вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" грудня 2021 р. Справа№ 910/9154/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021
у справі №910/9154/21 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення збитків.
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 108070,82 грн вартості недостачі вугілля.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, зобов'язань щодо збереження вантажу під час залізничного перевезення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача 106298,47 грн вартості нестачі вантажу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт втрати частини вантажу є встановленим, а відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу. Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми природної втрати відповідно до Правил перевезення вантажів, однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості відвантаженого вугілля у вагоні №56873722 по накладній №52213766.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі неправильно встановлених обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначає, що ним ставиться під сумнів достовірність зазначеної в накладних маси вантажу, оскільки позивачем до позовної заяви не було надано технічний паспорт ваг на яких було здійснено вимірювання маси вантажу при відправленні спірних вагонів.
Крім того апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно визнав наявні в матеріалах справи довідки про кількість і вартість відправленого вантажу як належні докази вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки жодна довідка не була підписана головним бухгалтером, довідки оформлені не відправником, а іншим підприємством. Жодних інших доказів на підставі яких можна встановити ціну товару, матеріали справи не містять, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність суми збитків, яка є предметом спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 апеляційну скаргу у справі №910/9145/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.
З наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень слідує, що рекомендовану кореспонденцію суду отримано учасниками справи.
Отже, в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21 в апеляційному порядку.
В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (далі - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ») відповідно до Технічних умов завантажило кам'яне вігілля:
1) у вагони №56998131 в кількості 70400 кг, №53518817 в кількості 68300 кг, №50057090 в кількості 70000 кг по накладній №52221116 від 18.12.2020;
2) у вагони №56875560 в кількості 71000 кг, №53188157 в кількості 69600 кг, №55022230 в кількості 69400 кг, №53598132 в кількості 69600 кг по накладній №52223971 від 18.12.2020;
3) у вагони №59782011 в кількості 69200 кг, №53125530 в кількості 68600 кг, №63327274 в кількості 69400 кг по накладній №52191228 від 16.12.2020;
4) у вагони №56998628 в кількості 70200 кг, №52180197 в кількості 69000 кг, №56871734 в кількості 68300 кг, №62965041 в кількості 69500 кг по накладній №52219821 від 18.12.2020;
5) у вагони №54753207 в кількості 69400 кг, №53514162 в кількості 69000 кг, №61297339 в кількості 69500 кг по накладній №52221124 від 18.12.2020,
6) у вагон №56873722 в кількості 71000 кг по накладній №52213766 від 17.12.2020;
7) у вагон №53546339 в кількості 68400 кг по накладній №52221744 від 18.12.2020;
8) у вагон №62197405 в кількості 69400 кг по накладній №52104353 від 10.12.2020;
9) у вагон №56875107 в кількості 70600 кг по накладній №52206406 від 17.12.2020.
З вказаних залізничних накладних вбачається, що відповідач прийняв у ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на станції Курахівка Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язався доставити його на станцію Лиман Південної залізниці - одержувач Зміївська ТЕС ПAT «Центренерго». Вантаж маркований чотирма повздовжніми борознами, навантаження вище рівня бортів.
Під час перевезення залізницею проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу вугілля про що, на станції Лиман Південної залізниці складено комерційні акти: №490000/210/153, №490000/208/151, №490000/209/152 від 22.12.2020, №490000/204/134, №490000/205/135, 490000/206/136 від 18.12.2020, №444002/137 від 20.12.2020, №490000/203/132 від 15.12.2020, та на станції Покровськ Донецької залізниці комерційні акти: №482004/720/145, №482004/721/146, №482004/722/147, №482004/725/150, №482004/723/148, №482004/724/149, №482004/714/139, №482004/715/140, №482004/716/141, №482004/717/142, №482004/719/144, №482004/718/143 від 19.12.2020, №482004/713/138 від 18.12.2020.
Посилаючись на положення Статуту залізниць України позивач стверджує, що АТ «Укрзалізниця» зобов'язане відшкодувати ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» вартість недостачі вантажу у сумі 108070,82 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач заперечував проти позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції до місця призначення.
Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Статтею 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Матеріалами справи підтверджується прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача за накладними: №55221116 від 18.12.2020, №52223971 від 18.12.2020, №52191228 від 16.12.2020, №52219821 від 18.12.2020, №52221124 від 18.12.2020, №52213766 від 17.12.2020, №52221744 від 18.12.2020, №52104353 від 10.12.2020, №52206406 від 17.12.2020 та здійснення його перевезення від станції відправлення до станцій призначення.
