Справа № 706/1394/21
28.12.2021 року м.Христинівка
Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Орендарчук М.П., розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли від ВПД №3 Уманського РУП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює голова ФГ «Богданове», проживає по АДРЕСА_1 , за участі захисника адвоката Маргаряна А.Д.
за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно зі складеним 14.12. 2021 року протоколом про адміністративне правопорушення:
- будучи головою ФГ «Богданове» під час здійснення господарської діяльності даним господарством, зберігав пальне на території ФГ «Богданове» без ліцензії на зберігання пального.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставим кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини.
ОСОБА_1 , ставиться в провину те, що він будучи голова ФГ «Богданове», вчинив порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання пального без отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Вказана ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР,Податкового кодексу України та підзаконних актів.
Стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачає, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
За приписами ст.1 названого Закону,зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Зі змісту ч.38 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлюється, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Аналізуючи зміст даної норми закону суд, приходить до висновку, що зберігання пального у ємностях, встановлених на транспортних засобах не потребує ліцензії на право зберігання пального, так як ємності не є нерухомим майном, не мають прив'язки до земельної ділянки, не мають адреси, що є необхідною умовою ліцензування зберігання пального.
Суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні визнавальні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відтак винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 15 вищеназваного Закону, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Пункт б), в) абзацу другого підпункту14.1.6пункту14.1статті14 ПК України дає визначення, що не є акцизним складом: приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (10000 Кубічних метрів = 10000 літрів) (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів протоколу не додано, а в судовому засіданні не здобуто доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 , є головою ФГ «Богданове». Окрім того, до матеріалів протоколу не додано доказів, що ФГ «Богданове» на своїй території зберігало пальне, а також невстановлено період зберігання пального.
З огляду на викладене, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , як голова ФГ «Богданове» систематично здійснює господарську діяльність, а саме зберігання пального, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.164КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.
Отже, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів зберігання посадовою особою головою ФГ «Богданове» пального, що потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності та які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП.
Оскільки вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Крім того, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.1ст.256 КУпАП.
Так, у протоколі фабула правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП викладена в такій редакції: «будучи головою ФГ «Богданове» під час здійснення господарської діяльності даним господарством, зберігав пальне на території ФГ «Богданове» без ліцензії на зберігання пального».
Протокол про адміністративне правопорушення у даній справі не виконує функцій ні джерела доказів, ні акту обвинувачення. У провину ОСОБА_1 , поставлено зберігання пального, більше жодної інформації про склад правопорушення протокол не містить.
Проте, в протоколі не зазначено тип пального, порушення зберігання якого нібито було виявлено, його кількість, приналежність. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення таких даних унеможливлює встановити об'єктивну сторону правопорушення. Це ставить обґрунтованість вини під розумний сумнів.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не оцінює, чи підлягає господарська діяльність ФГ «Богданове» ліцензуванню і чи є ОСОБА_1 суб'єктом правопорушення, а тільки констатує, що обставин здійснення господарської діяльності не встановлено ні в протоколі, ні в матеріалах справи, докази такого теж відсутні.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на Державу. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Таким чином, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не доведена, а, отже, зважаючи на все вищевикладене, в його діях не вбачається складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У відповідності до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.1ст 284 КУпАПпо справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов, зокрема про закриття справи.
Таким чином, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі серії ВАБ №842607 від 14.12. 2021 року не відображають всіх істотних ознак будь-якого зі складів правопорушення, передбачених ч.1 ст.164 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
На підставівище викладеного керуючись,ст.ст.164,247,283,284,287,294КУпАП,суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності зач.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М.П Орендарчук