Іменем України
17 грудня 2021 року м. Чернігів справа № 927/844/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ»
16713, с. Крупичполе Ічнянського району Чернігівської області, вул. Хмельницького, 55 (ІНФОРМАЦІЯ_2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД»
07714, с. Засупоївка Яготинського району Київської області, вул. Центральна, 34 (ІНФОРМАЦІЯ_1)
про тлумачення окремих пунктів договору
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (ордер серії КС № 403394 від 06.08.2021) (в судовому засіданні 25.11.2021), ОСОБА_2 - адвокат (ордер серії АА № 1130489 від 10.08.2021)
від відповідача: ОСОБА_3 - генеральний директор (наказ від 03.09.2003), Макарчук Р.С. - заступник генерального директора (протокол № 53 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» від 28.01.2019)
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 25.11.2021 по 17.12.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.12.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
09 серпня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про тлумачення окремих пунктів договору, якою позивач просить здійснити тлумачення п. 3.1 та п. 6.1 укладеного між сторонами договору поставки № 246 від 12.10.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на відсутність у сторін однакового розуміння змісту окремих пунктів договору поставки № 246 від 12.10.2020: зокрема це стосується істотних умов поставки кількості товару та строку належного виконання зобов'язання з поставки; існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, які суперечать один одному та не узгоджується із положеннями законодавства. Більше того, вказана ситуація не дає змоги з'ясувати дійсний зміст договору та його частин, обсягу зобов'язань сторін, як наслідок - сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2021:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» про тлумачення окремих пунктів договору залишено без руху;
зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду докази сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн.;
роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ», що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вказана вище ухвала суду від 13.08.2021 отримана позивачем 17.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400052361470.
25.08.2021, у встановлений судом процесуальний строк, позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані докази сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн. (платіжне доручення № 870 від 18.08.2021).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2021:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 28 вересня 2021 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
06.09.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 02.09.2021 № 15/9-2021 про зловживання процесуальними правами, зловживання правом та використання правових інструментів на «зло», застосування судом заходів протидії зловживання правами у зв'язку з поданням безпідставного (штучного) позову, якою відповідач просить:
визнати зловживання процесуальними правами та використання права на «зло», подання завідомо безпідставного, штучного позову ТОВ «Ічня Екопродукт», який не спрямований на захист порушеного права, спрямованості позову виключно на створення штучних перешкод у здійсненні правосуддя у справі № 911/682/21, що розглядається у Господарському суді Київської області;
у зв'язку з поданням завідомо безпідставного, штучного позову, метою якого не являється захист права, а метою якого являється виключно перешкоджання у здійсненні правосуддя у справі № 911/682/21, що розглядається у Господарському суді Київської області, порушення права ТОВ «Манад» на доступ до правосуддя та вирішення справи протягом розумних строків, у відповідності до положень ч. 6 ст. 13 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 2 ст. 43, ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України - повернути позовну заяву або залишити без розгляду позовну заяву ТОВ «Ічня Екопродукт» до ТОВ «Манад» про тлумачення п. 3.1, 6.1 Договору поставки № 246 від 12.10.2020;
у відповідності до ч. 3 ст. 43, ст. 131, п. 4 ч. 1 ст. 132, п. 2 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України накласти на ТОВ «Ічня Екопродукт» штраф за зловживання процесуальними правами, зловживання правом і використання права на «зло», вчинених з метою перешкоджання судочинству у справі № 911/682/21 шляхом подання завідомо безпідставного, штучного позову з маніпуляцією підсудності;
постановити окрему ухвалу у зв'язку із зловживанням процесуальними правами, створення штучних перешкод у здійсненні судочинства у справі № 911/682/21, що розглядається Господарським судом Київської області, підготовку завідомо безпідставного, штучного позову, порушення присяги адвоката, правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків, порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом, адвокатами ОСОБА_1, ОСОБА_2, яку скерувати до розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області для надання Комісією оцінки діям адвокатів та вирішення питання про притягнення адвокатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, встановленої ст. 32, 34, 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що, на його думку, позивач просить розтлумачити йому зміст п. 3.1 та п. 6.1 договору поставки № 246 від 12.10.2020 не з метою його належного виконання, а виключно з метою отримання різного тлумачення умов договору для здійснення в подальшому перешкод для розгляду Господарським судом Київської області справи № 911/682/21, тобто даний позов має штучний характер та не спрямований на реальний захист прав позивача, оскільки останній зловживає своїм правом на судовий захист; як наслідок - дії адвокатів позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять ознаки зловживання процесуальними правами, зловживання правом та використання правових інструментів на «зло».
08.09.2021 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 08.09.2021 № 21/9-2021 відповідача про інформування суд щодо обставин, які мають значення, яким останній повторно просить повернути або залишити без розгляду дану позовну заяву, а також застосувати до представників позивача - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходи реагування за зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства шляхом накладення штрафів та постановлення окремої ухвали.
Клопотання від 27.09.2021 № 22/9-2021 відповідача аналогічного змісту надійшло на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області і 27.09.2021.
Присутні в підготовчому засіданні 28.09.2021 повноважні представники позивача заперечили проти вищевказаних клопотань відповідача.
В підготовчому засіданні 28.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача щодо повернення позовної заяви або залишення її без розгляду.
Постановляючи відповідну ухвалу, суд виходив з наступного:
як вбачається зі змісту відповідного клопотання, відповідач в якості нормативно-правового його обґрунтування посилається на ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Аналіз вищенаведеної вище правової норми свідчить про те, що її дія розповсюджується на заяви з процесуальних питань (заяви, клопотання і заперечення), а не на заяви по суті, якими, зокрема, є позовна заява.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для залишення без розгляду або повернення даного позову і як наслідок - для постановлення ухвали про стягнення штрафу в порядку ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо постановлення та направлення Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Київської області окремої ухвали у зв'язку із зловживанням, на думку відповідача, адвокатами позивача наданими ним процесуальними правами, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права в самостійному порядку ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів позивача шляхом звернення до відповідної комісії із заявою (скаргою) з наданням належних доказів на підтвердження факту вчинення останніми дисциплінарного проступку.
Як вже було вказано вище, ухвалою суду від 30.08.2021 встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 30.08.2021 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 30.08.2021, зокрема відповідачу засобами поштового зв'язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на його електронну пошту, зазначену в позовній заяві і яка відповідає електронній пошті, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як інформація для здійснення зв'язку (ІНФОРМАЦІЯ_1), з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, однак 28.09.2021 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 27.09.2021 № 23/9-2021 відповідача про продовження строку на подання відзиву, якою він просить продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» про тлумачення окремих пунктів договору № 246 від 12.10.2020.
В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що в паперовому вигляді ухвала Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2021 ним не отримувалась.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційною електронною поштою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД», яку використовує власник/керівник юридичної особи гр. ОСОБА_3, є ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.09.2021, готуючись до розгляду даної справи в Господарському суді Чернігівської області, керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» вирішено переглянути електронну пошту генерального директора товариства ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо можливого отримання процесуальних документів засобами електронного зв'язку.
Внаслідок перегляду електронної пошти у папці «СПАМ» була виявлена вказана вище ухвала суду від 30.08.2021, направлена з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (доставлена 30.08.2021 о 16:03).
Таким чином, відповідна ухвала суду від 30.08.2021 автоматично програмним забезпеченням була відправлена в папку «СПАМ», яка керівництвом товариства ніколи не відкривається як така, що може містити листи з вірусами, що може зашкодити комп'ютерній техніці.
Наведені вище обставини пояснюють те, що лише 27.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНАД» ознайомилось з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2021.
Присутні в підготовчому засіданні 28.09.2021 повноважні представники відповідача підтримали вказану вище заяву.
Повноважні представники позивача проти даної заяви відповідача заперечили.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2021 заяву від 27.09.2021 № 23/9-2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про продовження строку на подання відзиву залишено без задоволення. При цьому, постановляючи відповідну ухвалу, суд звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права подати до Господарського суду Чернігівської області відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання.
Також в підготовчому засіданні 28.09.2021 повноважний представник відповідача заявив усне клопотання про направлення справи № 927/844/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про тлумачення окремих пунктів договору за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що, на його думку, позивачем подано завідомо безпідставний позов, що має штучний характер та не спрямований на реальний захист прав та будь-яких охоронюваних законом інтересів, а має на меті виключно створення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «МАНАД» у судовому захисті порушених прав внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» умов спірного договору.
Також відповідач вказує, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача щодо тлумачення окремих пунктів договору; при цьому, позов не містить інших позовних вимог щодо фактичного виконання зобов'язання з передачі майна, сплати коштів тощо. Отже, на думку товариства, позовні вимоги щодо тлумачення окремих пунктів договору жодним чином не пов'язані з місцем виконання договору; зобов'язання, визначені спірними пунктами договору, не є такими, які би через їх особливості слід виконувати в певному місці.
Таким чином, відповідач вважає, що посилання позивача в даному випадку на положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України є помилковим, як наслідок - даний спір підлягає вирішенню господарським судом за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД», а саме Господарським судом Київської області.
Присутні в підготовчому засіданні 28.09.2021 повноважні представники позивача заперечили проти даного клопотання відповідача.
В підготовчому засіданні 28.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про залишення даного клопотання відповідача без задоволення.
Постановляючи відповідну ухвалу суд виходив з наступного:
за змістом ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Як вбачається зі змісту договору поставки № 246 від 12.10.2020 (п. 6.2, 6.9, 6.10), Товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця, за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договору. Поставка Товару здійснюється з пункту завантаження ТОВ «Комібкормник» (код 14223117) за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вул. Залізнична, 36, в якого Товар знаходиться на зберіганні.
Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту завантаження Товару в автотранспортний засіб, наданий Покупцем на складі Постачальника, з урахуванням положень, встановлених п. 2.3-2.6, п. 6.10 цього Договору.
Датою поставки Товару є дата фактичного отримання Товару Покупцем в місці поставки відповідно до п. 6.2, 6.3 цього Договору за датою оформлення товарно-транспортної накладної.
Отже, вищенаведені умови договору поставки № 246 від 12.10.2020 містять вимоги щодо конкретного місця виконання зобов'язання позивача як Постачальника з поставки Товару (пункт завантаження, розташований в м. Ічня Чернігівської області, вул. Залізнична, 36); тобто, відповідне зобов'язання позивача є таким, що належить через його особливість виконувати тільки в певному місці.
Таким чином, враховуючи вказані вище положення ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позивач правомірно звернувся з даним позовом до Господарського суду Чернігівської області, тобто за місцем виконання договору поставки № 246 від 12.10.2020.
В підготовчому засіданні 28.09.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.10.2021.
18.10.2021 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 12.10.2021 № 28/10-2021 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство вважає позовні вимоги безпідставними, не спрямованими на реальний захист прав, оскільки в позовній заяві відсутнє будь-яке посилання на порушене право, в чому саме воно полягає і яким чином тлумачення умов договору призведе до відновлення порушеного права.
Також, відповідач вважає, що звертаючись з даним позовом позивач, через тлумачення окремих пунктів відповідного договору, намагається досягти їх видозміни; при цьому, жодного разу з приводу незрозумілості окремих пунктів договору позивач до відповідача не звертався (у т.ч. і з пропозицією викласти п. 3.1 та 6.1 в іншій редакції, у відповідності до свого бачення кількості товару, що поставляється, і свого господарського інтересу).
На думку відповідача, умови пунктів 3.1. та 6.1. договору поставки № 246 від 12.10.2020 містять чіткі формулювання, не містять незрозумілих слів, термінів, формулювань, не написані іншою мовою або іншим способом, які б давали підстави стверджувати про спотворення їх змісту; у системному зв'язку із іншими пунктами дають чітке розуміння кола прав та обов'язків, а також мети договору та волі і волевиявлення сторін.
Як вже було вказано вище, постановляючи вищезгадану ухвалу від 28.09.2021, судом було встановлено, що ухвала суду від 30.08.2021 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 30.08.2021, а тому встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на заяву є таким, що закінчився 14.09.2021.
Таким чином, вказаний вище відзив від 12.10.2021 № 28/10-2021 на позовну заяву є таким, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНАД» з пропуском встановленого судом процесуального строку.
Разом з тим, 18.10.2021, одночасно з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання від 12.10.2021 № 29/10-2021 про поновлення строку на подання відзиву, яким просить визнати поважними причини пропуску відповідного строку та неможливості своєчасного подання відзиву на позовну заяву та поновити пропущений процесуальний строк на його подання.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» (нова редакція) (код ЄДРПОУ 32670436), затвердженого рішенням учасника Товариства № 69 від 29.10.2020 (п.п. 3.11.1-3.11.3 п. 3.11), виконавчим органом Товариства є Дирекція. Дирекцію очолює - генеральний директор. Кількісний склад дирекції становить двоє осіб генеральний директор та заступник генерального директора. Генеральний директор, зокрема вирішує всі питання роботи Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників; здійснює всі дії від імені Товариства без довіреності, представляє Товариство перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, органами державної влади та місцевого самоврядування, судах всіх рівнів та інстанцій в Україні, так і на території інших держав. Заступник генерального директора представляє Товариство в судах всіх рівнів та інстанцій в Україні при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, перед службовими особами зазначених органів в Україні.
Таким чином, підготовкою документів товариства під час участі, зокрема в судах всіх рівнів займається заступник генерального директора, а генеральний директор вирішує питання, спрямовані на забезпечення життєдіяльності юридичної особи.
В той же час, згідно наказу від 19.08.2021 № 22-К «Про надання відпустки без збереження заробітної плати» заступнику генерального директора з 20.08.2021 по 03.09.2021 на 15 календарних днів у зв'язку з сімейними обставинами.
Згідно наказу від 23.08.2021 № 24-к «Про відрядження генерального директора», з метою вирішення питань стосовно виготовлення залізничних вагонів та з метою вирішення виробничих питань, генеральний директор ОСОБА_3 відбув у відрядження на 3 календарних дня з 25.08.2021 по 27.08.2021 до м. Кременчук (ПАТ «Кременчуцький вагонобудівний завод»), до м. Дніпро (ВАТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів») та до м. Миколаїв (ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС»). Після завершення такого відрядження генеральний директор, зокрема 31.08.2021 перебував у м. Києві, а у період до 03.09.2021 - вирішував інші виробничо-господарські питання товариства та перебував у правоохоронних органах з питань вчинення відносно юридичної особи та безпосередньо її керівника кримінальних правопорушень.
06.09.2021 керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» приймало участь в судовому засіданні по справі № 911/682/21 (м. Київ), а також вирішувало питання отримання кредитних банківських послуг (АТ «ОТП Банк»).
Таким чином, на думку відповідача, наведені вище обставини свідчать про неможливість подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом процесуальний строк.
Присутній в підготовчому засіданні суду 21.10.2021 повноважний представник позивача не заперечив проти даного клопотання відповідача.
За змістом ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Розглянувши дане клопотання відповідача, в підготовчому засіданні 21.10.2021 суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.
До початку підготовчого засідання 21.10.2021 позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 20.10.2021 № 2/ЮФКМ/55/2021 на відзив, зі змісту якої вбачається, що товариство не погоджується з доводами відповідача, вважаючи їх такими, що не спростовують обставини (факти), викладені в позовній заяві.
Відповідь на відзив аналогічного змісту, з аналогічними реквізитами (дата, номер) засобами поштового зв'язку надійшла до Господарського суду Чернігівської області і 22.10.2021.
В підготовчому засіданні 21.10.2021 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів; крім того, встановлений процесуальний строк для подання відповідачем заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.11.2021.
03.11.2021, у встановлений судом процесуальний строк до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 01.11.2021 № 10/11-2021 якими відповідач підтримав свою думку, викладену у відзиві на позовну заяву.
В підготовчому засіданні 11.11.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2021.
В судовому засіданні 25.11.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.12.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
згідно п. 2, 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» (код 42505545) (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» (протокол № 20/02/20 від 20.02.2021), Товариство у своїй діяльності керується Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими діючими нормативно-правовими актами України, цим Статутом, а також внутрішніми локальними актами.
Метою діяльності Товариства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції (товарах), роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників Товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю ««МАНАД»» зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 03.09.2003, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10741200000007492.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
12 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНАД» (Покупець) в особі генерального директора Сурая Михайла Анатолійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» (Постачальник) в особі директора Копила Миколи Анатолійовича був укладений договір поставки № 246 (надалі - Договір № 246).
Відповідно до умов Договору № 246 (п. 1.1., 1.3., 3.1., 4.1., 4.2., 5.1., 5.2., 5.5., 6.1., 6.2., 6.9., 6.10., 11.1., 11.2., 11.5., 11.9.), Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року, насипом (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався здійснити приймання та оплату Товару.
Укладаючи даний договір, Сторони керуються принципом свободи договору зокрема у свободі визначення умов Договору. Сторони зазначають, що мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, зокрема в частині податкових застережень та відповідальності за порушення податкових застережень та окремих положень щодо грошового еквіваленту до іноземної валюти, у порядок та спосіб, передбачений цим Договором.
Кількість Товару - 3000,00 (три тисячі) метричних тон +/- 10% за вибором Покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього Договору.
Ціна Товару за даним Договором становить 5 250,00 гривень без ПДВ за 1 тонну, ціна ПДВ складає 1 050,00 гривень за тонну, всього ціна з ПДВ складає 6 300,00 гривень з 1 тонну, за умови, що якість та кількість Товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1, 3.1 даного Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до даного договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Загальна сума з ПДВ по договору складає 18 900 000,00 грн. (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот тисяч гривень 00 коп.) у т.ч. сума ПДВ складає 3 150 000,00 грн. (три мільйони сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) +/- 10% в опціоні Покупця в залежності від фактично поставленої кількості Товару.
Оплата за Товар здійснюється Покупцем в українській гривні шляхом перерахування суми на банківський рахунок Постачальника у спосіб і порядок встановлений у п. 5.2. цього Договору.
Оплата за Товар здійснюється Покупцем у два етапи наступним чином:
-83,33% вартості Товару Покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки Постачальника (форма заявки на оплату наведена в додатку № 1 до цього Договору) отриманих за правилами згідно п. 11.4. цього Договору протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати;
-16,67% вартості Товару Покупець оплачує після приймання Товару згідно п. 2.1., 2.2., 3.1., 4.1. дотримання вимог п. 6.1., 6.2., 6.9., 6.10., 11.3. цього Договору, надання товарно-транспортних, видаткових накладних та реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно з п.п. 1.5.5. цього Договору, протягом 5-ти банківських днів, з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за правилами згідно п. 11.4. цього Договору або через систему електронного документообігу «M.E.D.o.c.» або в паперовій формі.
Обов'язковою умовою для оплати є наявність партії зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник» і надання Постачальником разом із заявкою на оплату підтверджуючих документів про наявність зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник», такі підтверджуючі документи як - складську квитанцію, складське свідоцтво.
Сторони домовились, що у випадку необхідності, Постачальник на вимогу Покупця зобов'язався надати додаткові документи, які підтверджують транспортування зерна на зерновий склад (договори перевезення, товарно-транспортні накладні, реєстр отриманого зерна зерновим складом).
Зобов'язання Покупця по сплаті Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця, відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку-фактурі отриманого у т.ч. за правилами згідно п. 11.13., 11.14 цього Договору.
Постачальник зобов'язався поставити Товару у повному обсязі та якості згідно пункту 1.1., 2.1., 3.1. цього Договору у строк з 12 жовтня по 30 листопада 2020 року включно.
Товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця, за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договору. Поставка Товару здійснюється з пункту завантаження ТОВ «Комібкормник» (код 14223117) за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вул. Залізнична, 36, в якого Товар знаходиться на зберіганні.
Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту завантаження Товару в автотранспортний засіб, наданий Покупцем на складі Постачальника, з урахуванням положень, встановлених п. 2.3-2.6, п. 6.10 цього Договору.
Датою поставки Товару є дата фактичного отримання Товару Покупцем в місці поставки відповідно до п. 6.2, 6.3 цього Договору за датою оформлення товарно-транспортної накладної.
Сторони стверджують, що досягли згоди по всіх істотних умовах цього Договору та домовились, що метою цього Договору є отримання ними доходу (прибутку) внаслідок поставки Постачальником Товару Покупцю, який має намір його реалізувати з метою отримання доходу (прибутку), та Сторони докладатимуть всі зусилля для належного виконання умов цього Договору, нестимуть відповідальність у розмірах та в межах умов цього Договору, а у разі не врегульованих цим Договором питань відповідальності в межах, визначених чинним законодавством. Сторони домовились, що положення п. 6.11.3., п. 7.8., п. 8.7. цього Договору мають імперативний характер. Сторони домовились, що Покупець для застосування положень розділів 5, 7, 8 цього Договору вправі пред'явити вимогу про стягнення платежів у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, яка визначається за офіційним курсом долара США на день пред'явлення такої вимоги.
Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами усіх зобов'язань за даним Договором.
Зміни та доповнення вносяться до цього Договору за взаємною згодою Сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Договору, яка укладається у письмовій формі та підписується уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, передбачених у п. 2.3., 2.4., 6.6., 6.7., 6.8. цього Договору. Зміни та доповнення до цього Договору можуть вноситись за правилами визначеними у п. 11.3., 11.14. цього Договору.
Постачальник і Покупець стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього Договору та його правові наслідки; Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; волевиявлення сторін є вільним і відповідає внутрішній волі; Договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; сторони не обмежені у праві вчиняти правочини, не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення Договору на захворювання, не перебувають під впливом лікарських та інших препаратів, що перешкоджають усвідомленню його суті; діють добровільно, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, вільне володіння українською морою дозволяє кожному із них правильно зрозуміти зміст цього Договору; вони можуть самостійно прочитати та підписати цей Договір; цей Договір не суперечить правам та інтересам Сторін. У випадку наявності статутом постачальника або законом обмежень, у тому числі щодо вчинення значного правочину, Постачальник зобов'язаний вчинити заходи, спрямовані на усунення таких обмежень при цьому Покупець не несе і не може нести ризики не вчинення дій Постачальником, які він зобов'язаний був вчинити для зняття таких обмежень. Сторони також домовились про те, що у випадку наявності у Постачальника обмежень щодо підписання договорів (вчинення правочинів) але їх вчинення, Сторони вважають, що схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину за цим Договором можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено. Схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину, зокрема, але не виключно, прийняття оплати за товар, відвантаження товару тощо. Особа, що укладає договір від імені Постачальника, своїм підписом стверджує про ознайомлення про відповідальність за злочини, передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 219, 222, 358, 364 та ст. 366 Кримінального кодексу України.
Належним чином засвідчена копія Договору № 246, додана до матеріалів справи, підписана сторонами та скріплена печатками сторін.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Статтею 213 ЦК України визначено, що тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови угоди.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Відповідні правові позиції викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19.
За змістом с. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже було вказано вище, за спірними умовами Договору № 246 (п. 3.1., 6.1.) позивач як Постачальник зобов'язався у строк з 12 жовтня 2020 року по 30 листопада 2020 року включно поставити відповідачу як Покупцю Товар - сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року насипом в кількості 3000,00 метричних тон +/- 10% за вибором Покупця з пункту завантаження ТОВ «Комбікормник», в якого Товар знаходиться на зберіганні.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 246 (у т.ч. спірних його пунктів), позивач поставив відповідачеві Товар - кукурудзу в кількості 2617,50 метричних тон на загальну суму 16 490 250,00 грн. та виставив останньому рахунки-фактури на оплату Товару.
Факт поставки Товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками на отримання оплати, рахунками-фактурами.
Відповідачем, в свою чергу, була здійснена оплата поставленого Товару в сумі 13 597 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Вважаючи, що позивач неналежно виконав свої зобов'язання щодо поставки Товару у кількості, передбаченій Договором № 246, відповідач звернувся до позивача з вимогою від 19.01.2021 № 33/01-2021 щодо неналежного виконання, порушення умов договору, якою вимагав здійснити постачання товару/кукурудзи в кількості 682,48 м/т, з яких 382,48 м/т до кількості 3000,00 м/т та 300,00 м/т - кількість товару +10% за вибором ТОВ «МАНАД» як покупця, за ціною, передбаченою у п. 4.1. Договору № 246.
Листом від 25.01.2021 № 1 позивач повідомив відповідача про існування з його боку заборгованості за виконані поставки в сумі 2 892 750,00 грн. у т.ч. ПДВ 482 125,00 грн.
При цьому, як зазначає відповідач платіжним дорученням № 886 від 30.11.2020 відповідач перерахував позивачеві грошові в сумі 2 152 500,00 грн.; призначення платежу «Оплата за кукурудзу 410 тон (83,33% вартості товару) зг.дог.246 від 12.10.2020р. у т.ч. ПДВ 20% 358750 грн.».
Однак в подальшому грошові кошти в сумі 2 152 500,00 грн. були повернуті позивачем відповідачеві як «зайво перерахована оплата за кукурудзу 410 тон (83,33% вартості товару) зг.дог.246 від 12.10.2020р. у т.ч. ПДВ 20% - 358750.00 грн.».
В подальшому сторони неодноразово намагались вирішити питання поставки товару в належній кількості, однак останнє так і залишилось неврегульованим.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського Київської області від 29.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/682/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про стягнення 2 892 750,00 грн. заборгованості за договором поставки № 246 від 12.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» про стягнення 9 155 029,74 грн. штрафних санкцій та збитків для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/682/21.
Наведені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що Договір № 246 виконувався сторонами з моменту його укладання. Однак враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Суд зазначає, що метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.
Водночас, у п. 11.9. Договору № 246 Постачальник і Покупець стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього Договору та його правові наслідки.
Крім того, сторони, зокрема позивач, маючи певні розбіжності в трактуванні та розумінні тих чи інших умов Договору № 246, не скористались можливістю внести зміни та доповнення до нього шляхом укладення додаткової угоди, як передбачено п. 11.5.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи із змісту ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач у справі мав довести належними та допустимими доказами факт існування підстав для тлумачення п. 3.1., 6.1. відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України; натомість як свідчать матеріали справи і як було встановлено під час вирішення даного спору, позивачем відповідні дії вчинені не були, а тому позовні вимоги є безпідставні та такими, що не підлягають задоволенню.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 4 540,00 грн. судового збору, який за результатами вирішення даного спору в повному обсязі покладається на позивача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» про тлумачення окремих пунктів договору залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021.
Суддя А.С.Сидоренко