У вищевказаних залізничних накладних зазначено відповідну масу вантажу (вугілля камяного) у вагонах. При цьому, правильність внесених відомостей до вказаних накладних підтверджена підписом ЕЦП представника відповідача. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень. А відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо недостовірності зазначеної в накладних маси вантажу, оскільки в силу положень ст. 24 Статуту перевізник мав можливість перевірити правилність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній та в разі виявлення розбіжностей підписати накладну із зауваженнями.
За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, ст. 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з приписами ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Суд першої інстанції встановив, що за результатами зважування вантажу на станції Лиман Південної залізниці, виявлено його часткову втрату, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти, а саме:
- №490000/210/153 від 22.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56875560 становить 1600 кг. Над 1-2 люком справа виявлене поглиблення 150x100x800 см. Маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/204/134 від 18.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №59782011 становить 1050 кг. Над 1 люком справа виявлене поглиблення 150x150x100 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/205/135 від 18.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53125530 становить 2150 кг. Над 4-5 люками виявлене поглиблення 200x150x100 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/206/136 від 18.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №63327274 становить 1500 кг. Над 1-2, 6-7 люками справа виявлене поглиблення 200x100x100 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/208/151 від 22.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №54753207 становить 3100 кг. Над 5, 6, 7 люками ліворуч виявлене поглиблення 300x100x700 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/209/152 від 22.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56873722 становить 1500 кг. Над 1-2 люками справа виявлене поглиблення 150x100x500 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №444002/137 від 20.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53546339 становить 3630 кг. Над 2, 7 люками виявлене поглиблення 1000x80x50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №490000/203/132 від 15.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №62197405 становить 2000 кг. Над 1 -5 люками справа виявлене поглиблення 900x100x20 см. В місті поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
За результатами зважування вантажу на станції Покровськ Донецької залізниці, виявлено його часткову втрату, на підтвердження чого перевізником складено наступні комерційні акти:
- №482004/713/138 від 18.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56875107 становить 1050 кг. Над 1 люком виявлене поглиблення 80х120х280 см х50-70 см, над 1-2 люком ліворуч виявлене поглиблення 300х60х30 см, над 6-7 люками зліва 300x60-130х20-60 см. Маркування в місцях виїмок немає. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/719/144 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53514162 становить 4600 кг. Над 1-7 люками зліва виявлене поглиблення 1100x100-130x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/718/143 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №61297339 становить 1550 кг. Над 1-7 люками зліва виявлене поглиблення 1100x80x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/714/139 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56998628 становить 6250 кг. Над 1-7 люками зліва виявлене поглиблення 1100х 120x70 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/715/140 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні становить 2100 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1100x80-120x60 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/716/141 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56871734 становить 11600 кг. Над 1 -7 люком зліва виявлене поглиблення 1100х140х80 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/717/142 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №62965041 становить 1400 кг. Над 1-3 люком ліворуч виявлене поглиблення 450-500x100x40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/725/150 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53188157 становить 3850 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1050x100-130x60-80 см. Маркування в місцях виїмок немає. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/723/148 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №55022230 становить 1400 кг. Над 1 люком зліва виявлене поглиблення 130x80x40 см, над 6,7 люками зліва виявлене поглиблення 300x80-130x50-80 см. Маркування в місцях виїмок немає. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/724/149 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53598132 становить 5650 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1050x100-140x60-100 см. Маркування в місцях виїмок немає. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/720/145 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №56998131 становить 2800 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1100x60-80x60 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/721/146 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №53518817 становить 4300 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1100x80-120x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- №482004/722/147 від 19.12.2020, згідно якого нестача вугілля у вагоні №50057090 становить 4000 кг. Над 1-7 люком зліва виявлене поглиблення 1100x100-130x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних №55221116 від 18.12.2020, №52223971 від 18.12.2020, №52191228 від 16.12.2020, №52219821 від 18.12.2020, №52221124 від 18.12.2020, №52213766 від 17.12.2020, №52221744 від 18.12.2020, №52104353 від 10.12.2020, №52206406 від 17.12.2020, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах.
При цьому, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін у матеріалах справи відсутні.
Вимогами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Стаття 623 ЦК України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Колегія суддів зазначає, що відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням ЦК України і ГК України.
За приписами ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вищенаведені положення законодавства та обставини справи свідчать про відповідальність саме відповідача, як перевізника, за спірну нестачу.
При цьому, відповідач, всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 113 Статуту залізниць України не спростував подані позивачем докази на підтвердження заподіяння збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.ст. 130, 133 Статуту одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вантажоодержувач Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» зробила на залізничних накладних №52234200, №52221116, №52219821, №52229390, №52213766, №52206406, №52191228, №52217890, №52234655, №52221124, №52229523, №52247459, №52104353, №52121357, №52235454, №52248333, №52223971, №52221744 переуступний напис відправнику багажу - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на пред'явлення позову, а тому право позивача на пред'явлення позову підтверджено належними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Статтею 114 Статуту унормовано, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копії довідок, частина яких підписана директором, та начальником відділу з планування та інвестицій ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», частина представниками ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ТДВ «Шахта «Білозерська», частина директором Філії «ВТП «Павлоградвантажтранс», згідно з якими вартість 1 тонни відвантаженого вугілля становить:
- у вагонах №56998131, №53518817, №50057090 по накладній №52221116 - 2007,44 грн з ПДВ;
- у вагонах №53188157, №55022230, №53598132 по накладній №52223971 - 1881,54 грн з ПДВ;
- у вагоні №56875560 по накладній №52223971 - 1999,91 грн з ПДВ;
- у вагонах №59782011, №53125530, №63327274 по накладній №52191228 - 2028,40 грн з ПДВ;
- у вагонах №56998628, №52180197, №56871734, №62965041 по накладній №52219821 -2159,14 грн з ПДВ;
- у вагонах №54753207, №53514162. №61297339 по накладній №52221124 - 2227,01 грн з ПДВ;
- у вагоні №53546339 по накладній №52221744 - 1911,71 грн з ПДВ;
- у вагоні №62197405 по накладній №52104353 - 2122,04 грн з ПДВ;
- у вагон №56875107 по накладній №52206406 - 1554,50 грн з ПДВ.
Разом з тим позивачем не надано довідку в підтвердження вартості відвантаженого вугілля у вагоні №56873722 по накладній №52213766, тоді як у позовній заяві зазначено, що вартість відвантаженого вугілля у вказаному вагоні становить 1551,50 грн.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 314 ГК України, а також положення ст. 115 Статуту, які не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, місцевий господарський суд обґрунтованого визнав надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції, належними та допустимими доказами на підтвердження вартості відправленого вантажу. А отже, розмір збитків позивача є підтвердженим відповідно до вимог законодавства.
При цьому, посилання апелянта на непідписання зазначених довідок головним бухгалтером, колегія суддів відхиляє, адже, як було зазначено вище, за змістом ст. 115 Статуту вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу, у тому числі, необхідність його підписання саме головним бухгалтером.
Твердження скаржника стосовно того, що надані позивачем довідки є неналежними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки довідки оформлені не відправником, а іншим підприємством не приймаються судом до уваги, позаяк з вказаних довідок та матеріалів справи слідує, що ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (як виконавець) відвантажувало вугілля в адресу Зміївської ТЕС (замовнику) в тому числі і з інших шахт, а тому саме власник вугілля визначав вартість відвантаженої продукції.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів), визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002, є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083-2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива Wrt повинна бути не більше 16,0%. Один із основних показників якості вугілля кам'яного є волога, яка за даними накладних № 50566140 від 06.07.2019, № 50566553 від 06.07.2019 та № 50833805 від 26.07.2019 у вугіллі марки ДГ 0-100 мм не перевищує гранично допустиму норму, що підтверджується записом у графі 20 перевізного документа "Вугілля кам'яне марки ДГ 0-100 мм. Насипом газовий. Вологістю не більше 8 % ".
Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання гранулометричного складу палива.
З урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
Пунктом 27 Правил перевезення вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши перевірку наданого позивачем та перевіреного судом першої інстанції розрахунку збитків, не приймаючи до уваги накладну №52213766, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вартості 1 тони відвантаженого вугілля у вагоні №56873722 по вказаній накладній, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сума збитків, заподіяних внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 106298,47 грн.
З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено факт незбереження відповідачем прийнятого до перевезення вантажу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу у сумі 106298,47 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» має бути залишена без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарского процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/9154/21.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов