Справа № 450/5291/21 Провадження № 3/450/2536/21
22 грудня 2021 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Кукса Д.А., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст.44-3 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108261 від 02 грудня 2021 року, 02.12.2021 року близько 18 год. 00 хв. в с. Оброшине на автодорозі Львів - Самбір водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом БАЗ А079.19, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів на маршруті №277 «Львів - Сусолів» в кількості на 5 осіб більше, ніж передбачено технічною характеристикою транспортного засобу - 26, чим порушив пп. 8 п. 2 постанови КМ України № 1236 від 09.10.2020 року (зі змінами та доповненнями) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, вину у вчиненому правопорушенні заперечив.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Відповідно до ч. 1 ст.44-3 КУпАП адміністративне правопорушення полягає, зокрема, в порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Таким чином, диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною нормою і відсилає до правил та обмежень, що визначаються іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108261 від 02 грудня 2021 року, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 8 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 жовтня 2020 року, однак постанови КМУ від 09.10.2020 року під №1236 не існує.
Постанова №1236 була прийнята Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2020 року. Водночас, пункт 2 постанови КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року не містить підпунктів, а також будь-яких обмежень, що стосуються перевезення пасажирів автотранспортом.
Натомість обмеження щодо здійснення пасажирських перевезень відносно кількості пасажирів передбачено в підпункті 8 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року.
Тому із наведеного формулювання є незрозумілим порушення якої саме норми, якого нормативно-правового акту інкримінується ОСОБА_1 , оскільки поліцейським не вірно зазначено правову норму за порушення якої складено адміністративні матеріали.
Без чіткого зазначення назви нормативно - правового акту, який містить інкриміновану норму, не зазначення його конкретної правової норми (її частини) чи вказівка на невірну норму закону, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, вказує на те, що дії поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 р. у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Як вказано у справах «Малофеева проти Росії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Чинне законодавство не звільняє працівників правоохоронного органу виконувати належним чином свої обов'язки, в тому числі щодо належного складання адміністративних матеріалів. Не дотримання вимог закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що такий не може вважатися належним та допустимим доказом підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ст. 44-3 КУпАП.
При цьому, згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати на шкоду особі фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, підпунктом 8 пункту 2-2 постанови КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року №1236 (в редакції станом на дату складення протоколу серії ВАБ №108261) встановлено, що з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Водночас, здійснення пасажирських перевезень у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, є господарською діяльністю, яка здійснюється відповідним суб'єктом перевізником. Водій автобуса у даному випадку не може вважатися суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки не є перевізником, а лише виконує свої обов'язки за трудовим договором, укладеним між ним і автотранспортним підприємством, яке здійснює пасажирські перевезення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП, суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108261 від 02.12.2021 року не містить належних доказів на підтвердження факту перевезення водієм ОСОБА_1 пасажирів в кількості, що перевищує кількості сидячих місць.
Натомість матеріали відеофіксації автобуса, долучені без будь-якого посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 зробив наступний правовий висновок: «Відеозапис, поданий на підтвердження факту адміністративного правопорушення, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис».
До того ж, із зазначених відеоматеріалів не можливо встановити точну дату, час та місце проведення фіксації. Зображення салону автобуса є мінливим, з якого не можливо встановити точну кількість пасажирів в салоні автобуса, наявність чи відсутність вільних місць для сидіння та їх точну кількість.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) зазначив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні; встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Д. А. Кукса