Справа № 752/24926/20
Провадження № 2/752/4243/21
Іменем України
18.11.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.
за участю секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» про захист прав споживачів, -
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 , звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпозика» укладено договір, відповідно до якого позивачем отримано позику, однак ознайомившись зі змістом договору позивач вважає, договір недійсним, оскільки ТОВ «Укрпозика» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте позивач зазначає, що нею договір не був підписаний. Крім того, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між сторонами по справі є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Також позивач зауважує, що оскаржуваний договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору; в оскаржуваному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Позивач зауважує, що відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпозика» недійсним.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2020 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» про захист прав споживачів.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, свого представника не направила, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутністю до суду не надійшло.
Представник відповідача ТОВ «УКРПОЗИКА» - Титиренко В.М., в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Судом встановлено, що договір кредитної лінії між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпозика» в інформаційно-телекомунікаційній системі укладено договір кредитної лінії № UP3578528.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст.207 ЦК Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова КЦС ВС від 22.01.2020 року у справі №674/461/16-ц).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений договір укладено з позивачем в порядку, передбаченому Законом України № 675-VIII від 03.09.2015 «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пунктом 2.1. договору кредитної лінії № UP3578528 передбачено, що встановлення договірних відносин між сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: 2.1.1. на Порталі позичальника повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної суми кредиту та строку оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, якщо буде використовуватися електронний платіж, посилання на постачальника таких послуг повинно відкриватися у полі, в якому позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки. Після заповнення вищевказаної Заяви: 2.1.1.1 позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок викладених на Порталі; 2.1.1.2 позичальнику надається пропозиція кредитодавця Спеціальних умов кредиту на основі інформації, наданої в Заяві (надалі іменується як «Пропозиція»). Якщо позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в Заяві (наприклад, запитувану суму), нова Пропозиція буде надана на основі нововведених умов. За запитом позичальника кредитодавець повинен надати позичальнику Пропозицію в паперовому вигляді чи на іншому довговічному носії. Позичальник має право проаналізувати Пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів; 2.1.1.3 натискаючи кнопку «Прийняти», позичальник підтверджує надання кредитодавцю на (і) використання персональних даних позичальника для ідентифікації позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) позичальника та для виконання договору відповідно до Політики конфіденційності; використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; встановлення договірних відносин з кредитодавцем, як передбачається договором та складення договору.
Пунктом 2.2. вказаного договору встановлено, що з метою перевірки даних платіжної картки позичальника позичальник уповноважує кредитодавця вирахувати суму в розмірі (…) грн з платіжної картки позичальника, яка буде відшкодована кредитодавцем позичальнику після завершення процедури перевірки, але не пізніше, ніж протягом наступних семи робочих днів; або зарахувати на платіжну картку позичальника суму в розмірі (…) грн, заблокувати дану суму та вирахувати її з платіжної картки позичальника під час завершення процедури перевірки.
Одержання позичальником суми кредиту, зазначеної в Спеціальних умовах кредиту або Додатковій угоді до Спеціальних умов кредиту, підтверджує факт того, що договір або додаткову угоду до Спеціальних умов кредиту, на підставі наступної (повторної) Заяви та/або запиту позичальника у відповідності з договором, між сторонами було укладено за допомогою дистанційних засобів (п. 2.3. договору).
Договір, включаючи його Додаткові угоди, укладений за допомогою дистанційних засобів, має таку ж силу, як і договір, підписаний у паперовому вигляді.
Як встановлено судом, договір було укладено позивачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано 21.02.2020 о 23:18 позивачу на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та введено позивачем у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача 21.02.2020 о 23:18, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи. Отже, процес підписання разовим ідентифікатором повністю відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію».
Процес верифікації, який проходив позивач на сайті відповідача підтвердив, докази знаходяться в матеріалах справи, а саме, що позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону та власну банківську картку, особисто укладав договір. Зазначене, серед іншого підтверджується анкетою фізичної особи з особистими даними позивача, інформація за ІР-адресою комп'ютера, з якого відбулось підписання Загальних умов договору та всіх додаткових умов до нього та інші.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що від останнього надходили запити щодо надання інформації та документів (в тому числі надання розрахунку заборгованості та копій документів).
Так, серед підстав визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним, позивач зазначає, що його, як клієнта не повідомлено про всю інформацію щодо умов договору. Судом встановлено, що вказане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки спростовується доказами, що надаються представником відповідача до відзиву на позовну заяву, а саме: текст Загальних умов договору кредитної лінії, текст Спеціальних умов договору кредитної лінії, а також текст додаткових угод, Паспорт споживчого кредиту.
У позові, позивач вказує на одну з підстав визнання договору позики недійсним - це нечесна підприємницька практика відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 230 ЦК України, з цього приводу суд зазначає наступне.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію», правочин не може бути визнаний недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що укладений договір позики містить умови, які є вкрай невигідними для нього, а також те, що під час укладення оспорюваного договору позивачу не була надана повна інформація щодо кредиту та приховано сукупну вартість доходу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» про захист прав споживачів, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур