Провадження № 22-ц/803/8922/21 Справа № 190/958/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
28 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року, -
19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.28).
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження (а.с.30-33).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Залишаючи позовну заяву без руху і в подальшому повертаючи позовну заяву, з підстав передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно стверджує про наявність у нього пільги у даній справі відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, оскільки спір у ній не пов'язаний із захистом прав позивача, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій, крім того в останнього відсутні підстави і для звільнення від сплати судового збору.
До такого висновку суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що конструкція пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, в якому йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
При цьому, пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Колегія судів погоджується з такими доводами суду першої інстанції.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст.5 Закону України «Про судовий збір», пунктом 13 ч.1 якої встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
З метою підтвердження обставини щодо звільнення від сплати судового збору, позивачем подано до суду копію посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз п.13 ч.1 ст.5 ЗаконуУкраїни «Про сплату судовий збір» в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Вказаний перелік не містить таку пільгу як право на звернення до суду цих осіб зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернулася у цій справі.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ці вимоги не зачіпають порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосуються соціального і правового захисту позивача, як учасника бойових дій.
Оскільки вимоги позивача не пов'язані з порушенням права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справа № 545/1149/17 та підтверджений в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №П/811/201/16 та від 19.10.2020 у справі №240/934/20, які мають бути враховані судом до спірних правовідносин.
В той же час, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не було надано доказ сплати судового збору та не наведено визначених законодавством підстав для звільнення її від сплати судового збору.
Станом на момент усунення недоліків позовної заяви позивач достеменно був обізнанй про зміст ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, однак у встановлений судом десятиденний строк не усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі від 21 липня 2021 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її повернення відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України .
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2018 у справі №572/2088/17, оскільки за загальним правилом, застосуванню підлягає саме остання правова позиція Верховного Суду, викладена в його постановах, яка наведена вище.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 % розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у даному випадку 454 грн.
В силу ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: