Справа № 163/1471/21 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/1524/21 Категорія: 41 Доповідач: Шевчук Л. Я.
29 грудня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В. А., Киці С.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року,
У липні 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проєкт monоbank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На таких платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та ідентифікаційного коду в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або в точці видачі, або спеціалістом банку, який виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення. Відповідно до підпунктів 4.3, 4.8.1 пункту 5 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. Підпунктами 3.1, 3.4, 3.5 пункту 3 розділу ІІ зазначених вище Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Мonоbank», датою укладення якого є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Картка передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. При проведенні операції з карткою встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання картки і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.
01 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01 травня 2019 року. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Станом на 31 грудня 2020 року у позичальника прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим відповідно до положень підпунктів 4.16, 4.17 пункту 4 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань за договором, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Із-за простроченням виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк 31 грудня 2020 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення ним умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Однак відповідач не вчинив жодної дії на погашення заборгованості. На залишок простроченої заборгованості позивачем було нарахованого неустойку, передбачену тарифами. Відповідач не виконував належним чином умови договору, в результаті чого станом на 03 березня 2021 року у останнього виникла заборгованість перед банком у розмірі 10834,76 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10834,76 грн, а також судові витрати у справі.
Заочним рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, у якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового про задоволення позовних вимог банку.
У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що особливістю проекту «Мonоbank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. 01 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в банк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01 травня 2019 року. В анкеті-заяві зазначено, що договір складається з анкети-зяаяви, Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту. Умови опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту картки monobank.
В самому мобільному додатку, який міститься в смартфоні відповідача, на постійній основі є у вільному доступі тарифи та умови договору. Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, то відповідач був ознайомлений саме з правилами, які діяли на дату підписання ним анкети-заяви. Відповідач активно користувався карткою «Мonоbank» за рахунок кредитних коштів, що підтверджується випискою з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) боржника. Розрахунок заборгованості за договором від 01 травня 2019 року підтверджує отримання, користування кредитом позичальником, а також те, що після отримання банківської картки боржник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти та не повернув їх банку у повному обсязі. Як вбачається із виписок про рух коштів на рахунку, відповідач повністю використав суму кредитного ліміту на власний розсуд, при цьому частково поповнював банківську картку з реквізитами: № НОМЕР_1 , однак такі поповнення були меншими ніж розмір витрат за операціями. Станом на 03 березня 2021 року заборгованість відповідача за договором складає 10 834,76 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у цій справі не подавався.
Справа апеляційним судом розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм частини 6 статті 19, частни 1 статті 369 ЦПК України.
За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, тобто 29 грудня 2021 року.
Повідомлення про відкриття апеляційного провадження разом з копією ухвали Волинського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 18 листопада 2021 року, копією апеляційної скарги з додатками, яке надсилалось судом відповідачу ОСОБА_1 , повернулось до Волинського апеляційного суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені у позові, а також, що сторони не погодили у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії. Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитного договору шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За матеріалами справи судом встановлено, що 01 травня 2019 року між банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, примірники яких він отримав у мобільному додатку, підтверджує укладення договору та зобов'язується виконувати його умови. Також зазначено про ознайомлення зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, вимоги якої є для нього обов'язковими.
В анкеті-заяві позичальник просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором, а також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору позичальник просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору /пункти 6, 11 анкети-заяви/.
У пункті 9 анкети-заяви позичальник підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів не погоджується з посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження передачі позивачем коштів у позику відповідачу та що вони споживалися останнім, що розрахунок заборгованості не є належним доказом.
Судом установлено, що на підставі укладеного з позивачем договору відповідач фактично отримав у банку кредит у розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок та платіжну картку.
Кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які надані банком позичальнику ОСОБА_1 через мобільний додаток, підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника ОСОБА_1 .
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно з тарифами та повернути кредитні кошти.
Крім цього, судом установлено, що, починаючи з 01 травня 2019 року відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту. З наданого банком розрахунку убачається, що ОСОБА_2 має заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank, яка станом на 03 березня 2021 року складає 10 834,76 грн.
Розмір заборгованості за договором підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості. Разом з тим, жодних заперечень щодо не укладення кредитного договору чи неправильного розміру заборгованості за кредитом відповідач суду не подавав.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 10 834,76 грн.
Крім того відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України апеляційний суд стягує з відповідача ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 2270 грн за подання позову у цій справі та 3405,00 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 268, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 10 834,76 грн (десять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 76 копійок) заборгованості за договором кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені позивачем судові витрати в розмірі 5675 грн (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді