28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/19764/20
адміністративне провадження № К/9901/46005/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року
у справі №640/19764/20 за позовом ОСОБА_1 до П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
15 грудня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судового рішення у справі №640/19764/20 є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник цитує окремі абзаци постанов Великої Палати Верховного Суду у справах №П/800/409/17, №800/328/17, №800/248/17, №800/264/17, №800/354/17, №9901/66/19, №9901/88/19, №9901/212/19, постанов Верховного Суду у справах №826/26007/15. №640/6204/20, №200/5038/20-а, №160/6596/20, №140/3790/19, №280/4314/20, №440/2682/20 та зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах.
Однак, всупереч вимогам статті 328, 330 КАС України заявником не зазначеного чіткого переліку норм права, які були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та щодо застосування яких не ураховано висновок Верховного Суду та не обґрунтовано подібності правовідносин у справах.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, обґрунтувати свою позицію щодо її застосування та зазначити у чому полягає помилка суду щодо застосування такої норми.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про відсутність підходу Верховного Суду до атестації прокурорів з урахуванням мети реформування органів прокуратури. Звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 15 розділу ІІ Закону №113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для кадрової комісії.
Суд звертає увагу, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявником касаційної скарги не обґрунтовано у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також яким чином вказана норма права впливає на вирішення справи по суті позовних вимог.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, з аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що в оскаржуваному рішенні №10 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» кадрова комісія зазначила, що «дії прокурора породжують обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики».
Суд зазначив, що необґрунтовані чи обґрунтовані, не можуть бути підставою для рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки залишаються сумнівами.
Водночас, рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватись на сумнівах або припущеннях.
Суд апеляційної інстанції установив, що наявні в матеріалах справи копії Протоколу засідання П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №16 від 22 липня 2020 року, надані позивачем та Офісом Генерального прокурора, свідчать, що цей протокол не підписаний Головою комісії Саєнком С.В. та членом комісії Романовим Р.О. і жодних відміток про відмову цих осіб від підпису не містить.
Такий протокол, на переконання суду, не може вважатись належним доказом проведення співбесіди з ОСОБА_1 шляхом обговорення результатів дослідження матеріалів атестації щодо дотримання ним правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення №10 від 22 липня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» є необґрунтованим, тобто прийнятим з порушенням принципу адміністративної процедури, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Касаційна скарга не містить доводів, які б спростовували указані висновки суду апеляційної інстанції, викладені у взаємозв'язку із відповідним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/19764/20.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/19764/20 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду