28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2541/21
адміністративне провадження № К/9901/47307/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив: анулювати накази про його звільнення; поновити на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2021 року з розрахунку 689,00 грн середньоденної заробітної плати; зобов'язати відповідача розглянути його заяву щодо надання йому частини основної щорічної відпустки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в позові відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Державної служби України з безпеки на транспорті накази про звільнення від 10 лютого 2021 року №200-к «Про звільнення ОСОБА_1 », від 16 лютого 2021 року №223-к «Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 10 лютого 2021 року №200-к» та №326-к від 02 березня 2021 року «Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 10 лютого 2021 року № 200-к». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з 03 березня 2021 року. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня по 25 листопада 2021 року у розмірі 87532,48 грн.У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
20 грудня 2021 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору є правомірність наказу про звільнення працівника, у зв'язку зі змінами в організації праці державного органу та поновлення його на посаді.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником такі не зазначено.
Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми, проте Державною службою України з безпеки на транспорті таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції і незгоди з його висновком щодо недотримання суб'єктом владних повноважень процедури звільнення працівника.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська