оплату ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" №1893 від 08.07.2021 (а.с.81) (пункти 2, 3, 6, 7).
Крім того, цей рахунок на оплату ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" наданий позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат:
- за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів від пункту за межами державного кордону України (пункти 1, 4 рахунку);
- витрати з випуску коносамента (пункт 5 вказаного рахунку);
- витрати з навантажно-розвантажувальних робіт порожнього контейнера на території складу (пункт 8 рахунку), які відповідач визнає в апеляційній скарзі та по яким у відповідача не має сумнівів щодо належного підтвердження витрат експедитора.
Як зазначено вище, статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Рахунок на оплату ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" №1893 від 08.07.2021 відповідає вимогам вказаного Закону та Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні".
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта щодо необґрунтованості та недоведеності витрат позивача у розмірі 39 605, 94грн та 28 401, 88грн.
В цілому суд апеляційної інстанції розцінює доводи апеляційної скарги як намагання ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції, що наявність і розмір боргу у сумі 137 577, 08грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
А частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно з пунктом 5.17 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором клієнт сплачує експедитору неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Позивач нарахував відповідачу 1 628, 31грн пені з врахуванням дати надання послуг та їх вартості, за період прострочення оплати відповідачем з 24.07.2021 по 19.08.2021 і апелянт факт порушення грошових зобов'язань за договором не спростовує.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі № 922/3335/21 - без змін.
Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі № 922/3335/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Я.О. Білоусова