65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3090/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши матеріали справи №916/3090/21 від 11.10.2021р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОУД ЛОДЖИСТІК" (вул. Канатна, 29, кв. 29,Одеса,Одеська область,65014)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Лоджистік" (вул. Жуковського, буд.15, оф.209,Одеса,Одеська область,65026) про стягнення 49013,46грн.;
Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОУД ЛОДЖИСТІК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Лоджистік", в якому просить господарський суд про стягнення 49013,46грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання та організації транспортно-експедиторських послуг №07/05/18-1 від 07.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3090/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відриття надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" та отримана 08.11.2021р, що підтведжується поштовим повідомленням (вх№27806/21 від 11.11.2021р)
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
07.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Лоджистік» (іменується Замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роуд Лоджистік» (іменується Перевізник), з іншої сторони, було укладено договір надання та організації транспортно-експедиторських послуг № 07/05/18-1
Згідно п. 1.1 вищевказаного договору, перевізник зобов'язується перевезти наданий йому Замовником вантаж в міжнародному та(або в міжміському сполучені з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж Вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу і особі, а Замовник, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п.1.6 договору вартість всіх перевезень та наданих послуг в рамках даного Договору сумарно становить загальну ціну Договору.
Замовник зобов'язується здійснювати оплату Перевізнику в порядку та згідно умов Заявок та Договору (п.2.1.4 договору).
ТОВ «Роуд Лоджистік» було здійснено перевезення наданого йому Замовником вантажу в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видано вантаж Вантажоодержувачеві, що підтверджується: міжнародною товарно-транспортною накладною № 5202 від 16.08.20, видатковим ордером № 173 447 від 16.08.2020 року; міжнародною товарно-транспортною накладною № 3790 від 16.08.20, - видатковий ордер № 173 410 від 15.08.2020 року; міжнародною товарно-транспортною накладною № 1944 від 16.08.20, видатковий ордер № 173 448 від 16.08.2020 року; міжнародною товарно-транспортною накладною № 3790/1 від 16.08.20, видатковий ордер № 173 446 від 16.08.2020 року.
19.08.2020 року ТОВ «Роуд Лоджистік» виставлено TOB «AB Лоджистік» рахунок на оплату № 416 за автоперевезення вантажу в контейнері на загальну суму 49013, 46 грн.
Згідно п.п.3.2 п. З Договору № 07/05/18-1 від 07.05.2018 року замовник проводить оплату за відповідне перевезення на протязі двадцяти банківських днів після отримання від Перевізника всіх оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.17 Договору, та виключно після реєстрації Перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового Кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних такою ж датою, що й рахунок- фактура, та акт виконаних робіт.
Позивач зазначає, що жодних претензій щодо порядку, кількості і якості надання послуг за вказаними перевезеннями, від відповідача на адресу позивача не надходило.
Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «Роуд Лоджистік», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49013,46грн. та судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за договору надання та організації транспортно-експедиторських послуг у розмірі 49013,46 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «AB Лоджистік» (вул. Жуковського, буд.15, оф.209, Одеса, Одеська область, 65026, ЄДРПОУ 41891146) на користь Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Роуд Лоджистік» (вул. Канатна, 29, кв. 29, Одеса, Одеська область, 65014, код ЄДРПОУ 39781467) суму боргу у розмірі 49013 (сорок дев'ять тисяч тринадцять)46 грн. та 2270грн. судового збору.
Повне рішення складено 28 грудня 2021р.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов