Єдиний унікальний номер 448/1535/21
Провадження № 1-кп/448/227/21
Іменем України
28.12.2021 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Юрій БІЛОУС,
секретар судового засідання Оксана ТХІР,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Львівської області) кримінальне провадження №12021142230000177 від 11 листопада 2021 року про обвинувачення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Киселів, Кіцманського району Чернівецької області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_2 ,
та обвинувачений ОСОБА_1 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
Судом визнано доведеним, що відповідно до раніше узгодженої домовленості між ОСОБА_1 , та невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою отримання ОСОБА_1 підробленого міжнародного свідоцтва про вакцинацію від коронавірусної хвороби СОVID-19, в один із днів серпня місяця 2021 року, останній надав невстановленій особі свої анкетні дані, зокрема фотозображення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Надалі, невстановлена досудовим розслідуванням особа, виготовила, міжнародне свідоцтво про вакцинацію від коронавірусної хвороби СОУГО-19 вакциною «Рfizer», видане на ім'я ОСОБА_1 , в якому були проставлені реквізити та печатка КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер», а також реквізити та печатка лікаря ОСОБА_3 , та передала таке 14.08.2021р., ОСОБА_1 у с.Краківець Яворівського району Львівської області за грошову винагороду в сумі 200 Євро.
Такі діяння ОСОБА_1 , стороною обвинувачення, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27-ч.1 ст. 358 КК України як пособництво в підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
В подальшому, 10 листопада 2021 року 09:40 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Шегині-Медика», рухаючись на в'їзд в Україну з Республіки Польща, під час перевірки документів, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що міжнародне свідоцтво про вакцинацію від коронавірусної хвороби СОVID-19 вакциною «Рfizer» видане КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер», що звільняє від обов'язку відбувати самоізоляцію на території України, є підробленим, оскільки останній не проходив вакцинацію від коронавірусної хвороби СОVID-19, використав даний підроблений офіційний документ, шляхом пред'явлення його інспектору прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (типу б) штаб сержанту ОСОБА_4 ..
За такі діяння ОСОБА_1 , пред'явлено обвинувачення за ч.4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
ІІ. Позиція сторони захисту:
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні кримінальних проступків визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Також обвинувачений вказав, що шкодує про вчинене та більше подібного не допускатиме. Просив суворо не карати та призначити покарання мінімального розміру.
Згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідний із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.
Потерпілі особи у даному кримінальному провадженні відсутні.
ІІІ. Мотиви Суду:
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення за ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України відповідно до обвинувального акту згідно вимог ч.1 ст.337 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчинених кримінальних проступках визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку інших учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних проступків, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
Під час розгляду кримінальних проваджень суд зобов'язаний суворо додержуватись закріплений у ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Предметом злочинів, передбачених ст. 358 КК, є офіційний документ.
Згідно примітки до ст.358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Відповідно до Термінів, що вживаються в Порядку формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2021 р. № 677, зазначено, що:
- міжнародний COVID-сертифікат України (далі - міжнародний сертифікат) - виданий в Україні та призначений для використання на території України та за межами України сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (UA COVID Сertificate);
- уповноважена установа - установа, яка відповідно до цього Порядку на підставі даних, отриманих від центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я (далі - центральна база даних), формує та засвідчує COVID-сертифікати, або установа, визначена іноземною державою для формування та засвідчення іноземних сертифікатів.
Приймаючи до уваги вищезазначене суд вважає, що стороною обвинувачення цілковито доведено факт настання юридично значущих відомостей, які спричинили чи були здатними спричинити спотворені наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків для особи обвинуваченого.
Наявна доведеність факту пособництва ОСОБА_1 , у підроблені вищевказаного документа, який, на думку суду, створює юридично значимий характер, оскільки, відповідно до статті 256 Цивільно-процесуального Кодексу України до фактів, що мають юридичне значення, відносяться ті з них, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Також наявний факт використання ОСОБА_1 , підробленого вищевказаного документа, а саме: міжнародного COVID-сертифіката України.
У зв'язку із викладеним суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_1 , доведеною повністю.
Суд переконаний, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , юридично вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358 КК України, - пособництво в підробленні іншого офіційного документу, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання та за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
ІV. Призначення покарання:
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_1 , вчинив кримінальні правопорушення, які згідно ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом враховується те, що такий раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двоє дітей: синів - ОСОБА_5 , 2002р.н. та ОСОБА_6 , 2009р.н., щиро розкаявся у вчиненому, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєних кримінальних проступках та поведінку до і після вчинення таких.
З огляду на викладене, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, в межах санкцій вищевказаних статей.
Остаточне покарання слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначивши покарання ОСОБА_1 , у виді штрафу.
Суд вважає що зазначене покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та таким що цілком відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку:
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: частиною п'ятою статті 27 - частиною першою статті 358 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України і призначити йому покарання:
- за ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358 КК України - 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України - 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
Згідно із вимогами ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Зобов'язати ОСОБА_1 сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання чинності цим вироком та повідомити про сплату штрафу, шляхом надання відповідного документу.
Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Речові докази: міжнародний COVID-сертифікат України виданий на ім'я ОСОБА_1 , КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер», який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження №12021142230000177.
Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
З текстом вироку суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Вирок суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 28.12.2021 року.
Суддя Юрій БІЛОУС