Справа № 315/773/21
Номер провадження № 2/315/285/21
22 грудня 2021 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді - Романько О.О.
за участю секретаря судового засідання - Атрошенко Я.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Яковенка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану через її представника адвоката Яковенка Олександра Сергійовича, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна про зміну черговості одержання права спадкування, -
21.05.2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна про зміну черговості одержання права спадкування.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №253925 від 02.10.2019 р. є інвалідом другої групи, причина - загальне захворювання. Інвалідність встановлена безстроково. Також є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України 26.11.2019 року на її ім'я.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Трудове Куйбишевського району Запорізької області народився ОСОБА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 25.06.1998 року Гуляйпільським РВ ГУМВЄ України в Запорізькій області.
У 1985 році у ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 , яка після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_5 » та у 1987 році народився син ОСОБА_6 .
02 грудня 1986 року, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі- продажу №1886, придбав житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
У червні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 почали проживати однією сім'єю як подружжя, за адресою: АДРЕСА_1 .
23 грудня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , для офіційного визнання своїх стосунків, зареєстрували шлюб, про що складений відповідний актовий запис про шлюб за №114.
15 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвали шлюб, про що складено відповідний актовий запис №07.
Після розірвання шлюбу, тобто з 15 травня 2018 року, ОСОБА_3 та позивач продовжили проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний побут та взаємні права та обов'язки.
Крім того, позивач протягом 2016-2020 років здійснювала догляд та піклування за ОСОБА_3 так як останній хворів.
За час спільного проживання ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2321887500:14:002:0050, площею 2 га, яка розташована на території Гуляйпільської міської територіальної громади, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 02.04.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Залізничної селищної ради Шевченко Юрієм Анатолійовичем, реєстраційний номер нерухомого майна 1800797423218.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08.05.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років у м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області
08 травня 2020 року на підставі запиту позивача було зроблений відповідний актовий запис про смерть ОСОБА_3 та надано їй свідоцтво про смерть від 08 травня 2020 року з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання за №00026299833. Цього ж дня остання отримала допомогу на поховання у вигляді двох пенсій.
08 травня 2020 року вона уклала з ПП ОСОБА_7 договір на організацію та проведення поховання. Відповідно до вказаного договору ритуальна служба доставила предмети похоронної належності, надала транспортні послуги, організація поховання і проведення ритуалу та інші послуги.
21 травня 2020 року у випуску газети «Голос Гуляйпілля» за № НОМЕР_4 , виразили співчуття та скорботу до дев'яти днів з дня смерті ОСОБА_3 рідні, у тому числі дружина ОСОБА_8 .
18 червня 2020 року у випуску газети «Голос Гуляйпілля» за № НОМЕР_5 , виразили співчуття та скорботу до сорока днів з дня смерті ОСОБА_3 рідні, у тому числі дружина ОСОБА_8 .
Враховуючи вищевикладене позивач зазначає, що вона та померлий ОСОБА_3 з червня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, дбали один про одного, мали спільний побут та взаємні права та обов'язки.
Отже, вона та померлий ОСОБА_3 з червня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім'єю, та у період часу з червня 2020 року по 22 грудня 2015 року та з 16 травня 2018 року по 08 травня 2020 року, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Для виникнення права на спадкування після померлого ОСОБА_3 , позивачу необхідно було встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період часу з червня 2010 року по 22 грудня 2015 року та з 16 травня 2018 року по 08 травня 2020 року, що в сукупності становить не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. З цією метою ОСОБА_1 звернулася до суду про встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з червня 2010 року по 22.12.2015 року та з 16.05.2018 року по 08.05.2020 року, що в сукупності становить не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
11 січня 2021 року. ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Гуляйпільського районного округу Запорізької області Горовій Я.О. заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
11 січня 2021 року, приватний нотаріус Горова Я.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що померлий склав за життя заповіт на все майно не на користь ОСОБА_1 , остання як особа яка проживала не менше п'яти років однією сім'єю з померли не є особою яка має право на обов'язкову частку у спадщині та ОСОБА_1 не надала жодного документу, що підтверджує наявність майна у померлого.
З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 звернулася із заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що вона, як непрацездатна вдова, на даний час має перешкоди в оформленні спадщини після померлого чоловіка, так як, рішенням Гуляйпільського районного суду було встановлено, факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з червня 2010 року по 22.12.2015 року та з 16.05.2018 року по 08.05.2020 року, що в сукупності становить не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Далі позивач зазначає, що вони проживали не просто однією сім'єю, а проживали саме однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тобто, особи різної статі та останнім притаманні відносини подружжя. Тому, позивач вважає, що має право на спадкування за законом на обов'язкову частку у спадщині після померлого ОСОБА_3 , як непрацездатна вдова (перша черга), а не особа яка проживала однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (право четвертої черги), так як особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини не є тотожним поняттю проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
ОСОБА_3 , тяжко хворів, постійно відчував болі в серці, приймав багато ліків. За померлим ОСОБА_3 відбувався постійний догляд, який виражався в забезпеченні продуктами харчування, їжею, позивач допомагала в гігієнічних процедурах.
Позивач за власні кошти здійснювала поховання свого чоловіка, встановлювала пам'ятник. Відповідач не допомагав у похованні.
При цьому, останні зазначає, що достовірно знаючи про те, що на лікування спадкодавця витрачаються великі кошти, відповідач не цікавився станом здоров'я, не допомагав матеріально. Такими діями, відповідач свідомо позбавив свого батька належної допомоги, яка була йому необхідна.
Таким чином, відповідач не надавав матеріальної допомоги померлому ОСОБА_3 , в той час, коли він перебував у тяжкому стані та потребував лікування. Тому, позивач просить суд змінити черговість одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 .
Оскільки нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтв про право на спадщину, виник цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Прохала, щоб суд своїм рішенням змінив черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надав можливість одержати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженці с. Колоденка Н. Волинського району Житомирської області, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
18.06.2021 року до суду звернувся відповідач з відзивом на позов, в якому посилався на те, що позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов'язком у силу ст. 12, та ст. 81 ЦПК України з огляду на наступне. Щодо здійснення позивачем опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо, то відповідач звернув увагу, що з травня 2018 року шлюб між позивачем та померлим ОСОБА_3 був розірваний і у подальшому укладений не був, що свідчить про значне погіршення відносин позивача із померлим. У справі не міститься жодних доказів надання позивачем нематеріальних послуг померлому, їх спілкування підтверджується лише фактом спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. При цьому позивачем надані докази лише щодо вираження співчуття у газеті з приводу смерті її колишнього чоловіка. Вказане не доводить факту, того що дані особи після розлучення спілкувалися. А співчуття в газеті ніяким чином не відображає волю померлого на спілкування з позивачем. Щодо матеріального забезпечення позивачем спадкодавця, то відповідно до документів, що долучені до матеріалів справи позивачем, а саме її пенсійного посвідчення та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією з 07.10.2019 року позивач сама є непрацездатною та потребує стаціонарного лікування, є пенсіонеркою і не має жодного іншого доходу, а отже не може матеріально забезпечувати когось окрім себе хоча б на рівні прожиткового мінімуму, що свідчить про те, що померлий ОСОБА_3 мав інші кошти на своє утримання, зокрема й отримував їх від відповідача. Батько постійно звертався за матеріальною й не тільки допомогою, яку він постійно надавав йому, зокрема кошти, купував ліки.
А усі платіжні документи надані позивачем як доказ купівлі лікарських засобів для спадкодавця по-перше, датовані 2017 роком, а по-друге, не містять жодних даних щодо того, щоб встановити що а) вони сплачені саме позивачем на користь ОСОБА_3 , б) що вони сплачені саме за медичні послуги для ОСОБА_3 ..
Таким чином, він вважає, що позивачем не підтверджено жодних витрат на забезпечення нею спадкодавця за його життя. Натомість нею понесені витрати лише на допомогу при його похованні.
Щодо надання позивачем будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, відповідач зазначив, що позивачем не доведено надання спадкодавцеві допомоги, що має матеріалізоване вираження, як уже зазначалося вона є непрацездатною, знаходиться у поважному вітті (06.01.1948 р. н.) а отже фізично не могла здійснювати будь-яких ремонтних робіт, тощо. Крім того, спадкодавець був зареєстрований за іншою адресою, житло за адресою: АДРЕСА_2 належить позивачу і будь-які поліпшення у ньому не можуть вважатися допомогою саме спадкодавцю, зокрема з урахуванням того, що їх офіційний шлюб було розірвано.
Щодо тривалого часу здійснення таких дій позивачем, відповідач вважає, що докази щодо здійснення дій, передбачених ст. 1259 ЦК України взагалі не містяться у матеріалах справи. Щодо безпорадного стану спадкодавця, тобто такого стану, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, останній зазначив, що відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 928 від 07 березня 2019 року, яку позивач долучила до матеріалів справи, значиться, що ОСОБА_3 має послідовне і логічне мислення, інтелект збережений, об'єм когнітивних процесів достатній, з соціальною адаптацією справляється.
Усі інші медичні довідки не відносяться до хвороби, яка відповідно до лікарського свідоцтва про смерть, стала причиною смерті ОСОБА_3 .. Більш того, у довідках, зокрема «Выписной эпикриз из истории болезни т.6», а також у довідці від 08.04.2020 року значиться що померлий ОСОБА_10 перебував в АТО, знаходився на обліку у центрі зайнятості, а отже самостійно матеріально себе забезпечував, не був непрацездатним. Крім того, померлий не перебував у похилому віці ( ІНФОРМАЦІЯ_8 )., оскільки громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким, до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року (стаття 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).
Щодо Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, де довіреною особою пацієнта вказано позивача, то, як значиться, вона подана 01.04.2020 року за місяць до дати смерті ОСОБА_3 . Натомість підписання декларацій із сімейним лікарем для отримання подальших медичних направлень відповідно до Наказу МОЗ України віл 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» стало обов'язковим з 2018 року. Також тим же числом, що й підписана декларація з ОСОБА_3 у матеріалах справи датований протокол УЗД черевної порожнини з висновком щодо наявності у спадкодавця панкреатиту, який не був причиною його смерті.
Усе це, на думку відповідача, не підтверджує того, що померлий спадкодавець ОСОБА_3 довгий час знаходився у безпорадному слані і у сукупності спростовує позовні вимоги. Позивачем також не доведено у сукупності усіх обставин, передбачених ст. 1259 ЦК У країни, а також у Постановах ВС, зокрема від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 та ін. Прохав відмовити у задоволенні позову (а.с.61-62).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідно до рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18.11.2020 року було задоволено її заяву про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю. На думку нотаріуса, це є підставою віднести її до кола спадкоємців четвертої черги. З цим вона категорично не погоджується, оскільки вона повністю піклувалася про свого чоловіка перед його смертю. Діти з ним не бажали спілкуватися. Знає, що ОСОБА_11 склав заповіт на свого сина. При цьому вона не бажає отримувати всю спадщину, а вказала на те, що їй необхідний земельний пай. За життя вона лікувала свого чоловіка, турбувалася про нього, готувала йому їжу, прибирала їх помешкання. ОСОБА_3 за життя часто хворів. Після проходження служби в АТО у нього погіршився сон, він став нервовим та проходив лікування у психіатричній лікарні. ОСОБА_3 було надано землю як учаснику бойових дій. Він отримував пенсію, яка за розміром була більшою від її, на його кошти вони могли придбавати дорогі ліки, які були їй необхідні, а тепер вона позбавлена такої можливості. Також останній допомагав їй сплачувати комунальні послуги, а зараз її доходів не вистачає на їх оплату і тому вона вимушена економити та проживати в некомфортних умовах, зокрема щодо відсутності якісного опалення. Вказала на те, що ОСОБА_12 не був в безпорадному стані, помер від захворювання серця, хоча хворів і на інші захворювання, які вона допомагала йому подолати шляхом звернення за медичною допомогою. Вона знає всіх його лікарів, оскільки особисто з ними постійно спілкувалася, зокрема з сімейними лікарями, коли він хворів на запалення легень. Діти ж ОСОБА_3 взагалі не цікавилися життям батька. Так, він проживав деякий час з сином, але в той час він скаржився на те, що він голодний та не доглянутий, тому повернувся жити до неї, де і потім з часом помер. Вона займалася похованням, надала кошти на пам'ятник. Вважає, що всі свої зусилля вона витрачала для забезпечення життя свого чоловіка, тому має право на спадкування після нього.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Яковенко О.С. позов підтримав в повному обсязі та прохав задовольнити за тих обставин, які в ньому зазначені. Додатково зазначив, що вони вважають, що інтереси відповідача, як спадкоємця за заповітом не будуть порушені, оскільки ОСОБА_1 матиме право на 1/8 частину спадщини, як пенсіонерка на час смерті спадкодавця. Потім вже нотаріус визначиться саме з майном, яке відійде їй на цю частку.
В судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважав позов безпідставним, прохав відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Пояснив, що батько склав заповіт на нього, він повністю поважає його волю. До часу смерті він заповіт не скасував. Між ним та батьком були теплі відносини. Після розлучення його батьків він залишився проживати з батьком. Потім уклав шлюб і привів у їх сім'ю свою дружину, згодом у них народилася дитина, яку його батько дуже любив. Вони завжди спілкувалися та допомагали один одному. Після того як його батько пішов жити до їх сусідки ОСОБА_1 він цього не заперечував, оскільки вважав це його особистою справою, будь-яких конфліктів щодо цього між ним та батьком не було. Знає, що між позивачем та його батьком був укладений шлюб, але потім вони його розірвали, причин цьому він не знає. Між ОСОБА_1 та його батьком були часті сварки, батько неодноразово повертався додому та перевозив речі. Так як житловий будинок позивача знаходиться навпроти їхнього, то батько часто приходив до них у гості. Батько був призваний до лав Збройних сил України та проходив службу в зоні АТО. За те, що він був учасником бойових дій йому було надано земельну ділянку. Лікування він проходив, але здебільшого за кошт держави, оскільки мав пільги. Особисто до нього батько не звертався з проханням допомогти в його лікуванні, але він зі свого боку допомагав йому транспортом. При похованні батька він брав участь, допомагав фізично та фінансово. Знає, що найбільшу частину витрат понесли брат його батька та його матір, тобто бабуся. Які витрати з цим мала позивач він не знає. Також він хотів прийняти участь в установлені пам'ятнику батькові, але ОСОБА_1 не повідомивши нікого стала робити це сама. Батько дійсно помер у будинку ОСОБА_1 , але до часу смерті в безпорадному стані не перебував, мав захворювання, які відповідали його віку. Йому він скаржився тільки на біль в ногах. Були випадки, коли батько перебував у лікарні, тоді його дружина ОСОБА_4 навідувала його та носила їсти, він не міг цього робити через зайнятість на роботі. Потім батько лікувався здебільшого за межами м. Гуляйполе у відповідних військових госпіталях. Батько отримував кошти, коли служив в АТО та пенсію.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Колоденка Н.-Волинського району Житомирської області народилася позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 25.06.1998 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.9).
Позивач є інвалідом другої групи, причина загальне захворювання, інвалідність встановлена безстроково, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №253925 від 02.10.2019 року.
Також ОСОБА_1 є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 26.11.2019 року(а.с.11-12).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Трудове Куйбишевського району Запорізької області. Мав двох повнолітніх дітей: дочку ОСОБА_2 , 1985 року народження та сина ОСОБА_2 , 1987 року народження. За життя двічі перебував у шлюбі. Шлюби були розірвані. Мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . відомостей про зміну його зареєстрованого місця проживання в судовому засіданні не встановлено. Зазначені обставини підтверджуються копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області від 10.12.1997 року (а.с.13-14).
23.12.2015 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області за актовим записом № 114 (а.с.15).
15.05.2018 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.05.2018 року, виданого Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 16).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161922490 від 02.04.2019 року ОСОБА_3 мав у власності земельну ділянку кадастровий номер 2321887500:14:002:0050, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, зареєстроване 28.03.2019 року на підставі рішення Гуляйпільської міської ради від 28.02.2019 року (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 у віці 56 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08.05.2020 року Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.18, 40, 53).
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з червня 2010 року по 22.12.2015 року та з 16.05.2018 року по 08.05.2020 року, що в сукупності становить не менше п'яти років до часу відкриття спадщини (а.с.19-20).
Відповідні довідки Гуляйпільської міської ради за період з 03.02.2017 року по 03.06.2020 року (а.с.21-23) були прийняті судом при ухваленні вищезазначеного рішення.
11 січня 2021 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Гуляйпільського районного округу Запорізької області Горовій Я.О. заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 (а.с.57).
Однак, 11.01.2021 року приватний нотаріус Горова Я.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що померлий склав за життя заповіт на все майно не на користь свого сина ОСОБА_2 , остання як особа яка проживала не менше п'яти років однією сім'єю з померлим не є особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині (а.с.26).
02.02.2021 року ОСОБА_1 отримала відповідь Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України щодо черговості спадкування та оцінки дій приватного нотаріуса Грової Я.О. щодо надання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.24-25).
Відповідно до рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом було залишено без задоволення. Зазначене рішення суду було предметом розгляду суду апеляційної інстанції і відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 20.07.2021 року було залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до довідки про причини смерті від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , помер у віці 56 років, причина смерті: ішемічна хвороба серця з гіпертонію, що також підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 86 від 08.05.2020 року. Місце смерті вдома за фактичною адресою проживання по АДРЕСА_1 (а.с.27, 28).
За життя ОСОБА_3 уклав декларацію з сімейним лікарем КНП «Гуляйпільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гуляйпільської міської ради ОСОБА_13 , довіреною особою зазначено ОСОБА_1 (а.с.29).
Позивачем надані письмові докази щодо стану здоров'я ОСОБА_3 за період з 2017 року по 2020 рік: останній в 2016 році переніс інсульт та з цього приводу направлявся сімейним лікарем на МРТ (а.с.30-31, 41); в 2017 році перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні Гуляйпільської ЦРЛ з запаленнями легень, в анамнезі спостерігався хронічний алкоголізм, під час лікування проводилися клінічні дослідження сечі та крові (а.с. 34-35), що також підтверджується його медичною карткою; в 2019 році він перебував а лікуванні у терапевтичному відділенні Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни з основним діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з вестибулопатією, цефалгією, астено-невростичний синдром, правобічний геміпарез на тлі ГПМК (2016 рік) був виписаний з поліпшенням, рекомендовано нагляд сімейного лікаря (а.с.32); сімейний лікар надавав рекомендації щодо санаторно-курортного лікування (а.с.33); в 2020 році проходив лікування на дому, зокрема 06.05.2020 року у нього суттєво погіршився стан здоров'я, піднявся тиск (а.с.38). Як вбачається, то вказані зміни відбулися безпосередньо перед часом смерті, відомостей про його тривалий безпорадний стан в медичній документації не наводиться.
Позивачем надані відомості щодо понесених нею витрат на поховання ОСОБА_3 та встановлення пам'ятнику (а.с.41-43). Як було встановлено в судовому засіданні з пояснень як самої позивачки, так і відповідача, то витрати щодо поховання несли окрім ОСОБА_1 , брат та матір померлого, а син зі свого боку надавав допомогу щодо транспортування осіб та відповідних ритуальних атрибутів.
ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Гуляйполе Запорізької області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває з 2006 року в зареєстрованому шлюбі, має малолітню дочку ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , виданим Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області від 10.02.2003 року (а.с. 47, 93-94).
На запит суду було надано копію спадкової справи № 66/2020 розпочатої 21.05.2020 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О., відповідно до якої 21.05.2020 року до нотаріуса з заявою звернувся ОСОБА_2 , 1987 року народження, щодо прийняття ним спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом. Нотаріусом було проведено реєстрацію спадкової справи у Спадковому реєстрі та сформовано витяг щодо наявності та чинності заповіту (а.с.54-55).
Відповідно до копії заповіту, складеного 14.08.2017 року в м. Гуляйполе Запорізької області, ОСОБА_3 , все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, все те, що на день смерті буде належати йому за законом та на що він матиме право, він заповідає ОСОБА_2 , 1987 року народження. Зазначений заповіт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. та зареєстровано за № 1244 (а.с.56). Відомостей про видачу будь-якій особі свідоцтва про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність відразу всіх вищезазначених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_3 , який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.
При цьому, судом беруться до уваги пояснення самої позивачки, яка суду зазначила, що саме ОСОБА_3 міг придбавати їй дороговартісні ліки, яких вона потребувала через свою інвалідність, а також сплачував комунальні послуги, зокрема за газ, так як її розміру пенсії для цього не вистачало. Остання зазначала, що на теперішній час, вона позбавлена такої допомоги, що ставить її в дуже скрутне становище. Також, суд не може залишити поза увагою той факт, що ОСОБА_3 мав статус учасника бойових дій, а тому у нього був певний перелік пільг, зокрема і щодо лікування. Дійсно було встановлено, що останній мав ряд захворювань, але їх наявність та тяжкість могла відповідати його віку та тим життєвим подіям, які у нього сталися, зокрема участь у бойових діях. За записами лікарів йому було рекомендовано нагляд у сімейного лікаря та санаторно-курортне лікування. Його пенсійний вік не є тотожним поняттю похилого віку, який міг би бути ознакою його безпорадності. За записами медичної карти (а.с. 38) встановлено, що суттєво його стан погіршився 06.05.2020 року, що було за два дні до його смерті, тобто тривалого перебігу його тяжка хвороба не мала, при цьому останній оглядався лікарем на дому.
Посилання позивача на те, що спадкодавець за життя хотів скласти заповіт на належне йому майно на користь його матері, не впливає на вирішення даного спору та не має юридичного значення для вирішення даної справи з підстав, заявлених позивачем.
Таким чином, суд доходить висновку, що періодичне проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем, за період з червня 2010 року по 22.12.2015 року та з 16.05.2018 року по 08.05.2020 року (по день його смерті), що в сукупності становило не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, та виконання позивачем елементарних життєвообумовлених обов'язків, зокрема, щодо приготування їжі чи прибирання житла, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81-83, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану через її представника адвоката Яковенка Олександра Сергійовича, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна про зміну черговості одержання права спадкування - залишити без задоволення.
Повний текст рішення складено 29.12.2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. О. Романько