28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/2030/21-а
адміністративне провадження № К/9901/47341/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/2030/21-а за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку, обчисленні та виплаті йому: вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та зобов'язати нарахувати та виплатити йому невиплачені суми такої допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум;
компенсації за невикористанні відпустки у кількості 247 діб, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та зобов'язати прокуратуру провести такі виплати;
компенсації за невикористанні відпустки у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та виплатити цю компенсацію;
матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14 та зобов'язати відповідача здійснити такі виплати;
грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсацію за невикористанні відпустки з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від липня 2015 року по 10 вересня 2020 року №6-р(ІІ)2020 та зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок;
компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116,117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та здійснити такі виплати, починаючи з 10 вересня 2020 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб, з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260. Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її Додатку 14.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні відпустки з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року скасовано в частинах позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпустки у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зобов'язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260; визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14 та зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахунок вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14 та відмовлено в позові в цих частинах. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року залишено без змін. У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення прокурора, звільненого з військової служби.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 послався на незастосування правового висновку Верховного Суду, висловленого у справі №808/1491/16 від 28 січня 2021 року.
А саме, зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020. Верховний Суд звертає увагу, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі заявник лише указав про те, що з 15 липня 2015 року відповідач повинен був виплачувати йому грошове забезпечення у порядку та розмірах, визначених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Свої доводи позивач обґрунтовує саме прийняттям Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18).
Водночас, вирішуючи спір та перевіряючи ці аргумети ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, зокрема послався на те, що за приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що за прокурорами військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
У касаційній скарзі відсутні аргументи на спростування зазначеного висновку суду апеляційної інстанції, а доводи заявника зводяться до цитування норм законодавства, часткового опису обставин справи, наведення прикладів судових рішень у інших справах і правових позицій Європейського суду з прав людини.Також, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у спірних правовідносинах, та вказує, що у рішеннях суду першої та апеляційної інстанції наявні «ознаки» оскарження з підстав передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Стосовно посилань позивача на відсутність висновку Верховного Суду, необхідним є зазначити таке.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Крім того, позивач підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає що рішення оскаржуються на підставах, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Водночас, положеннями частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Частиною третьою статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Зазначаючи на визначені підстави касаційного оскарження, скаржник не вказує конкретний пункт частини другої або третьої статті 353 КАС України та не наводить належного обґрунтування порушення судом норм процесуального права, а лише зазначає про наявність «ознак» оскарження судових рішень передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Водночас, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/2030/21-а було повернуто особі, яка її подала у зв'язку з відсутністю у ній підстав касаційного оскарження.
Більш того, ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/2030/21-а повторно було повернуто скаржнику, оскільки вона не містила обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Також, ухвалою від 13 грудня 2021 року Верховний Суд втретє повернув зазначену касаційну скаргу з підстав відсутності належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Також, ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року знову повернуто касаційну скаргу позивачу, у зв'язку з тим, що вона не містила підстави касаційного оскарження.
Подаючи зазначену касаційну скаргу, яка є ідентичною за змістом скарзі, що вже була повернута згідно ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2021 року, позивач не зазначає обґрунтованих вимог підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/2030/21-а за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак