Іменем України
23 грудня 2021 року м. Чернігів справа № 927/1111/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Приватного підприємства “ГРАТ” 42001, м. Ромни Сумської області, вул. Прокопенка, 2 04053, м. Київ, а/с 46 (адреса для листування)
до Приватного підприємства “Альтер-Девіс”
17200, смт. Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області, вул. Центральна, 10
про стягнення 3 212 461 грн. 49 коп.
за участю представників:
від позивача: Машкіна В.М. - адвокат, дов. б/н від 05.10.2021
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 23.12.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
29 жовтня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “ГРАТ” до Приватного підприємства “Альтер-Девіс” про стягнення 1 700 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, наданої згідно Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.11.2018, 289 059,08 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 144 616,44 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 1 078 785,97 грн. пені за невиконання взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення наданої фінансової допомоги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення наданої фінансової допомоги.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2021:
позовну заяву Приватного підприємства “ГРАТ” про стягнення 3 212 461 грн. 49 коп. залишено без руху;
зобов'язано Приватне підприємство “ГРАТ” протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а також докази відправлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви;
роз'яснено Приватному підприємству “ГРАТ”, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
10.11.2021, на виконання вказаних вище вимог, позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2021:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 07 грудня 2021 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
викликано для участі в судовому засіданні представника Приватного підприємства “ГРАТ” в якості позивача та представника Приватного підприємства “Альтер-Девіс” в якості відповідача з одночасним повідомленням, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Вказана вище ухвала суду від 11.11.2021 отримана відповідачем 16.11.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400052653942, однак процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь в призначеному на 07.12.2021 підготовчому засіданні відповідач не скористався.
За клопотанням позивача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2021, призначене на 07.12.2021 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 07.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23 грудня 2021 року; викликано для участі в судовому засіданні представника Приватного підприємства “ГРАТ” в якості позивача та представника Приватного підприємства “Альтер-Девіс” в якості відповідача, повідомлено сторонам, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Вказана ухвала отримана відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400053726609, позивачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400053726617.
За клопотанням позивача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2021, призначене на 23.12.2021 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 23.12.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 1046-1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
01.11.2018 між Приватним підприємством «Грат» (позикодавець) та Приватним підприємством «Альтер-Девіс» (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно п.2.1-2.3 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 1700000,00 грн без податку на додану вартість. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Поворотна фінансова допомога зазначена у цьому договорі повертається у строк до 03.12.2018 року.
Відповідно до п.5.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору позивач 01.11.2018 перерахував відповідачу 1700000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується копією платіжного доручення №265.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поворотну фінансову допомогу у строк, визначений договором не повернув.
Позивач звертався до відповідача з претензіями №10 від 22.03.2021 та №15 від 22.04.2021 щодо повернення фінансової допомоги в сумі 1700000,00 грн, які залишені останнім без відповіді і задоволення.
Згідно Актів звірки взаєморозрахунків від 19.11.2019, від 22.04.2021, від 06.08.2021, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1700000,00грн
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами Договору (п. 3.2), у випадку несвоєчасного повернення повортної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача 1078785,97 грн пені за період з 04.12.2018 по 04.10.2021.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 3.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 3.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні нарахування не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 304975,34 грн за період з 04.12.2018 по 04.06.2019.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просить стягнути з відповідача 289059,08 грн інфляційних за період з 04.12.2018 по 04.10.2021 та 144616,44 грн 3% річних за період з 04.12.2018 по 04.10.2021.
Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання по поверненню фінансової допомоги, з нього підлягає стягненню 289059,08 грн інфляційних за період з 04.12.2018 по 04.10.2021 та 144616,44 грн 3% річних за період з 04.12.2018 по 04.10.2021.
Оскільки відповідач своєчасно не повернув позивачу фінансову допомогу, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, в частині стягнення боргу в сумі 1700000,00 грн, в частині стягнення пені в сумі 304975,34 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 144616,44 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 289059,08 грн. В решті позову слід відмовити.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 36579,76 грн судового збору.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Приватного підприємства “ГРАТ” до Приватного підприємства “Альтер-Девіс” про стягнення 3 212 461,49 грн задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Альтер-Девіс” (17200, смт. Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області, вул. Центральна, 10, код 35960101) на користь Приватного підприємства “ГРАТ” (42001, м. Ромни, Сумської області, вул. Прокопенка, 2, код 32079396) 1 700 000,00 грн боргу, 289 059,08 грн. інфляційних, 144 616,44 грн. 3% річних, 304 975,34 грн. пені, 36 579,76 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021.
Суддя А.С.Сидоренко