65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"22" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2170/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвекс Інтернешнл ГмбХ» (Convex Intermational GmbH) (51149, Німеччина, м. Кельн, вул. Келнер, буд. 265; Адреса для листування: 49001, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.6) До відповідача: Приватного підприємства «Вересень» (62500, Одеська обл., Березівський р-н, с. Мар'янавка, вул. Леніна, буд. 3, код ЄДРПОУ - 32026847) про визнання контракту недійсним в частині
за участю представників:
від позивача: Перевощикова Т.М. - за ордером;
від відповідача: Крушенівський Р.О.- за ордером.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвекс Інтернешнл ГмбХ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Вересень» про визнання Контракту №UA-2018-19 від 17.09.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвекс Інтернешнл ГмбХ» та Приватним підприємством «Вересень», недійсним в частині п.7.1., відповідно до якого Продавець і Покупець вживатимуть всіх заходів для вирішення дружнім чином всіх суперечок і розбіжностей, що можуть виникнути з/або у зв'язку з цим Контрактом (строк надіслання відповіді на претензію - 10 календарних днів з моменту отримання). У разі, якщо сторони не в змозі прийти до дружньої згоди, всі суперечки і розбіжності підлягають розгляду в суді м. Кельн, відповідно до чинного законодавства Федеративної Республіки Німеччини.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 у відкритті провадження за позовом ТОВ "Конвекс Інтернешнл ГмбХ" до ПП "Вересень" про визнання контракту недійсним в частині відмовлено та повернуто ТОВ "Конвекс Інтернешнл ГмбХ" матеріали позовної заяви вх.№2253/21 від 26.07.2021.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвекс Інтернешнл ГмбХ" задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 № 916/2170/21 скасувано. Матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвекс Інтернешнл ГмбХ" до Приватного підприємства "Вересень" про визнання контракту недійсним в частині передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
Розпорядженням керівника апарату № 187 від 22.09.2021р., з метою дотримання строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2170/21 та відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддя ми від 22.09.2021р. справу передано на розгляд судді Літвінову С.В.
24.09.2021р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвекс Інтернешнл ГмбХ» господарським судом одеської області направлено лист відповідно якого, для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою у справі №916/2170/21, суд просить направити оригінал позовної заяви за вх.суду№2253/21 від 26.07.2021р. з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухалою від 24.11.2021р. було продовжено строк підготовчого засідання до 03.01.2022 року.
01.12.2021р. за вх.№32335/21 господарським судом одержано клопотання від Приватного підприємства «Вересень» про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Обгрунтовуючи своє клопотання відповідач посилается на те, що позивач є іноземним елементом, а отже у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
16.12.2021р від позивач надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у яких позивач заперечує проти задоволення клопотання посилаючись на те, що спір виник не з питання, що є предметом контракту (його неналежне виконання відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар), а у з'язку з невизначністю судового органу, який має розглядати спір щодо стягнення такої заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
17 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвекс Інтернешнл ГмбХ» (Convex Intermational GmbH), що є юридичною особою за законодавством Німеччини та Приватним підприємством «Вересень» було укладено контракт №UA-2018-19
Згідно з п. 8.2 контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018 по всім іншим питанням, не врегульованих даним контрактом, сторони керуються діючим законодавством Федеративної республіки Німеччини.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1 ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно п. 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з приписами частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною четвертою статті 4 ГПК України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною першою статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
За приписами ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 ГПК України.
Так, відповідно до статті 23 ГПК України, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторонами по справі не наведено (та судом не встановлено) обставин, які з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України.
Судом враховується, що пунктом 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено можливість розгляду справи у судах України, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Предметом спрору є п. 7.1 контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018, у відповідності до яких: Продавець і Покупець вживатимуть усіх засобів для вирішення дружнім чином всіх суперечок і розбіжностей, що можуть виникнути з/або у зв'язку з цим контрактом (строк надіслання відповіді на претензію - 10 календарних днів з моменту отримання) У разі, якщо сторони не взмозі прийти до дружньої згоди, всі суперечки і розбіжності підлягають розгляду в суді м. Кельна, відповідно до чинного законодавства Федеративної республіки Німеччини.
Відповідно до п. 8.2 контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018 по всім іншим питанням, не врегульованих даним контрактом, сторони керуються діючим законодавством Федеративної республіки Німеччини.
Відтак, укладаючи контракт № UA-2018-19 сторонами в пункті 8.2 узгоджено, що у разі неможливості досягти згоди, всі спірні питання, що виникають у зв'язку з цим контрактом, сторони керуються діючим законодавством Федеративної республіки Німеччини.
Отже, умови Контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018 не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього судам України.
Спір у цій справі не відноситься і до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений у приписах Закону України «Про міжнародне приватне право».
При цьому положення частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення суду іншої держави (у даному випадку, сторони за взаємною згодою передали спір, пов'язаний з Контрактом, на вирішення суду іншої держави [Німеччини]).
Законодавча заборона позбавлення права на звернення до господарського суду з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 4 ГПК України не може бути визнана обгрунтованою, оскільки сторони власним волевиявленням та за взаємною згодою реалізували своє право на передачу спору (спорів) за Контрактом № UA-2018-19 від 17.09.2018 на вирішення суду іншої держави, уклавши пророгаційну угоду про розгляд справи в іноземному державному суді.
В постанові Верховного Суду від 17.06.2021 по справі № 925/467/20 висловлено правову позицію, що наявність пророгаційної угоди про розгляд справи в компетентному державному суді іншої держави (Німеччини) виключає розгляд спору у судах України, а тому визнав обгрунтованим факт закриття провадження у такій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Отже, очевидним є намір сторін при укладенні контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018 передати визначену категорію спорів на вирішення суду іншої держави (Німеччини), виключивши при цьому підсудність таких спорів судам України.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що позивачу було відмовлено у відкритті провадження за його позовом у повноважному компетентному суді м. Кельна.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Таким чином, суд вважає, що спір про визнання недійсним п. 7.1 контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018 не підлягає вирішенню в судах України, в тому числі господарських, що є підставою для закриття провадження по даній справі.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки позивач не звертався до суду із відповідним клопотанням, відсутні правові підстави для повернення судового збору.
Керуючись п.п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвекс Інтернешнл ГмбХ" (Convex Intermational GmbH) до Приватного підприємства "Вересень", про визнання недійсним положень п. 7.1 контракту № UA-2018-19 від 17.09.2018- закрити.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2021р.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя С.В. Літвінов