Іменем України
22 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 401/1842/20
провадження № 22-ц/4809/1428/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Гармаш Андрій Віталійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Доля Галина Олександрівна,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року та ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року у складі головуючого судді Іващенко В. М.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
28.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути у відшкодування втраченого ним як потерпілим заробітку(доходу) у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 38971 грн, майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема: витрат на лікування - 8058,77 грн та вартість пошкоджених окулярів 920 грн, у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я потерпілого від злочину в розмірі 150000 грн (а.с. 31-35 т. 1 кримінальної справи №401/3275/18).
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження і в період з 07 листопада по 16 листопада 2018 року та з 30 листопада по 12 грудня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні, всього 23 дні, поніс витрати на придбання ліків та лікування, втратив заробіток, який має від підприємницької діяльності, при цьому сплачує єдиний податок і відповідно не веде детального бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює точно вирахувати із валового доходу чистий прибуток. Відповідно сума втраченого заробітку обраховано згідно даних органу доходів і зборів за попередній рік, у 2017 році сукупний дохід становив - 609987,92 гривні, відповідно за один місяць - 50832,32 гривень, за 23 дні - 38971 гривня. Розмір моральної шкоди позивач визначив - 150000 грн, оскільки в результаті вчиненого відповідачем злочину переніс фізичні і моральні страждання через нанесені на обличчі ушкодження (рани), погіршенням стану здоров'я, тимчасову втрату нормального ритму життєдіяльності, працездатності, необхідність вживати заходів для лікування.
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5726 гривень 12 копійок на відшкодування витрат на лікування, 920 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього 26646 гривень 12 копійок (а.с.109-117 т.2).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2020 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін (а.с.214-222 т.2).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6276,12 гривень в рахунок відшкодування витрат на лікування; 920 гривень в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з відшкодуванням матеріальної шкоди; 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині відшкодування втраченого середнього заробітку потерпілим - залишено без розгляду (а.с.23-26 т.3).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 коштів на відшкодування втрат на придбання ліків та лікування потерпілого підлягають задоволенню в частині підтвердженій фіскальними чеками, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 06 листопада 2018 року витрачав кошти на придбання ліків та лікування, пов'язане з тілесними ушкодженнями спричиненими ОСОБА_2 . Наявність фіскальних чеків про придбання ліків із зазначенням в них назв лікарських засобів та проходження МРТ, безумовно доводять, що ОСОБА_1 витрачав кошти саме для лікування наслідків спричинених йому тілесних ушкоджень.
Суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача вартості окулярів, зазначеної у товарному чеці від 17.07.2017 року ФОП " ОСОБА_3 ", оскільки не було надано інших доказів, що могли б підтвердити зменшення вартості окулярів через їх використання. При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував, що протиправними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 було спричинено моральних страждань, пов'язаних з тимчасовою втратою нормального ритму життєдіяльності, необхідністю вживати заходів для власного лікування та пов'язаними з цим моральними переживаннями. Тілесні ушкодження у виді рани на обличчі, що утворилася внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , завдали потерпілому ОСОБА_1 моральних страждань. Однак розмір моральної шкоди, який зазначений позивачем у позовній заяві є занадто завищений та в судовому засіданні не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому достатньою компенсацією моральних страждань ОСОБА_1 , з дотриманням вимог розумності та справедливості буде сума 20000 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення втраченого заробітку за період непрацездатності суд зазначав, що ОСОБА_1 на вимогу суду не були надані належні докази для визначення його реальних прибутків за 2017 рік, то в судовому засіданні не вдалося визначити розмір втраченого заробітку за період непрацездатності, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду, що не позбавляє позивача повторно звернутися з такою вимогою до суду. На підтвердження доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, ОСОБА_1 до суду були надані лише відомості про валовий дохід за 2017 рік, який становить 609987,92 гривень, разом з тим чітко визначити яка частина з цього доходу є чистим прибутком не можливо, що відповідно унеможливлює визначення розміру втраченого заробітку за період непрацездатності у 2018 році.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року скасоване в частині залишення позову про відшкодування втраченого середнього заробітку без розгляду, справу в цій частині направлено для продовження розгляду позову по суті до суду першої інстанції (а.с.104-105 т.3).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позов вних вимог ро відшкодування втраченого заробітку.
Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, щопозивач у своєму позові просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь саме втрачений середній заробіток за час лікування, що у даному випадку є тотожним поняттям не отримання прибутку від зайняття підприємницькою діяльністю.
Суд зауважив, що без наявності відомостей про прибуток позивача за 2017 рік, визначити середній заробіток, за період непраздатності в період лікування, протягом 23 днів у листопаді та грудні 2018 року, неможливо.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.32-38 т.3).
Зазначав, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Звернув увагу, що ухвалюючи рішення про стягнення коштів на відшкодування вартості нібито пошкоджений окулярів мав обговорити у своєму рішенні про те, що позивач зобов'язаний передати ОСОБА_2 цю річ, але суд такого рішення не ухвалював, чим порушив вимоги закону. Крім того, вважає, що в цієї частині рішення є незаконним ще і тому, що окуляри, на відшкодування вартості яких наполягав позивач, під час досудового розслідування у кримінальній справі або у судовому засіданні не оглядались, речовим доказом вони не визнані, протокол їх огляду відсутній, позивач в судовому засіданні пояснив, що він не знає де знаходяться ці окуляри. Сам по собі товарний чек на придбання в 2017 році окулярів не може служити доказом того, що саме ОСОБА_1 купував ці окуляри, або що вони були пошкоджені під час падіння Дворжанського на підлогу. За таких обставин у суду не було правових підстав для ухвалення рішення про стягнення на користь позивача 920,00 грн, так як факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок пошкодження окулярів достовірно не встановлено.
Також не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з нього на користь позивача 6276,12 грн в рахунок відшкодування витрат на лікування, так як наявні розбіжності між сумою, яку стягнув суд та чеками на придбання рекомендованих лікарями препаратів, складає 830,00 грн (6276,12 грн - 1706,07 грн - 3740,05 грн = 830,00 грн). Придбання ліків на цю суму документально не підтверджене.Крім того вважає, що витрати на лікування в грудні 2018 року не підлягають стягненню на користь позивача, так як відсутні докази того, що перебування позивача на лікуванні в цей період пов'язано з отриманою ним травмою 06.11.2018. Всі препарати, що були призначені в період з 01 по 12 грудня 2018 року рекомендовані до застосування для лікування наслідків інфаркту, інсульту, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., ОСОБА_2 посилався на те, що суд не навів мотивів, з яких отримання позивачем легкого тілесного ушкодження внаслідок його падіння на підлогу має бути компенсовано в розмірі майже 10 прожиткових мінімумів.Суд не зазначив, які саме обставини він врахував при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди, вимушені зміни у життєвих стосунках (час перебування на лікуванні) були короткочасними, стан здоров'я потерпілого відновлений без будь-яких негативних наслідків, на ділову репутацію подія не вплинула, сімейні відносини не постраждали, підприємницька діяльність не постраждала, так як фінансовий результат за 2018 рік був значно більшим, ніж за 2017 рік; позивач не надав доказів того, що в зв'язку з подією у нього ускладнились або припинились стосунки з діловими партнерами, друзями, родичами. Суд також не врахував обставини, що передували події 06.11.2018, а саме, затоплення з приміщення, в якому подружжя ОСОБА_4 здійснюють підприємницьку діяльність, належного Опришку приміщення та товарів на суму більше 200 тисяч грн, не врахував сімейний стан Опришка, а саме те, що на його утриманні знаходиться сім'я з 4-х осіб: троє неповнолітніх дітей, в тому числі дитина з інвалідністю з дитинства, дружина, яка доглядає за неповнолітніми дітьми, також не врахував матеріального положення, то що відповідач лише на лікування дитини з інвалідністю маю витрачати близько 20 тисяч грн щомісячно, має оплачувати комунальні послуги як за місцем проживання сім'ї, так і у нежитловому приміщенні, яке використовує для здійснення підприємницької діяльності, але не має можливості продати пошкоджений внаслідок затоплення товар на значну суму, чи придбати новий товар в зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів. Тому вважає, що рішення підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині відмови у стягненні заробітку (доходу) втраченого потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я та ухвалення в цій частині нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробіток (дохід), втрачений потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я, в сумі 38971 гривень.
Зазначив, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що перебував на стаціонарному лікуванні в Світловодській центральній районній лікарні з 07.11.2018 по 16.11.2018 та з 30. 11.2018 по 12.12.2018, тобто був непрацездатним загально повних 23 дні, що підтверджується листками непрацездатності серії АДФ № 328067 та АДФ № 328090 та виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні у неврологічному відділенні, № 2897 та № 3133.
Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою- підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу доходів і зборів.
Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Згідно даних органу доходів і зборів за 2017 рік фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мав дохід 609987,92 гривень, що згідно розрахунку на місяць становить 50832,32 грн (довідка про дохід долучена до позовуної заяви).
Ці обставини підтверджуються також і податковою декларацією платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік, яка міститься в матеріалах справи.
Ураховуючи положення закону, за повних 23 дні ОСОБА_2 повинен відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений останнім внаслідок втрати загальної працездатності, в сумі 38971 грн (50832,32 грн : 30 днів х 23 дні = 38971 грн).
Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог, висновок суду не узгоджується з нормами ст. 1198 ЦК України, якою передбачено, що розмір доходу від підприємницької діяльності визначається виключно на підставі даних органу доходів і зборів, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині про відшкодування втраченого заробітку (доходу) законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його представника адвоката Гармаш А. В., які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , відповідача та його представника адвоката Долі Г. О., які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року скасуванню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.125 КК України, який залишено без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, за виключенням вирішення цивільного позову потерпілого. В цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства(т.2 а.с.109-117, 214-222).
Згідно виписки ж ЄДРЮО та ФОП позивач ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа підприємець (а.с.38 т. 1).
ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Світловодській ЦРЛ в період з 07 по 16 листопада 2018 року та з 30 листопада по 13 грудня 2018 року, підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого на лікуванні у неврологічному відділенні та листками непрацездатності (т.2 а.с.40,41,42 43).
Потерпілий ОСОБА_1 проходив обстеження МРТ головного мозку 04.12.2018, а 30.11.2018 був на прийомі у лікаря оториноларинголога, що підтверджується відповідними виписками (т.2 а.с.44, 45, 46).
На підставі рецептів лікарів ОСОБА_1 придбав ліки на суму 6276,12 гривень, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні рецептами лікарів та фіскальними чеками ТОВ "Ескулап", ТОВ "АЙ ПІ ФАРМАЦІЯ" від 07.11.2018, 14.11.2018, 30.11.2018, 05.12.2018, 20.12.2018 та оплачував вартість послуг МРТ, копії цих доказів наявні у матеріалах справи (т.2 а.с.47-52).
Згідно товарного чеку ФОП " ОСОБА_3 " від 17.07.2017 вартість окулярів, які були пошкоджені внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, становила 920 грн (т.2 а.с.53).
Відповідно до довідки Світловодської ДПІ від січня 2019 року за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 , як фізична-особа підприємець задекларував дохід від підприємницької діяльності в сумі 609987,92 грн (т.2 а.с.54).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Статтями 22, 23 ЦК України передбачено відшкодування збитків, майнової та моральної шкоди особі в результаті порушення її цивільного права.
Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Факт спричинення ОСОБА_2 умисних легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1 та пошкодження при цьому його окулярів, в судовому засіданні сторонами не заперечувався, також ці обставини встановлені вироком суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: в рахунок відшкодування витрат на лікування -6276,12 грн, та в рахунок відшкодування майнової шкоди за пошкоджені окуляри - 920,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначено положеннями частини першої статті 1167 ЦК України, за змістом яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою яка її завдала.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
До загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд об'єктивно врахував протиправну поведінку відповідача, який вчинив кримінальне правопорушення відносно позивача, що підтверджується вироком суду, який набрав законної сили.
При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та з урахуванням обставин справи та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_1 , в тому числі у виді рани на обличчі, що спричинили розлад здоров'я, врахував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 20000 грн, як такий, що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не грунтуються на доказах, правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року щодо позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 рокуоскаржене в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової і моральної шкоди необхідно залишити без змін з підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Статтею 1198 ЦК України встановлено, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних податкового органу.
Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.
Тобто статтею 1198 ЦК України чітко визначено, що дохід фізичної особи-підприємця це чистий прибуток плюс нараховані податки, при цьому до доходу не включаються витрати на здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і витрати на придбання товарів.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг). Прибуток це різниця, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року, узв'язку з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку в сумі 38971,00 грн за рахунок винної особи - відповідача ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 5255,00 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2020 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого середнього заробітку потерпілим задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування втраченого заробітку (доходу) 38971,00 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 5255,00 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко