Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3910/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", місто Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", місто Харків
про стягнення 345 303,32 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Дмитрієва І.В. (витяг від 08.10.2021);
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" 345 303,32 грн. заборгованості за Договором № 238-18/939 від 30.06.2020, з яких: сума основного боргу - 303 485,40 грн., 1% річних - 2 432,49 грн., інфляційні втрати - 24 211,16 грн. та пеня - 15 174,27 грн. Також позивач просить суд покласти на Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 позовну заяву ТОВ "МІК" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3910/21; постановлено розглядати справу за правилами (в порядку) загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 жовтня 2021 року.
13 жовтня 2021 до Господарського суду Харківської області надійшов відзив Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву (за вх. № 24191), згідно якого відповідач суму основного боргу не заперечував, однак надав контррозрахунок процентів річних та інфляційних втрат.
Крім того, АТ "Завод "Електроважмаш" зазначило, що ТОВ "МІК" не подано доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань. Відповідач, разом з тим, не отримує а ні бюджетного фінансування, а ні будь-яких інших дотацій, а у 2020 року на рахунки АТ "Завод "Електроважмаш" декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.
Також ДП "Завод "Електроважмаш" було внесено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 року було прийнято рішення про приватизацію ДП "Завод "Електроважмаш".
Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності (зі змінами внесеними 03.03.2020 року), відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" включено до цього переліку.
Зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України є актом, для якого не встановлений кінцевий строк його дії, тобто розпорядження від 16.01.2019 Ш6-р залишається актуальним і у 2021 році.
Додатково слід зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №248-р від 31 березня 2021 року погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) в акціонерне товариство у процесі приватизації, а 08.04.2021 року Фондом державного майна України видано наказ № 586 “Про перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в приватне акціонерне товариство. Таким чином, 26.08.2021 року Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" було перетворено в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини другої статті 108 ЦК України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Отже, АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) є повним правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121). Станом на сьогоднішній день Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", не виключено із переліку об'єктів великої приватизації. Таким чином, накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків Державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства
На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 90% - до 1 517,43 грн., оскільки таке зменшення розміру пені врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
В підготовчому засіданні 18.10.2021 господарським судом було прийнято відзив АТ "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву (вх. № 24191) і встановлено позивачу - ТОВ "МІК" строк на подання до суду відповіді на відзив до 04.11.2021. Розгляд справи № 922/3910/21 відкладено на 08 листопада 2021 року, на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідні ухвали постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу підготовчого засідання у справі № 922/3910/21.
Представник позивача в підготовче засідання 08.11.2021 не з'явився; відповідно до поданого ТОВ "МІК" клопотання (вх. № 6929 від 08.11.2021) позивачем 19.10.2021 одержано відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач не має заперечень щодо розміру основної заборгованості, водночас за власним контррозрахунком штрафних санкцій упускає той факт, що договором передбачено відстрочення платежу саме у календарних днях. Право позивача на стягнення санкцій за неналежне виконання зобов'язань заявлено із застосуванням умов договору, і це забезпечує дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін та їх слід стягнути в повному обсязі.
Суть відзиву на позовну заяву не спростовує позовних вимог, і наразі позивач не вбачає необхідності надавати відповідь на відзив. За таких обставин позивач просив закрити підготовче провадження і призначити справу до розгляду по суті на іншу дату, а також провести подальший розгляд справи без участі представника ТОВ "МІК" за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача в підготовче засідання 08.11.2021 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи АТ "Завод "Електроважмаш" повідомлено належним чином.
За результатами підготовчого засідання 08.11.2021 Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 922/3910/21 до розгляду по суті на 22 листопада 2021 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України.
З причин неможливості судді Рильової В.В. відправляти правосуддя у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 10 листопада по 10 грудня 2021 року судове засідання у справі № 922/3910/21, призначене на 22 листопада 2021 року об 11:00 годині, не проводилось.
Ухвалою суду від 13.12.2021 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання у справі № 922/3910/21 відбудеться 24 грудня 2021 року о 11:30 годині у приміщенні Господарського суду Харківської області.
Представник ТОВ "МІК" в судове засідання 24.12.2021 не з'явився. В клопотанні за вх. № 6929 позивач просив розгляд справи проводити без участі його повноважного представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Представник АТ "Завод "Електроважмаш", який брав участь в судовому засіданні 24.12.2021, позовні вимоги визнав частково, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 90%.
Крім того, до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 30407), оскільки АТ "Завод "Електроважмаш" має намір примиритися із позивачем шляхом укладення мирової угоди.
Вирішуючи вказане клопотання суд виходив з того, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності. У даному випадку сторони мали достатньо часу для врегулювання спору, а доказів звернення АТ "Завод "Електроважмаш" до позивача із пропозицією щодо мирного врегулювання відповідачем не подано, а отже в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки жодних обставин, які б вказували на існування об'єктивних перешкод для розгляду справи, відповідачем не наведено та судом не встановлено.
Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті; виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в тому числі брати участь в судовому засіданні), а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені статтею 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти рішення у справі № 922/3910/21.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "МІК" та перевіривши контррозрахунок АТ "Завод "Електроважмаш", об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30 червня 2020 року між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (як Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (як Постачальником) укладено Договір № 238-18/939, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов'язався прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором (пункт 1.1 Договору).
Згідно умов пункту 1.2 Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749 зазначається у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що замовлення бути оформлено Замовником у формі листа на кожну окрему партію, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.
У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 Договору, Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 14 календарних днів від дати направлення письмового листа або заявки Замовника, згідно пункту 1.3 цього Договору. Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.
За пунктом 3.1. Договору та Специфікацією, загальна вартість цього Договору складає 1 163 760, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 193 960,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено зобов'язання Замовника здійснити оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки та прийняття її за кількістю та якістю.
Датою поставки продукції (отримання продукції за Договором), згідно пункту 9.3. Договору, вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації, до складу якої (пункт 4.3. Договору) входить видаткова накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 238/18/939 та на підставі письмових заявок ДП "Завод "Електроважмаш", Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" передало у власність відповідача продукцію (рукавиці господарського призначення) на суму 303 485,40 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), що підтверджується Видатковими накладними: № Х-08/07/01 від 07.08.2020 на суму 29 520,00 грн., № Х-08/27/01 від 27.08.2020 на суму 118 080,00 грн., № Х-09/16/02 від 18.09.2020 на суму 44 165,40 грн., № Х-09/28/05 від 30.09.2020 на суму 39 840,00 грн. та № Х-10/27/02 від 28.10.2020 на суму 71 880,00 грн., а також відповідними Товарно-транспортними накладним, які без зауважень підписано відповідальними особами та скріплено печатками ДП "Завод "Електроважмаш". Однак, зобов'язання щодо оплати отриманої за Договором № 238-18/939 Продукції відповідачем виконано не було.
Також на підставі Наказу Фонду державного майна від 8 червня 2018 року № 777 "Про прийняття рішення про приватизацію державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121)", Розпорядження КМУ від 16 січня 2019 року № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності", розпорядження КМУ від 31 березня 2021 року № 248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство у процесі приватизації" юридичну особу ДП "Завод "Електроважмаш" припинено з 26.08.2021 та зареєстровано Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", про що в ЄДР містяться відповідні відомості. Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (Відповідач) (код за ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121)"
Кредиторські вимоги TOB "МІК до ДП "Завод "Електроважмаш" направлені у встановлений для прийняття вимог кредиторів строк на загальну суму 2 072 994,36 грн., з яких заборгованість за даним договором 238-18/939 від 30.06.2020 в розмірі 303 485,40 грн. була визнана ДП "Завод "Електроважмаш" в повному обсязі.
Однак, станом на дату складання даного позову зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманої від ТОВ "МІК" продукції на суму 303 485,40 грн. не виконано, що не заперечується також ДП "Завод "Електроважмаш" у відзиві на позов. Зазначені обставини, на переконання позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, внаслідок прострочення виконання ДП "Завод "Електроважмаш" грошового зобов'язання за Договором № 238-18/939 від 30.06.2020 позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 15 174,27 грн. (згідно пункту 10.4 Договору), 1% річних в розмірі 2 432,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24 211,16 грн. (згідно пункту 10.5 Договору та в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач проти існування заборгованості не заперечував, в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та доказів оплати продукції за Договором № 238-18/939 від 30.06.2020 не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" в частині стягнення основного боргу в розмірі 303 485,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно також до пункту 10.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.
Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.4 Договору визначено, що за порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Враховуючи неналежне виконання Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" зобов'язань з оплати продукції встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Пунктом 10.5 Договору визначено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
У позові ТОВ "МІК" наведено розрахунок пені, 1% річних та інфляційних втрат по кожному зобов'язанню відповідача окремо.
Перевіривши відповідні нарахування, суд зазначає, що пеня складає 5% від кожної несплаченої ДП "Завод "Електроважмаш" суми відповідно до видаткових накладних, що також не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. Однак, під час нарахування пені і 1% річних позивачем неправильно визначено строк виконання зобов'язання та не враховано частину п'яту статті 254 ЦК України, якою визначено: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, останній день виконання зобов'язання з оплати продукції, поставленої за видатковою накладною №Х-09/28/05 від 30.09.2020, враховуючи шестидесятиденне відстрочення платежу, припадає на 29 листопада 2020 року - неділю (вихідний день), у зв'язку з чим переноситься на понеділок 30.11.2020, тобто прострочення оплати продукції повинно рахуватися тільки з наступного за ним робочого дня, а саме з 01.12.2020. Також за видатковою накладною № Х-10/27/02 від 30.09.2020 останній день виконання зобов'язання з оплати припадає на 27 грудня 2020 року - неділю (вихідний день), у зв'язку з чим переноситься на понеділок 28.12.2020, тобто прострочення оплати продукції повинно рахуватися тільки з наступного за ним робочого дня, а саме з 29.12.2020.
Здійснивши самостійний розрахунок пені та процентів річних, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу суд зазначає, що нарахування пені є незмінним - 15 174,27 грн., оскільки відповідає пункту 10.4 Договору. Водночас сума 1% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2 420,43 грн., що також відповідає наведеному АТ "Завод "Електроважмаш" контррозрахунку у відзиві на позовну заяву.
Крім того, щодо здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат слід зазначити, що офіційний індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України та визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем, разом з тим, не враховано індекс інфляції за серпень 2020 року, який становив 99,8. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційного збільшення боргу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 23 555,77 грн. інфляційних втрат.
В решті позову - в частині заявлених до стягнення процентів річних в розмірі 12,06 грн. та інфляційних збитків в розмірі 655,39 грн. суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.
Суд також зазначає, що у відзиві на позовну заяву АТ "Завод "Електроважмаш" заявило клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "МІК" Договір № 238/18-939, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати продукції Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", як замовником, та беручи на себе відповідні зобов'язання відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Матеріали справи № 922/3910/21, разом з тим, не містять доказів, які б давали підстави Суду скористатись своїм правом для зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, відповідач протягом усього періоду існування простроченої заборгованості: не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МІК" із проханням не нараховувати йому пеню; не надавав документів та будь яких належних доказів які б засвідчували не можливість відповідача вчасно розрахуватися через існування об'єктивних та/або виняткових обставин; не звертався із проханням пролонгації боргу; не надавав документи та/або встановленої форми фінансові звіти які б засвідчили той факт, що ДП "Завод "Електроважмаш" перебуває у скрутному фінансовому становищі; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за отриману продукцію, не надавав документи, що засвідчували б настання форс-мажорних обставин.
Поведінка боржника та його дії, на переконання Суду, не свідчать про добросовісність виконання свого обов'язку із оплати отриманої від позивача продукції, оскільки умови Договору та вимоги ТОВ фірма "МІК" були проігноровані, а заборгованість погашено лише після звернення позивача до суду із даним позовом.
Крім того, зменшення відсотків річних та пені до 1 517,43 грн. є значним та не повною мірою узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).
Приймаючи до уваги наведені норми, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання АТ "Завод "Електроважмаш" та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом та погодженої у Договорі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МІК" в розмірі 5 169,54 грн.
З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 2, 13, 73 -80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МІК" задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (місцезнаходження: 61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (місцезнаходження: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 69-А; код ЄДРПОУ 30105738) суму основного боргу за Договором № 238-18/939 від 30.06.2020 в розмірі 303 485,40 грн., 1% річних в розмірі 2 420,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 555,77 грн., пеню в розмірі 15 174,27 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 169,54 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" 1% річних в розмірі 12,06 грн. та інфляційних збитків в розмірі 655,39 грн. - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України.
Повне рішення складено "28" грудня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/3910/21