Провадження № 2/641/2528/2021 Справа № 641/6293/21
23 грудня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № № 641/6293/21
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,-
ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- збільшити встановлений раніше судовим наказом, виданим Кечигівським районним судом Харківської області від 21.11.2012 року розмір аліментів, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі однієї третини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них з відповідачем народилась спільна донька ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 209 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про народження батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Зазначає, що після народження дитини почали виникати конфлікти та сварки у сім'ї, відповідач вів себе відсторонено по відношенню до позивача, а до своєї доньки він був абсолютно байдужим, не проявляв турботи та не піклувався про дитину, не забезпечував в цілому сім'ю. З 2011 року сторони припинили свої сімейні відносини, а вже з 24.12.2012 року шлюб між сторонами було офіційно розірвано. Після розірвання шлюбу та по теперішній час дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач не бере жодної участі у вихованні, розвитку, оздоровленні та лікуванні дитини. Не переймається духовним та культурним розвитком дитини, не приймає участь в утриманні дитини. Вказує, що Кечигівським районним судом Харківської області 21.11.2012 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини. Сума аліментів на даний момент складає 600 грн., і дану суму відповідач не сплачує. Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, на утриманні нікого не має, але аліменти на утримання власної доньки не сплачує. Розмір аліментів, який визначений у судовому наказі, є надзвичайно малим, погіршує матеріальне становище дитини та не відповідає її інтересам.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, просить його задовольнити. Зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду пояснення, в яких просив проводити розгляд справи без його участі.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 10.11.2007 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 165, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 10.11.2007 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29.07.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_6 .
З копії виписки по справі № 2017/1361/2012 встановлено, що рішенням Кечигівського районного суду Харківської області від 24.12.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
Також судом встановлено, що Кечигівським районним судом Харківської області 21.11.2012 року видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії довідки-розрахунку № 36197416/15 від 04.06.2021 року, виданої державним виконавцем Василюшко В.В., встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 по сплаті аліментів станом на 31.05.2021 року складає 65613,08 грн.
З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 27.10.2021 року № 578 вбачається, що дитина фактично проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Мати піклується про свою доньку, займається її вихованням та оздоровленням. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у своєму висновку зазначає, що вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 13.08.2020 року встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1 . Пояснив, що всі свята вони святкують разом сім'ями. Бачив ОСОБА_2 2 рази, на весіллі та коли дитині ОСОБА_10 було півтора роки. Участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_2 не приймає. ОСОБА_1 перешкод батькові у спілкуванні з дитиною не чинить.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що з 2012 року телефонувала ОСОБА_2 та прохала брати участь у вихованні дитини, на що останній відмовив, повідомив, що це її проблеми. В подальшому ОСОБА_2 перестав відповідати на телефонні дзвінки, зв'язок був тільки з бабусею - матір'ю відповідача. Також зазначає, що аліменти відповідач не сплачує, відділ державної виконавчої служби оголошував його у розшук. Відповідачу відомо, де проживає дитина, однак зв'язок з нею він не підтримує.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно роз'яснень, що містяться у ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що батько малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 байдужий до життя, здоров'я та розвитку своєї дитини, не зустрічається з донькою, не цікавиться її життям, матеріальної допомоги не надає. Тривалий час без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, то суд зазначає, що зміна законодавчо встановленого розміру аліментів не є підставою для перегляду раніше постановлених рішень про стягнення аліментів, згідно розрахунку заборгованості по аліментам з вересня 2018 року розмір аліментів обраховується державним виконавцем з розміру 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, для збільшення розміру аліментів позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині збільшення розміру аліментів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (адреса місцезнаходження: вул. Сумська, 78, м. Харків, код ЄДРПОУ 26489104).
Повний текст рішення складено 29.12.2021 року.
Суддя С. О. Ященко