23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/309/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9572/18, №К/9901/9574/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Томах О.О.,
представників: позивача - Чуприна Ю.О., Луцик Д.Я., Пальченко О.А.,
відповідача - Норець В.М., Рожкова С.П.,
прокурора - Косенко Д.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (процесуальний правонаступник Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) та Заступника прокуратури м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (головуючий суддя Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (процесуальний правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків), за участю Прокуратури м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2008 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ, відповідач) податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000094110/2, №0000044110/2, №0000134110/2, №0000144110/2, згідно з якими підприємству донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Також Підприємство просило визнати незаконними та скасувати прийняті СДПІ рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій від 10.09.2008 №0000094110/1, від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 18.08.2008 №0000104110/1, №0000114110/1 за порушення вимог статті 2 Закону України ''Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті'' від 23.09.1994 №185/94-ВР, статті 3 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'' від 06.07.1995 №265/95-ВР та постанови Правління Національного банку України ''Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні'' від 15.12.2004 №637 відповідно (а.с. 9-68 т.І, а.с. 87-90 т.ІІІ).
На обґрунтування позовних вимог ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" посилалось на безпідставність спірних рішень та їх невідповідність вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
У листопаді 2008 року до справи залучено прокуратуру Печерського району міста Києва.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками розгляду касаційної скарги на попередньо ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення у справі (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2009 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 у справа №7/507 (№2а-19424/10/2670)) Вищий адміністративний Суд України ухвалою від 26.11.2012 (провадження №К/9991/95105/11, К/9991/6095/11) прийняв рішення, яким залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5' 493' 220,00 грн (основний платіж - 2' 746' 610,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2' 746' 610,00 грн), в решті позовних вимог справу направив на новий судовий розгляд.
За його результатами Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14.03.2014 позов ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 №0000094110/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 37' 158' 530 грн (основний платіж - 18' 579' 265,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 18' 579' 265,00 грн); в іншій частині позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.07.2015 постанову суду першої інстанції скасував, позов ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008, №0000144110/2, від 17.07.2008 №0000094110/2, від 17.07.2008 №0000024110/2, від 17.07.2008 №0000134110/2, від 17.07.2008 №0000044110/2, від 18.08.2008 №0000114110/1, від 18.08.2008 №0000104110/1, від 10.09.2008 №0000094110/1.
У липні 2015 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015.
У касаційній скарзі Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
У додаткових поясненнях відповідач наголошує, що його позиція щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань залишається незмінною, разом з тим, зважаючи на допущену арифметичну помилку у розрахунку податкового повідомлення - рішення №0000094110/1 в частині донарахування підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 37' 158' 530,00 грн (з яких: 18' 579' 265,00 грн - за основним платежем, 18' 579' 265,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), просить скасувати постанову апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.08.2015 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
У серпні 2015 року, в порядку статті 211 КАС України (у редакції на дату подання касаційної скарги) заступник Прокурора міста Києва подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на вказане судове рішення суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.08.2015 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Прокуратури м. Києва та об'єднав його для спільного розгляду в одне провадження із касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" подало заперечення на касаційні скарги, в якому, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 - без змін.
У додаткових поясненнях сторони наводили додаткові доводи обґрунтування своїх вимог у касаційних скаргах та запереченнях, які за своєю суттю не змінюють підстави, якими обґрунтовані вимоги касаційних скарг та заперечень.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року вказані касаційні скарги було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідача та Прокуратури, заперечення позивача на зазначені касаційні скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ДП НАЕК "Енергоатом" з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2007 СДПІ складено акт від 24.01.2008 №40/41-10/24584661 (а.с. 126 т.І - а.с. 78 т.ІІІ; далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки Підприємство порушило норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'' від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №168/97-ВР), пунктів 1.23, 1.25, 1.31, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2013 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №334/94-ВР), пункту 1 статті 1, підпунктів ''з'', ''и'' пункту 1.3, пункту 1.9 статті 1, пункту 3.4 статті 3, підпункту ''е'' підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9, абз. ''а'' підпункту 9.10.1, підпунктів 9.10.2, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункту ''а'' пункту 17.2 статті 17, підпункту ''а'' пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №889-VI), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 205' 904' 257,00 грн, з ПДВ - 18' 402' 275,00 грн та з податку з доходів фізичних осіб на 1264,89 грн за вказаний період.
На підставі акта перевірки відповідач 06.02.2008 прийняв податкові повідомлення-рішення, зокрема:
- №0000024110/0 - про сплату податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 27' 884' 776,50 грн, з яких: 18' 402' 276,00 грн - основний платіж, 9' 482' 500,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);
- №0000034110/0 - про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 465' 151' 928,50 грн, з яких: 205' 904' 257,00 грн - основний платіж, 259' 247' 671,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);
- №0000044110/0 - про сплату податкового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 4204,80 грн, з якої: 1264,89 грн - основний платіж, 2939,91 грн - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного узгодження скарги позивача на вказані рішення залишені без задоволення та з метою доведення граничних строків сплати податкових зобов'язань контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення з індексом '' 1'' від 25.04.2008 та індексом '' 2'' від 17.07.2008, які є предметом спору у цій справі.
Додатково за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008:
№0000134110/2, яким Підприємству донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3446,50 грн як складову визначеного податкового зобов'язання з ПДВ;
№0000144110/2, яким Підприємству донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на 107' 330,50 грн, в тому числі: 71' 553,50 грн - за основним платежем, 35' 777,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Крім цього за результатами податкової перевірки актом перевірки встановлено порушення позивачем норми статті 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), пунктів 1, 2, 9, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), підпунктів 2.8, 2.11 пункту 2, підпунктів 3.1 пункту 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 ''Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні''. На підставі цих висновків та за наслідками адміністративного оскарження попередньо прийнятих податкових повідомлень - рішень від 06.02.2008 контролюючий орган прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- від 13.06.2008 №0000114110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1' 766' 882,20 грн за порушення вимог Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'';
- від 13.06.2008 №0000104110/0 та від 18.08.2008 №0000104110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30' 081,46 грн за порушення норм з регулювання обігу готівки;
- від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 10.09.2008 №0000094110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1' 312' 496,49 грн за порушення розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.
1.
Порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР, яке, крім іншого стало підставою для висновку контролюючого органу про заниження Підприємством валового доходу та підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 186' 434' 946,00 грн (з яких: 93' 217' 473,00 грн - основний платіж, 93' 217' 473,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) згідно з податковим повідомленням - рішенням від 17.08.2008 №0000094110/2 (від 06.02.2008 №0000034110/0, від 25.04.2008 №№0000094110/1), полягало у неврахуванні відокремленими підрозділами (ВП) ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (ВП ''Запорізька АЕС'', ВП ''Рівненська АЕС'', ВП ''Южноукраїнська АЕС'') у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів - залишків ядерного палива в активній зоні атомного реактора, які, як вважає відповідач, є складовою незавершеного виробництва електричної енергії, що своєю чергою призвело до заниження валового доходу та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у 2005, 2006 та дев'ять місяців 2007 року (а.с. 191- 217 т. І, а.с. 29 - 31, 42-44 т. ІІ).
За результатами судового розгляду Окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2014 зазначене повідомлення - рішення скасував в частині донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 37' 158' 530,00 грн (основний платіж - 18' 579' 265,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 18' 579' 265,00 грн) з огляду на допущені відповідачем арифметичні помилки при їх визначенні, що не заперечується відповідачем.
Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення в цілому, апеляційний суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Згідно з вимогами пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94 (у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) платник податку зобов'язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
Використання на атомних електростанціях ядерного палива включає наступні операції:
- вивантаження, приймання на зберігання на складі тепловиділяючих збірок (ТВЗ) свіжого палива,
- завантаження до активної зони (початкове або в порядку періодичного та часткового перевантаження)
- ефективне використання палива в активній зоні реактора (отримання заданого вироблення теплової енергії;
- перевантаження відпрацьованого палива в басейн витримки, розміщеному в реакторній зоні, де знаходиться декілька років.
Отже, ядерне паливо в активній зоні є складовою технологічного процесу виробництва електричної, теплової енергії.
Облік витрат ядерного палива на підприємствах атомної енергетики регламентувався:
- Галузевими методичними рекомендаціями з формування собівартості виробництва, передачі та постачання електричної і теплової енергії, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики від 20.09.2001 р. № 447;
- Методикою планування та обліку витрат на ядерне паливо на АЕС України з ВВЕР, затвердженої Державним комітетом України по використанню атомної енергії 13.11.1997 р. (ГНД 95.1.07.03.030-97);
- Методикою планування та обліку витрат ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії на АЕС України з реакторами типу ВВЕР, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 18 червня 2004 року №331 (ГНД 95.1.07.03.056-2004).
Основним призначенням цих алгоритмів є визначення суми витрат ядерного палива, що включається до собівартості виробництва енергії.
Відповідно до пункту 6.1 Методики (ГНД 95.1.07.03.030-97) розподіл вартості ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії проводиться на підставі визначення вартості палива, що витрачене на вироблену за певний період електроенергію, та вартості ядерного палива, витраченого на відпущене за певний період тепло.
Як встановили суди, в ході перевірки позивач надав накази ''Про облікову політику'' від 21.11.2008 №1150, від 24.12.2009 №1137 та додатки до них, якими визначено бухгалтерський облік запасів, згідно з якими:
- оцінка ядерного палива при завантаженні в активну зону, продажу та іншому вибутті здійснюється за методом середньозваженої собівартості за кожним видом ядерного палива. Вартість ядерного палива, що списується із активної зони на витрати відповідного періоду, визначається згідно з діючою Методикою планування та списання витрат ядерного палива на виробництво електричної та теплової енергії на АЕС України з реакторами типу ВВЕР, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 18.06.2004 №331.
У бухгалтерському обліку вартість ядерного палива після завантаження в активну зону відображається за дебетом 39 ''Витрати майбутніх періодів'' та списується поступово відповідно до обсягу виробленої електричної та теплової енергії.
Тобто, вартість ядерного палива в активній зоні як складова технологічного процесу, поступово переноситься на вартість виробленої продукції (електроенергії).
Технологічні особливості виготовлення електричної і теплової енергії не передбачають можливості незавершеного виробництва. Товарна продукція, яку реалізує позивач (електроенергія, теплова енергія) за фізичними властивостями не складується, а передається споживачу одразу після її виробництва.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94 Кабінетом Міністрів України затверджено Перелік запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких здійснюється за наслідками звітного (податкового) року (Постанова КМ від 16.06.2005 №472; Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ від 23.11.2016 N1059 (1059-2016-п)), до яких, серед іншого, віднесено ядерне паливо для реакторів типу ВВЕР-1000, ВВЕР-440, яке використовується позивачем.
На час виникнення спірних відносин розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів здійснювався за формою, затвердженою наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 ''Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання'' (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592) (додаток К1/1), яка заповнювалась відповідно до вимог пункту 5.9 статті 5 зазначеного Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 ''Запаси'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 №751/044 (далі -ПСБО 9).
Слід зазначити, що до 01.04.2005 облік залишків ядерного палива вівся поквартально, а з 01.04.2005 згідно з Законом України ''Про внесення змін до Закону України ''Про державний бюджет України на 2005 рік'' від 25.03.2005 N2505-IV податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснювався за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягала коригуванню в загальному порядку (абзац шістнадцятий пункту 5.9 Закону №334/94-ВР).
Перелік та критерії віднесення активів до категорії запасів встановлені П(С)БО 9''Запаси'', зокрема пунктом 5 якого передбачено, що запаси є активом, якщо їх вартість може бути достовірно визначена.
З метою податкового та бухгалтерського обліків платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю) (пункт 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР, пункт 16 П(С)БО 9''Запаси'').
Водночас вимоги Закону №334/94-ВР виключають можливість вести податковий облік приросту (убутку) запасів на кінець звітного податкового періоду у будь-який інший спосіб, ніж вказаний у цьому пункті (абзаци дев'ятий, десятий пункт 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР).
Аналіз вимог наведених норм чинного законодавства, критеріїв визначення запасів, які підлягали податковому обліку, і порядку його здійснення, ядерне паливо в активній зоні при проведенні приросту (убутку) запасів в цілях податкового обліку не враховується.
З огляду на зазначене Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ядерне паливо в активній зоні не знаходиться на переробці в незавершеному виробництві та в залишках готової продукції і за своїми властивостями та технологією використання після переміщення в активну зону припиняє відповідати визначенню ''запаси'', а тому облік приросту (убутку) ядерного палива в активній зоні у визначеному 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР порядку не передбачений.
З огляду на зазначене, сформовані відповідачем в цій частині податкові зобов'язання є необґрунтованими і правомірно визнані такими, що підлягають скасуванню.
Посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 у справі №2а-8768/11/2670 (провадження №К/9991/56095/12), як приклад застосування норм матеріального права за аналогічних обставин, є безпідставним, оскільки висновки у вказаній ухвалі не можуть бути прикладом правозастосування, яке повинно враховуватися судом при виборі норми права, що підлягає застосуванню, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС.
2.
Донараховані позивачу зобов'язання з податку на прибуток згідно з додатково винесеним за результатами адміністративного оскарження за скаргою позивача податковим повідомленням - рішенням від 17.07.2008 №0000144110/2, суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими.
Апеляційний суд встановив, що епізод стосовно заниження позивачем валового доходу від реалізації електроенергії у 2005 році у сумі 286' 214,00 грн, яке, на думку контролюючого органу, не увійшло до формули розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток, не підтверджений матеріалами справи та зібраними доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідач не дотримався процедури направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (пункт 4.3 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 №247, далі - Порядок №253), оскільки вказане податкове повідомлення-рішення №000144110/2 було прийнято контролюючим органом з індексом ''2'' за другою скаргою у той час, як первинне рішення за результатами документальної перевірки з таким номером з індексом ''0'' або- за результатам попереднього апеляційного оскарження з індексом ''1'' не приймалось і на адресу позивача не надходило.
У касаційній скарзі СДПІ та прокурор не спростовують наведених апеляційним судом обставин, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, яке скаржники просять залишити в силі, взагалі не містить будь-яких обґрунтувань відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
3.
Підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000134110/2, згідно з якими ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 27' 884' 776,50 грн (в тому числі: 18' 402' 276,00 грн - за основним платежем, 9' 482' 500,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та окремо штрафні (фінансові) санкції - 3446,50 грн, стали висновки акта перевірки про порушення ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", зокрема вимог 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 підпункту 7.3.1 пункту 7.3. статті 7 Закону №168/97-ВР.
Таке порушення полягало у безоплатному отриманні ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" електроенергії через мережі відокремленого підрозділу ВП ''Запорізька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" від Кам'янко-Дніпровської РЕС ВАТ "Запоріжжяобленерго" у 2005, 2006 роках, січені-вересні 2007 року на загальну суму 1' 515' 811,80 грн, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період на 303' 162,36 грн та з податку на прибуток на 378' 952,95 грн (а.с. 178-187 т.І, а.с. 80-81 т.ІІ).
Так, у ході перевірки встановлено, що ВП ''Запорізька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" надавав послуги ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" з поставки електроенергії через мережі ВП ''Запорізька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" від Кам'янко-Дніпровської РЕС ВАТ "Запоріжжяобленерго" в межах договору на поставку електроенергії від 20.03.2001 №42 між виконавцем та Кам'янко-Дніпровської РЕС ВАТ "Запоріжжяобленерго".
Впродовж 2005, 2006 та 9 місяців 2007 років ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" проводило взаємозалік заборгованості за поставлену електроенергію ВП "Атоменергомаш" через мережі ВП ''Запорізька АЕС'' від Кам'янко-Дніпровської РЕС ВАТ "Запоріжжяобленерго".
У бухгалтерському обліку ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" послуги з постачання електроенергії через мережі ВП ''Запорізька АЕС'' від Кам'янко-Дніпровської РЕС ВАТ "Запоріжжяобленерго" відображено проводкою Д-т субрахунку 6831 "Внутрішньогосподарські розрахунки" - К-т субрахунку 6311 "Розрахунки з відчизняними постачальниками (послуги)", взаємозалік - Д-т субрахунку 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки з Дирекцією "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"" - К-т субрахунку 6831 "Внутрішньогосподарські розрахунки''.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки операції з передачі електроенергії від одного відокремленого підрозділу іншому в межах однієї юридичної особи - позивача не є об'єктом оподаткування згідно з вимогами Закону №168/97-ВР. Тому у ВП ''Атоменергомаш'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" не було підстав збільшувати суму податкових зобов'язань за такими операціями.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він відповідає нормам пункту 1.4 статті 1 та статті 3 Закону №168/97-ВР, відповідно до яких об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. У розумінні зазначеного Закону поставка товару передбачає наявність обов'язкової складової- передачі права власності на такі товари.
За змістом частини другої статті 3 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 N996-XIV (у редакції Закону на момент спірних правовідносин; Закон №996-XIV, далі - так само) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом визначення, наведеного в Законі N996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, як випливає з визначень наведених термінів, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Предмет даного спору в цій частині обумовлював необхідність установлення факту наявності чи відсутності, а також можливості здійснення в розумінні вищенаведених норм чинного законодавства, господарської операції між структурним підрозділом та головним підприємством.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Законодавчий порядок організації структури підприємств установлено статтею 64 Господарського кодексу, якою визначено право підприємств створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. При цьому відповідно до частини першої цієї статті підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (стаття 95 Цивільного кодексу України, частина четверта статті 64 Господарського кодексу України).
Отже, можливість здійснення в розумінні вищенаведених норм господарської операції між підприємством та його структурним підрозділом не передбачена.
Як встановили суди попередніх інстанції ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" створене на базі майна атомних електростанцій, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 №1268 "Про створення Національної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", шляхом об'єднання майна державних підприємств, які стали відокремленими підрозділами компанії (код за ЄДРПОУ 24584661). Кількість підрозділів становить 20 відокремлених підрозділів, які розташовані в різних регіонах України та знаходяться на обліку відповідних податкових органів.
Суди також встановили, що ВП ''Атоменергомаш'' та ВП ''Запорізька АЕС'' є структурними підрозділами ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" без права юридичної особи, що також відображено в акті перевірки.
За таких обставин передача електричної енергії від одного відокремленого підрозділу до іншого в межах однієї юридичної особи не є господарською операцією з поставки товарів у розумінні Закону №168/97-ВР, а отже апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у ВП ''Атоменергомаш'' за результатами таких операцій не було підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 303' 162,36 грн.
З урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону N996-XIV, а також норм пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 Закону №334/94-ВР та встановлених судами обставин і правильного висновку апеляційного суду про відсутній обов'язок відокремленого підрозділ збільшувати суму податкових зобов'язань за результатами таких операцій, є безпідставним висновок контролюючого органу про заниження Підприємством валового доходу на 1' 515' 811,80 грн за результатами таких операцій, що своєю чергою стало підставою для протиправного збільшення суми податкового зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем на 378' 952,95 грн із застосуванням штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням від 17.08.2008 №0000094110/2.
Такі висновки підтверджуються і висновками експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 26.12.2013 №6970/6971/6972/6973/14732/14733/13-45 та за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 07.04.2015 №150407-01 (а.с. 42-43 т.Х, а.с.46-48, 51-52 т.ХІ).
4.
Наступними обставинами, встановленими у ході документальної перевірки, які стали підставою для прийняття наведених спірних рішень (податкові повідомлення - рішення від 17.08.2008 №000024110/2 та №0000134110/2), стало те, що підрозділом ВП ''Атоменергомаш'' - (Ремонтно-механічним заводом, управління ВП ''Атоменергомаш'') у порушення вимог підпункту підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за 2005, 2006 роки та січень-вересень 2007 рік ПДВ у сумі 4390,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних у зв'язку з придбанням послуг, які, на думку контролюючого органу, не використовувалися Підприємством в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності (а.с. 83- 84 т. ІІ), а саме:
- послуги по відстрілу бродячих собак; викосу газонів; догляду за зеленими насадженнями та валки дерев, отримані від комунального підприємства КП СКХ;
- послуги з виконання підрядних робіт по ремонту дорожніх проїздів і майданчиків для стоянки автотранспорту, отримані на підставі акта прийому виконаних підрядних робіт за січень 2006 року від ВАТ ''Строітель'';
- послуги автостоянки, отримані від ТзОВ ''Іскра''; (у бухгалтерському обліку підприємства операції відображено Дт рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", 91 "Загальновиробничі витрати"; Кт субрахунку 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками (послуги)";
- послуг по обслуговуванню в їдальні ТОВ КОП АЕС по харчуванню представників НПО "Атомтехконструкція" дирекції НАЕК, представників ревізійної комісії, інші представницькі витрати на харчування (представницькі витрати по листах: від 13.10.2006 №10391 від 12.09.2006 №10366, від 15.09.2006 №10371, від 21.02.2007 б/н, від 11.04.2007 №3290, від 27.04.2007 №3304, від 06.07.2007 №7673), які, у бухгалтерському обліку підприємства операції відображено Дт рахунку 92 "Адміністративні витрати" - Кт субрахунку 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками (послуги)".
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції про відмову у задоволення позову в частині цих вимог, дійшов висновку, що використання наведених в акті послуг у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які не досліджувались судом першої інстанції, зокрема це:
- листи про проведення технічних нарад з представниками підрядних організацій НВО ''Атомтехконструкція'', TOB ''Ізотерм'', корпорації ''ТВЕЛ'', замовником - заводом PPS Group a.s. (Словакія), затверджені програми роботи нарад, протоколи нарад, кошториси;
- розпорядження керівника ВП ''Атоменергомаш'' від 08.11.2004 №248 ''Про паркування автомобільного транспорту ВП ''Атоменергомаш'';
- припис головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції об'єкту з особливим режимом роботи м. Южноукраїнська від 19.03.2005 №60, у пункті 7 якого зазначено про необхідність вжиття заходів по усуненню бродячих тварин на території підприємства, а також припису інженера з охорони праці від 25.03.2005 №6 щодо необхідності надання заяви на знищення бродячих тварин з метою недопущення укусів працівників цеху;
- припис інженера з охорони праці від 22.03.2005 №75 з вимогою виконати обрізку дерев, кущів і рубку порослі;
- припис інженера з охорони праці від 22.06.2006 про усунення порушень Закону України ''Про охорону праці'', а саме: на території інструментального цеху не виконаний ремонт пішохідних доріжок і відбувається змивання ґрунту на них, що створює загромадження шляхів евакуації персоналу в аварійних ситуаціях;
Разом з цим висновок контролюючого органу в акті перевірки щодо невідповідності таких витрат позивача господарській діяльності зроблений без посилань на нормативно-правові акти, що вказує на їх необґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені документи разом документами первинного обліку на підтвердження здійснення зазначених господарських операцій, надані позивачем у ході документальної перевірки, підтвердили використання отриманих послуг та виконаних робіт у власній господарській діяльності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР було передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
За визначенням, яке міститься у Законі №334/94-ВР, господарська діяльність це - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Витрати підприємства на створення умов праці працівникам, представницькі витрати на заходи з метою пошуку шляхів удосконалення та налагодження виробничого процесу, є витратами, які направлені на створення умов, що впливатимуть врешті і на оборотні доходи такого підприємства у подальшому, а тому є складовою господарської діяльності.
За своєю економічною сутністю ПДВ є непрямим податком, де об'єктом оподаткування є не дохід чи прибуток, а розмір витрат для кожного конкретного споживача товару, робіт чи послуг.
Позивач за наведеними господарськими операціями не є таким споживачем послуг.
З огляду на зазначене, Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що у позивача були підстави для включення таких витрат до складу податкового кредиту згідно з вимогами статті 7 Закону №168/97-ВР, оскільки зазначені витрати позивача спрямовувались на покращення виробничої діяльності, тому висновки контролюючого органу по порушення Підприємством вимог підпункту підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 4389,83 грн є помилковими.
5.
Наступний епізод правопорушення (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР), допущеного позивачем на думку контролюючого органу, становили встановлені документальною перевіркою обставини, які стосувались завищення відокремленим підрозділом ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ"- Хмельницькою АЕС податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2005 року на суму 26' 256,00 грн та податкового кредиту з ПДВ за цей же період (січень 2005 року) на суму 682' 350,00 грн (а.с. 121 - 122 т. ІІ).
Згідно з висновками контролюючого органу завищення зазначених сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2005 року стало наслідком безпідставного включення позивачем сум ПДВ до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту у грудні 2004 року, що було встановлено за результатами іншої перевірки (акт перевірки від 29.04.2005 №134-23-21-21313677).
В акті перевірки зазначено, що згідно з таблицею з ПДВ акта попередньої перевірки в графі ''податковий кредит за даними платника з врахуванням уточнених розрахунків'' сума податкового кредиту відокремленого підрозділу ВП ''Хмельницька АЕС'' склала 4' 001' 847,00 грн, а за зведеною інформацією по ПДВ позивача (ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") така сума по відокремленому підрозділу становила 3' 319' 497,00 грн (різниця 682' 350,00 грн).
Як зазначив суд апеляційної інстанції, за результатами попередньої перевірки не встановлено порушення податкових зобов'язань з ПДВ позивача за грудень 2004 року, а вказано лише на невідповідність зведених показників податкового кредиту позивача з уточненими даними по податковому кредиту його відокремленого підрозділу.
Разом з цим ВП ''Хмельницька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" виявивши помилку, допущену у грудні 2004 року (завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 26' 256,00 грн та податкового кредиту з ПДВ на суму 682' 350,00 грн), самостійно виправило її у січні 2005 року.
Оскільки розрахунки з бюджетом по ПДВ здійснює позивач, як юридична особа, суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 656' 094,00 грн (різниця між завищеними податковим кредитом та податковим зобов'язанням з ПДВ /682' 350,00 грн - 26' 256,00 грн/) відповідно до уточнених розрахунків за грудень 2004 року відокремлений підрозділ передав позивачу згідно з авізо від 31.01.2005 №87.
У свою чергу позивач у березні 2005 року надав контролюючому органу відповідний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із самостійно виявленими помилками у показниках податкової звітності за грудень 2014 рік
Тобто, платник податків самостійно виправив помилку нарахування ПДВ за грудень 2004 року шляхом зменшення податкових зобов'язань на суму 656' 094,00 грн у наступній податковій звітності.
За таких обставин, з урахуванням висновку експертизи від 26.12.2013 №6970/6971/6972/6973/14732/14733/13-45 по цьому епізоду операцій платника податків (а.с.73 т.Х), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, керуючись помилковим твердженням про включення за результатами попередньої перевірки вказаної суми ПДВ до податкових зобов'язань позивача, відповідач безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми зобов'язань за платежем з ПДВ на суму 656' 094,00 грн, яку позивач відкоригував у податковому обліку як самостійно виявлену помилку, яка містилась у раніше поданій податковій декларації (за 2004 рік).
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає їх такими, що відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та ґрунтуються на фактичних обставинах, які підтверджуються зібраними у справі доказами.
За процедурою самостійного узгодження податкового зобов'язання позивач мав право подати уточнюючий розрахунок виявленої ним помилки у показниках раніше поданої податкової декларації та відобразити їх у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (пункт 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ), що саме ним і було зроблено.
Самостійне узгодження податкових зобов'язань позивач здійснив до початку попередньої перевірки, про що зазначив суд апеляційної інстанції (абзац третій сторінки 14 постанови суду апеляційної інстанції).
Ці обставини скаржниками у касаційних скаргах не спростовані.
З огляду на це у контролюючого органу не було підстав для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, самостійно виправлених позивачем та відображених у податковому обліку у січні 2005 рік, як за наслідками попередньої перевірки, так і за наслідками документальної перевірки, яка є предметом дослідження у межах цієї справи.
Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду і в тій частині, що нормативне обґрунтування прийнятого рішення вимогами Закону №168/97-ВР не відповідало фактично встановленим відповідачем за результатами перевірки обставинам, які відображені в акті перевірки.
Слід зазначити, що суд першої інстанції, рішення якого відповідач та прокурор просять залишити в силі, відмовив у задоволенні позову в цій частині взагалі без жодних обґрунтувань та правової оцінки фактичних обставин справи.
Посилання у касаційній скарзі на недотримання позивачем строків давності виправлення помилки у податкових деклараціях та інші обставини порушення податкового законодавства не можуть бути предметом розгляду та правової оцінки судом у цій справі в силу вимог статті 77 КАС, оскільки такі доводи не були покладені в основу прийнятого відповідачем спірного рішення.
6.
Наступний епізод порушень, які, на думку відповідача, були допущені ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", стосувались недотримання останнім вимог 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 Закону №168/97-ВР внаслідок формування його відокремленим підрозділом (ВП ''Запорізькою АЕС'') податкового кредиту на загальну суму 632' 592,00 грн за наслідками операцій із придбання товару (будівельні матеріали, запасні частини та інше) у контрагентів (TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплекмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінженерінг''), що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (а.с. 242-249 т. І, а.с.7-16, 95-116 т.ІІ).
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що установчі та реєстраційні документи вказаних контрагентів визнано недійними з моменту реєстрації і скасовано державну реєстрацію в судовому порядку, як і всі первинні документи бухгалтерського обліку та інші фінансово - господарські документи - від дати їх складання (рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006 №2-1360/06; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2005 №2-4168/05; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2006 №2-408/2006), а всі первинні документи підписані від імені цих товариств неналежними особами.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення по цьому епізоду встановлених відповідачем порушень за результатами документальної перевірки, виходив з того, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з придбання структурними підрозділами позивача ТМЦ) TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплектмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінжиніринг'' мали господарську та податкову правосуб'єктність, складені податкові накладні на користь ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" мали всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 підпункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, укладені договори на поставку товару не визнавались недійсними у судовому порядку і позивач розрахувався з контрагентами за поставлені товари.
Також апеляційний суд взяв до уваги, що контролюючий орган за результатами іншої перевірки вже сформував позивачу зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з TOB ''ФінПромТрейд'' за цей же період.
Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB ''ФінПромТрейд'' за період з 02.01.2004 по 06.10.2006 та складено акт перевірки від 06.10.2006 №14/26-0/24584661.
На підставі висновків цього акта позапланової перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.10.2006 №0000012600/0 та №0000022600/0, якими ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 403' 071,50 грн (з яких: 383' 881,00 грн - основний платіж та 191' 940,50 грн - штрафні (фінансові) санкції) та в сумі 598' 350,00 грн (з яких: 398' 900,00 грн - основний платіж, 199' 450,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).
Зазначені донарахування позивачем були сплачені, проте також оскаржені в судовому порядку (справа №42/666-А) і судовий перегляд правомірності вищезазначених податкових повідомлень-рішень на час апеляційного розгляду справи тривав.
Разом з цим згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень на час касаційного перегляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №42/666-А, яке набрало законної сили 24.12.2015, вказані податкові повідомлення-рішення скасовані.
З огляду на ці обставини апеляційний суд дійшов висновку про те, що у позивача були всі підстави для формування податкових показників по податковому кредиту на підставі отриманих від контрагентів накладних та проведених господарських операціях.
Такі висновки суду апеляційної інстанції Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що узгоджуються нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункту7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум з придбання структурними підрозділами позивача ТМЦ) TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплектмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінжиніринг'' мали господарську та податкову правосуб'єктність, складені податкові накладні на користь ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" мали всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 підпункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З врахуванням цього ВП ''Запорізька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" мав право на підставі отриманих від контрагентів податкових та видаткових накладних відносити зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту та формувати валові витрати. Крім того, за отримані від TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплектмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінженерінг'' товарно-матеріальні цінності ВП ''Запорізька АЕС'' ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" проводив розрахунки належним чином.
Будь-яких доводів на спростування фактів поставки (реальність операцій), на які видані податкові накладні, контролюючий орган в акті перевірки не наводить. Разом з цим актом перевірки зафіксовані факти розрахунку позивача з постачальниками за поставлені товари.
Отже висновок суду апеляційної інстанції про те, що включена позивачем сума ПДВ до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, є правильним.
При оцінці доводу контролюючого органу про засудження Жовтневим районним судом м. Запоріжжя громадянина ОСОБА_1 за підробку документів TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплектмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінжиніринг'' за допомогою кліше для факсиміле (штамп-підпис) згідно з вироком від 24.12.2007 у кримінальній справі №1-921/07 (відповідач посилається на цей вирок як на доказ дефектності первинних документів, на підставі яких позивач сформував дані свого податкового обліку), Колегія суддів зазначає, що у вироці не встановлені обставини щодо фіктивності зазначених юридичних осіб та/або обставини, які б стосувалися операцій з постачання товару між ними та позивачем. Факт господарських взаємовідносин між позивачем та TOB ''Маштехпром XXI'', TOB ''ФінПромТрейд'', TOB ''Спецкомплектмонтаж'', TOB ''Торговий дім ''Техпромінжиніринг'', щодо фіктивного підприємництва з використанням якого ухвалено зазначений вирок, не встановлений. Також доводи про засудження фізичної особи у кримінальній справі №1-921/07 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 та 3 статті 358 Кримінального кодексу України (фальсифікацію документів), та якій призначено покарання у вигляді штрафу 1190,00 грн, не заперечують встановлених судом обставин у цій справі, оскільки не підтверджують фактів фальсифікації документів саме у наведених в акті перевірки господарських операціях та не вказують на обізнаність позивача про ці порушення та його участь в них.
Також Колегія суддів зазначає, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006 у справі №2-1360/06, від 19.01.2006 у справі №2-408/2006, Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2005 у справі №2-4168/05, - на які зроблено посилання в акті документальної перевірки щодо скасування державної реєстрації контрагентів позивача та визнання недійсними їх установчих документів, - або відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, або під такими номерами опубліковані рішення у спорах інших юрисдикцій, які не мають відношення до предметів зазначених спорів, а матеріали справи належно завірених копій таких судових рішень не містять.
Натомість в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ) міститься інформація, згідно з якою ТОВ ''Спецкомплектмонтаж'' припинив свою діяльність за спрощеною процедурою припинення 11.04.2016, а ТОВ ''Маштехпром ХХІ'' - 13.06.2007 визнаний банкрутом на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2007 №16/35.
Наведені обставини є загальнодоступними і також спростовують обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення.
Таким чином, висновки апеляційного суду стосовно цього епізоду ґрунтуються на фактичних обставинах цієї справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Натомість доводи касаційної скарги ґрунтуються на формальному підході у застосовуванні норм закону та суперечать принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - превалювання сутності над формою, який полягає у тому, що господарська діяльність обліковується платником податків відповідно до її дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності юридичного оформлення та документування (абзац восьмий статті 4 Закону №996-XIV).
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частині друга статті 3 Закону№996-XIV).
Встановивши у ході документальної перевірки, висновки якої є предметом цього спору, факти скасування державної реєстрації контрагентів, з якими платник податків мав господарські відносини, збільшуючи зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 632'592,00 грн із застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000134110/2 та з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням - рішенням від 17.08.2008 №0000094110/2 внаслідок завищення валових витрат на 3' 053' 805,00 грн, контролюючий орган мав надати оцінку реальності проведених позивачем з цими підприємствами господарських операцій та достовірності показників фінансової звітності позивача, проте не зробив цього.
7.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000044110/2, яким Підприємству визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4204,80 грн, суди встановили, що контролюючий орган в акті перевірки вказує на заниження позивачем, як податковим агентом, зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, внаслідок порушення вимог Закону №889-IV.
Таке порушення полягало у тому, що:
- до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включено дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
- до загального місячного оподатковуваного доходу не включена сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону;
- не утримано податок від суми оподатковуваного доходу платника за ставкою, визначеною у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;
- не включено до оподатковуваного доходу платника податку суму нецільової благодійної допомоги, яка перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено надання Підприємством благодійної допомоги сторонній особі ( ОСОБА_2 ) у сумі 9000,00 грн без утримання ПДФО, в результаті чого занижено ПДФО на суму 1170,00 грн; згідно з авансовими звітами від 04.04.2005 №285, №291, від 12.05.2005 №453, від 03.07.2006 №789 відшкодувало працівникам витрати на послуги залу очікування на залізничному вокзалі та користування камеру схову у сумі 19,90 грн, що призвело до заниження ПДФО на суму 9,35 грн; згідно з авансовими звітами від 13.01.2006 №7, від 20.11.2006 №1321, від 29.12.2006 №1469 відшкодувало працівникам витрати на послуги нотаріуса у сумі 187,00 грн, що призвело до заниження ПДФО на суму 24,31 грн; працівниками надміру витрачені кошти, отримані на відрядження під звіт, не повернені в установлений строк, у сумі 2734,22 грн, що призвело до заниження ПДФО на суму 51,16 грн та застосування штрафних санкцій - 410,13 грн; відшкодовано транспортні витрати без підтвердження відповідними розрахунковими документами на суму 114,31 грн, що призвело до заниження ПДФО на суму 19,45 грн; придбало у фізичних осіб ТМЦ на суму 8027,81 грн без утримання ПДФО, в результаті чого донараховано ПДФО - 1132,89 грн (а.с. 203 - 212 т. ІІ, а.с. 53 - 55 т. ІІІ).
Висновки апеляційного суду про задоволення позовних вимог в цій частині обґрунтовані невідповідністю спірного рішення контролюючого органу встановленим фактичним обставинам, що вказує на його необґрунтованість.
У судовому процесі під час судового розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що факти викладені в акті є неточними, оскільки вказані на сторінці 329, 331 акта особи, не є працівниками дирекції ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", авансові звіти, на які посилається контролюючий орган надавались до бухгалтерії іншими працівниками, ніж ті, що були зазначені в акті.
Водночас апеляційний суд з'ясував, що ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" відшкодував витрати: за авансовими звітами: від 04.04.2005 №285, №29, від 12.05.2005 №453, від 03.07.2006 №789 на послуги платного залу очікувань та платного користування камерою схову.
Зазначені на сторінках 332,428-429 акта перевірки залишки не повернутих в касу невикористаних на відрядження сум згідно з авансовими звітами №366 та №368, насправді не є такими, оскільки ці суми проведені позивачем за іншими авансовими звітами, оскільки використовувались на оформлення візи на вказані відрядження і згідно з бухгалтерським обліком є іншими операціями, які відображаються окремо. Дати проведення авансових звітів співпадають як по основним сумам, так і по сумам, використаним на оформлення візи, а, отже, заборгованості працівників по відрядженням не існує і порушення терміну повернення зазначених сум також відсутнє.
По авансовим звітам від 19.09.2005 №923, №933, №935 контролюючий орган не врахував, що після повернення з відрядження працівники відзвітували та повернули невикористанні кошти до каси в 3-денний термін, надавши рахунки на проживання, в яких були відсутні сніданки, у зв'язку з чим добові їм були нараховані в повному обсязі. Після надходження додаткової інформації про те, що в відрядженні працівники споживали оплачені за рахунок ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" сніданки, в обліку було проведено відповідні виправлення суми добових з урахуванням одноразового харчування. У цей же день зазначеними працівниками різниця була внесена до каси підприємства.
Крім того, встановлені податковою перевіркою обставини стосовно порушення позивачем вимог Закону №889-IV спростовні висновком додаткової судово-економічної експертизи від 07.04.2015 №150407-01 (а.с. 28 (зворотній бік аркуша) - 35 т.ХІ), проведеної за клопотанням позивача.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що фактичні обставини, на які посилався контролюючий орган в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в суді, тому прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.07.2008 №0000044110/2 за цим епізодом є протиправним.
Доводи СДПІ та Прокуратури не спростовують правомірність таких висновків суду апеляційної інстанції, а лише свідчать про їх незгоду з ними та вимогу здійснити переоцінку встановлених судом обставин у справі.
Підсумовуючи наведене, Колегія суддів, керуючись вимогами статті 341 КАС, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо вирішення спору в цій частині.
8.
Щодо рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
від 13.06.2008 №0000114110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1' 766' 882,20 грн за порушення норм з регулювання обігу готівки (Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'');
від 13.06.2008 №0000104110/0, від 18.08.2008 №0000104110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30' 081,46 грн за порушення прядку ведення касових операцій, обігу готівки;
від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 10.09.2008 №0000094110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1' 312' 496,49 грн за порушення розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД (статті 2 Закону України ''Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті'').
Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправними та скасування наведених рішень про застосування фінансових санкцій, апеляційний суд з'ясував, що такі акти індивідуальної дії були прийняті контролюючим органом через чотири місяці після закінчення проведення документальної перевірки та оформлення її результатів актом, висновки якого стали підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі. Тобто ці рішення прийняті з порушенням встановлених законом строків.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що прийняттю цих рішень передували наступні дії відповідача.
На підставі результатів проведеної документальної перевірки ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" контролюючий орган у терміни, передбачені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань тримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової служби від 10.08.2005 №327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N925/11205, далі- Порядок №327, серед іншого, прийняв податкові повідомлення- рішення від 06.02.2008 №0000064110/0, №0000074110/0 та №0000084110/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірах: 1' 766' 882,20 грн, 5689,31 грн та 1' 312' 496,49 грн відповідно.
За результатами адміністративного оскарження цих податкових повідомлень - рішень відповідач рішеннями від 10.06.2008 №6613/10/25-020 та від (а.с.182-185 т.ІІІ), яким вносились зміни в рішення від 14.04.2008 за №4517/10/25-020 та від 17.04.2008 №1584/10/25-214 про результати розгляду скарг позивача, повідомив останнього про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2008 №0000084110/0 від 06.02.2008 №0000064110/0, №0000074110/0.
Разом з цим 18.06.2008 на адресу позивача надійшли рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 №0000094110/0, №0000104110/0 і №0000114110/0, прийняті контролюючим органом із посиланням на лист ДПА у м. Києві від 03.06.2008 №2303/10/25-214.
Керуючись наведеними у судовому рішенні нормами підзаконних нормативних актів, які на час виникнення спірних відносин регулювали порядок проведення контролюючими органами планових перевірок, оформлення їх результатів, прийняття рішень, зокрема і за наслідками їх адміністративного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття контролюючим органом спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій після відкликання попередньо прийнятих рішень є порушенням чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають нормам Закону України ''Про податкову систему в Україні'' від 04.12.1990 №509-XII (далі- Закон №509-XII), Законів №185/94-ВР (стаття 4), №265/95 (статті 15, 17), Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 ''Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні'' (пункт 7.3 глави 7), Закону №2181-ІІІ та підзаконних актів, прийнятих на їх розвиток.
Закон №509-XII передбачає повноваження податкових органів проводити перевірки за результатами яких застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з пунктом 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок (№327) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами проведеної перевірки приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня підписання та реєстрації акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
Такий же порядок прийняття застосовується і до формування податкових повідомлень.
Закон №2181-ІІІ передбачає право платника податків оскаржити прийняті податковим органом податкові повідомлення в адміністративному порядку.
У разі, якщо за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення контролюючий орган приймає рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) таке податкове повідомлення вважається відкликаним (підпункт ''б'' підпункту 6.4.1, пункт 6.4.5 пункту 6.4 статті 6 Закону №2181-ІІІ).
У разі збільшення податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою апеляційного узгодження, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання (стаття 6.6 Закону №2181-ІІІ).
Аналіз наведених норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить про те, що прийняті відповідачем у цій справі податкові повідомлення-рішення на підставі акта документальної перевірки про застосування до позивача штрафних санкцій, пені набули статусу відкликаних за результатами їх адміністративного оскарження.
Право податкового органу прийняти нові рішення через тривалий період після, відкликання попередніх податкових повідомлень, які стосувались одних й тих самих обставин, зафіксованих в акті перевірки, законом не передбачалось.
Рішення від 13.06.2008 про застосування штрафних санкцій та пені відповідач прийняв не дотримуючись визначеної законом процедури. Фактично відповідач повторно притягнув платника податків до відповідальності, що вказує на свавільні дії з його боку.
Ураховуючи наведене, судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування таких рішень є обґрунтованим та законним.
Доводи касаційних скарг не спростовують цих висновків.
Зважаючи на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, є правильним.
Водночас, скасовуючи повністю податкове повідомлення - рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 186' 434' 946,00 грн (в тому числі: 93' 217' 473,00 грн - за основним платежем, 93' 217' 473,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд апеляційної інстанції залишив без уваги, що Вищий адміністративний Суд України ухвалою від 26.11.2012 (провадження №К/9991/95105/11, К/9991/6095/11) прийняв остаточне рішення, яким залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 в частині донарахування Підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 5' 493' 220,00 грн (основний платіж - 2' 746' 610,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2' 746' 610,00 грн).
До того ж, вказані контролюючим органом у касаційній скарзі доводи про те, що судом апеляційної інстанції не надана правова оцінка висновкам акта (підпункт 3.1.5.1, а.с. 87 т.ІІ) в частині порушення позивачем вимог підпункту 7' 4' 4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР внаслідок завищення податкового кредиту на 10' 253' 846,00 грн за наслідками операцій із ТОВ НВО ''Орбіта'' та ТОВ ''Укртяжмаш'', знайшли своє підтвердження.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 в частині визначення податкового зобов'язання та штрафних санкцій за порушення Підприємством вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 №168/97-ВР внаслідок того, що не зменшило податковий кредит з ПДВ на суму коштів (10' 253' 846 грн), отриманих від ТОВ НВО ''Орбіта'' та ТОВ ''Укртяжмаш'', як таких, що не використані у господарській діяльності підприємства (а.с. 87-91 т. ІІ), зроблений без дослідження обставин, що стали підставою для таких висновків суду попередніх інстанцій, хоча Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.11.2012 (провадження №К/9991/95105/11, К/9991/6095/11), скасовуючи частково попередньо прийняті судові рішення у цій справі з направленням справи на новий розгляд, наголошував, що суди не досліджували, зокрема ці операції, за якими відбулось донарахування зобов'язань з ПДВ за основним платежем 10' 253' 846,00 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням від 17.07.2008 №0000024110/2.
При цьому слід зазначити, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, яке скаржники просять залишити в силі, також не містить будь-яких обґрунтувань відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Підсумовуючи наведене та відповідно до частини першої статті 350, частин першої, третьої та четвертої статті 351, частини другої статті 353 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) КАС, ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 10' 253' 846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) 5' 126' 923,00 грн підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції слід змінити щодо його резолютивної частини в частині висновків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2, в іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 250, 344, 349, 350, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Заступника прокуратури м. Києва задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 10' 253' 846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5' 126' 923,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 змінити. В резолютивній частині постанови абзац четвертий щодо цього податкового повідомлення-рішення викласти у наступній редакції: ''Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників: <… від 17.07.2008 №0000094110/2 - в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 180'941'726,00 грн (в тому числі: 90' 470' 863,00 грн - за основним платежем, 90' 470'863,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями),...>.
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко