28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 440/7527/20
адміністративне провадження № К/9901/45078/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №440/7527/20 за позовом Служби автомобільних доріг у Полтавській області до Північного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" про визнання протиправним та скасування висновку,
Служба автомобільних доріг у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ», в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 3 листопада 2020 року про результати моніторингу закупівлі за унікальним номером оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу UA-2020-07-09-001641-с.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про результати моніторингу закупівлі за унікальним номером оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу UA-2020-07-09-001641-с;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, код ЄДРПОУ 40479560) на користь Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вул. Вячеслава Чорновола 22-А м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 25898491) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про результати моніторингу закупівлі за унікальним номером оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу UA-2020-07-09-001641-с;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, код ЄДРПОУ 40479560) на користь Служби автомобільних доріг у Полтавській області (вул. Вячеслава Чорновола 22-А м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 25898491) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Північний офіс Державної аудиторської служби України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 7 грудня 2021 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №440/7527/20 й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням зазначеного та на виконання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України й вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 березня 2020 року у справі №640/467/19, від 23 квітня 2020 року у справі №160/5735/19, від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19, від 26 листопада 2020 року у справі №160/11367/19. Проте, щодо застосування яких саме норм права необхідно відступити від раніше викладеного висновку скаржником не зазначено, що в свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі посилання на цей пункт, скаржник має чітко вказати норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку саме у подібних правовідносинах.
Необґрунтованим є і посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Тобто, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак, у касаційній скарзі, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі», скаржником належним чином не обґрунтовано у чому полягало неправильне застосування цієї норми судом попередньої інстанції.
Так, Північний офіс Державної аудиторської служби України лише вказав на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги порушення з боку позивача вимог частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі», які виявились у нерозміщенні в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення виявлених замовником невідповідностей.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок розмістити в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в документах, поданих учасниками в складі тендерної пропозиції, виникає у замовника лише в разі виявлення ним під час розгляду таких тендерних пропозицій невідповідностей інформації та/або документах, поданих учасником. У разі встановлення під час розгляду тендерних пропозицій учасників обставин щодо невідповідності їх, зокрема, кваліфікаційним критеріям, визначеним умовам тендерної документації, замовник відхиляє такі тендерні пропозиції. Відтак, враховуючи встановлення невідповідності учасників ТОВ "ГРАНІТ-001" та ТОВ "Лубенське ШБУ №9" кваліфікаційним критеріям, визначеним тендерною документацією, суд попередньої інстанції дійшов висновку наявності у позивача підстав, визначених положеннями частини першої статті 31 Закону № 922-VIII, для відхилення тендерних пропозицій таких учасників.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №440/7527/20.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №440/7527/20 за позовом Служби автомобільних доріг у Полтавській області до Північного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" про визнання протиправним та скасування висновку повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду