"22" грудня 2021 р.Справа № 916/2016/21
Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Мисько І.С.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Тарановський Р.В. на підставі самопредставництва
третіх осіб: не з'явилися,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глорія» (вх.№2-1475/21 від 10.12.2021р.) про розподіл судових витрат по справі №916/2016/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глорія» (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12А; ел. пошта: advokatRNovak@gmail.com) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ел. пошта: od.official@tax.gov.ua), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліткомсервіс» (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. К. Маркса, 2Б, код ЄДРПОУ 33647853), приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Качурки В'ячеслава Вікторовича (65039, Одеська обл., м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, офіс № 304 (бізнес-центр «ШЕВЧЕНКОВСКИЙ»); ел. пошта: office@kachurka.od.ua) про припинення податкової застави нерухомого майна, про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глорія» задоволено в повному обсязі, припинено податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 26.08.2020, номер запису про обтяження: 41790065, на підставі акту опису майна №31/15-32-53-09-16, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області 13.07.2020, а саме, нежилих приміщень паркінгу, загальною площею 793,1 кв.м., який знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Маловського, будинок №4 (чотири), що складаються з: паркінг: 706,5 кв.м.; приміщення охорони: 14,5 кв.м.; туалет: 2,3 кв.м.; туалет: 2,1 кв.м.; підсобне приміщення: 8,8 кв.м.; кладовка: 4,7 кв.м.; кладовка: 8,9 кв.м.; щитова: 14,7 кв.м.; приміщення пожежного гасіння: 15,2 кв.м.; склад: 15,4 кв.м, зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області (Ідентифікаційний код ВП: 44069166) вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису щодо встановлення обтяження 26.08.2020, номер запису про обтяження: 41790065, на підставі акту опису майна №31/15-32-53-09-16, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області 13.07.2020, а саме, нежилих приміщень паркінгу, загальною площею 793,1 кв.м., який знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Маловського, будинок №4 (чотири), що складаються з: паркінг: 706,5 кв.м.; приміщення охорони: 14,5 кв.м.; туалет: 2,3 кв.м.; туалет: 2,1 кв.м.; підсобне приміщення. 8,8 кв.м., кладовка: 4,7 кв.м.; кладовка: 8,9 кв.м.; щитова: 14,7 кв.м.; приміщення пожежного гасіння: 15,2 кв.м.; склад: 15,4 кв.м., стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глорія» 2270 грн судового збору.
07.12.2021 додатковим рішенням Господарського суду Одеської області стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь держави до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп.
10.12.2021 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глорія» надійшла заява (вх. № 2-1475/21) про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. в зв'язку зі сплатою додаткової винагороди («гонорар успіху»).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою суду від 13.12.2021 призначено заяву позивач про розподіл судових витрат у судовому засіданні на 20.12.2021 р. о 12:00 год.
У судовому засіданні 20.12.2021 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 22.12.2021 о 14год.00хв.
Так, позивач заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. в зв'язку зі сплатою додаткової винагороди («гонорар успіху»).
Відповідач подав до справи заяву про зменшення правничих витрат від 20.12.2021 за вх.№34312/21, де вказує, що вважає заявлені позивачем правничі витрати завищеними.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач подав до справи: договір про надання юридичних послуг №1805/21 від 18.05.2021, укладений між позивачем (замовник) та АО «Глорія Лекс» (виконавець), ордер №518731 від 12.07.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №003879 від 17.07.2019, рахунки-фактури №61 від 18.05.2021, №63 від 02.08.2021, акти приймання-передачі наданих послуг №56 від 01.11.2021р., №120 від 03.12.2021.
Відповідно до п.1.1. договору №1805/21 від 18.05.2021 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати на належному рівні юридичні послуги та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти надані послуги та виплачувати виконавцеві винагороду за їх надання.
Згідно з п.п.3.1., 3.2., 3.4. договору №1805/21 від 18.05.2021 вартість послуг виконавця становить 1000 грн за одну годину роботи. Кількість часу, який необхідно витратити виконавцю для надання послуг визначається на підставі заявки замовника, з урахуванням складності завдання та вказується в рахунку-фактурі. Виконавець надає замовнику акти приймання-передачі наданих виконавцем послуг згідно з цим договором. Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в цьому акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем послуг згідно з умовами цього договору та вимогам, установленим чинним законодавством в Україні.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактури №61 від 18.05.2021, №63 від 02.08.2021, акти приймання-передачі наданих послуг №56 від 01.11.2021р., №120 від 03.12.2021 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у зазначеному розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Так, у акті приймання-передачі наданих послуг №56 від 01.11.2021 зазначено про надання наступних послуг:
Аналіз документів, які були надані замовником - 1 година; надання первинної юридичної консультації - 0,5 год.; складання та направлення заяви про звільнення майна з-під податкової застави та виключення її з відповідних державних реєстрів до Головного управління ДПС в Одеській області - 1 година; складання та направлення адвокатського запиту до Головного управління ДПС в Одеській області про надання копій документів - 1 година; складання позовної заяви (дослідження зібраних документів, аналіз норм діючого законодавства, аналіз судової практики з аналогічних спорів, складання правових висновків, розрахунок судового збору та формування реквізитів для його сплати) - 4,5 год.; формування повного пакету документів для подання до суду (роздруківка примірників позовної заяви, копіювання додатків до позову для суду та відповідача, завіряння копій документів) - 1,5 год.; ознайомлення з матеріалами судової справи - 1 година; складання відповіді на відзив (аналіз положень відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, складання правових висновків) - 3 години; відслідковування розгляду справи в суді (сайт Судової влада У країни, сайт Електронній суд, Реєстр судових рішень, засоби телефонного зв'язку) - 1 година; складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат (дослідження зібраних документів, аналіз норм діючого законодавства, аналіз судової практики з аналогічних спорів, складання правових висновків, формування повного пакету документів) - 2 години.
З врахуванням наведеного, слід зазначити, що направлення заяви про звільнення майна з-під податкової застави та виключення її з відповідних державних реєстрів до Головного управління ДПС в Одеській області, формування повного пакету документів для подання до суду (роздруківка примірників позовної заяви, копіювання додатків до позову для суду та відповідача, завіряння копій документів), відслідковування розгляду справи в суді не є різновидом правової допомоги адвоката.
Витрачання адвокатом 4,5 годин для складання позову у даній категорії спорів є надмірним. Складання відповіді на відзив, де викладено майже те саме, що у позові, не потребувало витрачання часу адвоката у обсязі 3 -х годин. Також є необґрунтованим витрачання адвокатом 2-х годин на складання заяви про розподіл судових витрат, яка за обсягом та змістом є не великою. Крім того, суду не зрозуміло навіщо під час складання заяви про розподіл судових витрат адвокат здійснював: дослідження зібраних документів, аналіз норм діючого законодавства, аналіз судової практики з аналогічних спорів, складання правових висновків, формування повного пакету документів.
Ознайомлення з матеріалами справи в суді не потребувало би особистої участі адвоката за умови виконання п.13 ухвали про відкриття провадження по справі від 15.07.2021, а саме реєстрація в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua).
Щодо акту приймання-передачі наданих послуг №120 від 03.12.2021 слід зазначити, що судові засідання у справі не тривали п'ять годин, та адвокат міг не витрачати час на дорогу до суду і в зворотньому напрямку, якби скористався відеоконференцзв'язком.
Є неспівмірним із складністю документів витрачання адвокатом двох годин на складання клопотання про закриття підготовчого провадження та пояснень по справі.
Отже, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката за умови необгрунтування відповідачем в своїй заяві його неспівмірності при вирішенні судом питання про його розподіл оцінювався судом із врахуванням критеріїв означених в п.5 ст.129 ГПК України та визначається судом як необґрунтованим та непропорційним із складністю справи, з урахуванням ціни позову та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 10500грн. правничих послуг та 4500грн гонорару успіху, які можуть вважатись розумними і обгрунтованими по даній справі.
Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.Семінарська, 5; ел. пошта: od.official@tax.gov.ua, ідентифікаційний код ВП: 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Глорія” (65039, м.Одеса, пр-т Гагаріна, 12А; ел. пошта: ADVOKATRNOVAK@gmail.com, код ЄДРПОУ 40987193) 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн. витрат на правничі послуги, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку зі сплатою додаткової винагороди («гонорар успіху»).
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28 грудня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук