Справа №443/1448/21
Провадження №2-а/443/56/21
іменем України
28 грудня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідачі), у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №4682513 від 25.08.2021 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликався на те, що відповідно до оскаржуваної постанови він 25.08.2021 о 07 год 34 хв в смт. Журавно, вул.Жидачівська, керуючи транспортним засобом «Mersedes - Benz Е-220», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 та здійснив її перетин, чим порушив п. 8.5.1. ПДР, відповідальність за що передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП. Копія вказаної постанови він отримав лише 04.09.2021. Він не вчиняв зазначеного у постанові правопорушення. 25.08.2021 приблизно о 03.00 год, він керуючи транспортним засобом, побачив попереду себе по його смузі патрульний автомобіль поліції, який рухався зі швидкістю меншою 30 км/год. Спочатку він рухався за ним, а потім вирішив його обігнати і подав фарами сигнал, однак на це поліцейський автомобіль не відреагував. Після цього він дійсно перетнув суцільну лінію, обігнав поліцейський автомобіль, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год, що дозволено правилами дорожнього рух. Докази вчинення ним правопорушення поліцейські не надали, оскільки знімали події не на відеореєстратори, які мали на одязі, а на власні телефони та планшети. Коли він попросив надати йому сертифікати на дані пристрої, вони перестали знімати. Після 06.00 год його було доставлено у м. Жидачів у відділення поліції, де стосовно нього спочатку було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а після цього оскаржувану постанову за частиною 1 статті 122 КУпАП. У вказаній постанові відсутня вказівка на докази вчинення ним порушення ПДР. Вчинення ним правопорушення не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим оскаржувана постанова серії ЕАО №4682513 від 25.08.2021 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не подав.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Представником позивача подано клопотання про заміну відповідача на належного відповідача (а.с. 21-22), клопотання про проведення судового засідання за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.24, 29).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.15-16).
Ухвалою судового засідання від 02.11.2021 замінено неналежного відповідача Стрийське РУП ГУ НП у Львівській області на належного - Головне управління національної поліції у Львівській області (а.с.25-26).
Ухвалою судового засідання від 26.11.2021 відкладено розгляду справи (а.с.30).
Судом оприлюднено на веб-порталі Судової влади України повідомлення про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи №443/1448/21 (а.с.28).
Ухвалою судового засідання від 28.12.2021 постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.34).
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4682513 від 25.08.2021, ОСОБА_1 25.08.2021 о 07 год 34 хв в смт. Журавно, вул.Жидачівська, керуючи транспортним засобом «Mersedes - Benz Е-220», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1. та здійснив її перетин, чим порушив п. 8.5.1. ПДР, порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн (а.с.11).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, адміністративним правопорушенням є порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Згідно з приписами пункту 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1. цих Правил.
За змістом пунктів 1.39.1, 1.39.2 розділу 34 ПДР, лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Лінію розмітки 1.11 перетинати заборонено з боку суцільної лінії розмітки. Лінію 1.2, якою позначено край проїзної частини, перетинати дозволяється (якщо це не заборонено встановленими дорожніми знаками). Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормою частини 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Крім цього, суд враховує роз'яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що уповноваженою особою (поліцейським) 25.08.2021 ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4682513 від 25.08.2021 стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд звертає увагу на те, що складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його вини у вчинені адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Водночас, інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з цією постановою та підтверджували викладені у ній обставини, суду не надано, хоча відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України тягар (обов'язок) доказування правомірності зазначеної постанови покладено саме на відповідача.
Аналізуючи оскаржувану постанову суд зазначає, що така не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
За відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, породжують обґрунтовані сумніви у їх достовірності та набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).
Таким чином, уповноваженою особою (поліцейським) факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень Правил дорожнього руху.
Отже, на переконання суду, уповноваженою особою у своїй діяльності порушені принцип всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини позивача (показання свідків, відеофіксація тощо).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, а судом не отримано доказів, які б свідчили про правомірність винесення оскаржуваного рішення, тому наявні обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ними не наведені.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору у сумі 454 грн) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача.
На підставі статті 19 Конституції України, статей 2, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місце перебування: м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4682513 від 25.08.2021 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного судового рішення - 28 грудня 2021 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів