28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 460/9558/20
адміністративне провадження № К/9901/47169/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність, пов'язану з відмовою у нарахуванні та виплаті йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 серпня по 16 вересня 2020 року у сумі 245806,06 грн; стягнути на його користь 245806,06 грн у рахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позов залишено без розгляду.
19 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути і скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.
Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нормами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас за приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Разом з тим, строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частиною п'ятою статті 122 КАС України, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах приписи частини першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20, постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №240/5092/20, 17.03.2021 у справі №460/4872/20.
Ураховуючи те, що розрахунок з ОСОБА_1 проведено 16 вересня 2020 року, а з позовом до суду він звернувся лише 23 грудня 2020 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції і позивач не заперечує того, що про відповідне зарахування коштів 16 вересня 2020 року та їх призначення йому було відомо станом на день їх надходження, суди дійшли висновку, що саме з цієї дати останній мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії спрямовані на своєчасне звернення в межах місячного строку до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин суди дійшли висновку про те, що позивачем пропущений місячний строк на звернення до суду із цим позовом. Водночас суди перевірили та відхилили аргументи ОСОБА_1 щодо досудового урегулювання ним спору, так як його звернення до відповідача із заявою від 19 жовтня 2020 року про виплату йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, вже свідчить про його обізнаність про факт остаточного розрахунку із затримкою, що відбувся 16 вересня 2020 року шляхом перерахунку коштів на його картковий рахунок.
Ураховуючи те, що приписи частини четвертої статті 122 КАС України не поширюються на правовідносини щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суди відхилили доводи ОСОБА_1 про те, що його звернення із заявою є досудовим порядком вирішення спору, що створює об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та є поважною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що об'єктивних підстав для поновлення строку звернення до суду немає, а тому позов необхідно залишити без розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Мотиви, наведені в оскаржуваних судових рішеннях та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, зокрема, щодо неправильної оцінки обставинам справи, свідчать про правильне застосування судами норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська