13 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/402/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Устимова А.М.)
від 13.08.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Лакіза В.В., судді - Геза Т.Д., Здоровко Л.М.)
від 02.11.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром"
про стягнення штрафу у розмірі 40 825,00 грн,
1. У березні 2021 року АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром" про стягнення штрафу у розмірі 40825,00 грн, який нарахований на підставі статті 122 Статуту залізниць України внаслідок неправильно зазначеної відповідачем маси відправленого вантажу за накладною № 50891423 від 25.09.2020, що підтверджується комерційним актом № 463003/77 від 26.09.2020.
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Суди виходили з того, що:
- комерційний акт № 463003/77 від 26.09.2020 підписали: заст. начальника станції Куліш А.І., агент з розшуку Малютенко С.Г. , приймальник поїздів Колісник І.В. ;
- пункт 10 Правил складання актів покладає виключно на Залізницю забезпечення належного складання комерційних актів через імперативні вимоги обов'язкової участі та підпису трьох визначених у вказаному пункті її представників;
- однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акту;
- якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту;
- іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів виключно у випадках, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи);
- у штаті структурного підрозділу позивача є відповідна посада начальника вантажного району;
- позивач не надав доказів наявності у агента з розшуку Малютенко С.Г. , який разом із заст. начальника станції Куліш А.І. та приймальником поїздів Колісник І.В. підписав спірний комерційний акт, необхідних повноважень на його підписання.
4. 18.11.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн.
11. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн = 227 000,00 грн).
12. Скаржник зазначає, що справа підлягає оскарженню за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, частини 1 статті 909 ЦК України, статей 64, 65, частини 1 статті 307 ГК України, статей 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України та пункт 10 правил складання актів, що в свою чергу призводить до формування неправильної неоднорідної правозастосовної практики в подібних правовідносинах та має суспільний інтерес для залізниці в цілому.
13. На думку скаржника, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі суперечить правовим висновкам Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 905/191/21.
14. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
15. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
16. Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
17. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
18. Посилання скаржника на протиріччя оскаржуваної постанови правовим висновкам Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 905/191/21 Суд відхиляє з огляду на те, що висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
19. Крім того, доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, при цьому, сама по собі незгода сторони з оцінкою судом конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
20. Щодо твердження про те, що справа становить значний суспільний інтерес для скаржника Верховний Суд зазначає, що незгода з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
21. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
22. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 40 825, 00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
24. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/402/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко