"20" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3075/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.,
розглянувши справу №916/3075/20 за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом: акціонерного товариства "Райффайзен Банк" /ЄДРПОУ 14305909, адреса - 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, адреса листування - 73003, м. Херсон, пр.-т. Ушакова, 53 (ДПЗРК, 6 поверх ХОЦ), e-mail: Legal.collection@raiffeisen.ua/
до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Батир Світлани Володимирівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /;
2. ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 /
про стягнення 66 546,53 грн
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином, до суду надано заяву про проведення судового засідання за відсутності позивача /вх. № 34396/21 від 20.12.2021 року/;
від відповідача1: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від відповідача2: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
11.10.2021 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3179/21/ до Фізичної особи-підприємця Батир Світлани Володимирівни, ОСОБА_1 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року у розмірі 66 546,53 грн, з яких: 56183,02 грн - заборгованість за кредитом, 10 363,51 грн - заборгованість за відсотками; судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 256, 257, 526, 530, 536, 554, 610, 611, 625, 1054, ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 223 ГК України.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3075/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 10.11.2021 р. о 11:30 год.
Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-1256/21 від 11.10.2021 року/, в якій просить заборонити Батир С.В. (відповідачу1) відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 5120881200:02:003:0384, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить Батир С.В. на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 17.04.1997 року № 51, виданого Бритівською сільською радою.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що станом на 14.06.2021 року заборгованість відповідача1 за кредитним договором № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року становить 66 546,53 грн. Позивач вказує, що позичальник не виходить на зв'язок, уникає спілкування з працівниками банку та не здійснює платежів з погашення заборгованості. Вказані обставини зумовлюють обґрунтовані сумніви позивача щодо можливості реального виконання боржником рішення суду у випадку задоволення позову.
Позивач вказує, що оскільки заявлені позовні вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, в тому числі після пред'явлення як вимоги, так і позову, - заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом запобіганню можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом його інтересів.
Позивач зауважує, що заборона відповідачу1 у будь-який спосіб відчужувати нерухоме майно стане стимулюванням щодо виконання боргових зобов'язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Ухвалою суду від 12.10.2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову /вх. № 2-1256/21 від 11.10.2021 року/ у справі № 916/3075/21.
09.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання, призначеного на 10.11.2021 року, за відсутності представника позивача; просить визнати поважною причину неявки представника банку; а також призначити проведення усіх наступних засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 29946/21/.
10.11.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача /вх. № 30039/21/.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року відкладено судове засідання для розгляду справи № 916/3075/21 по суті на 20.12.2021 р. о 12:00 год.
26.11.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 31823/21/ у справі № 916/3075/21.
Ухвалою суду від 29.11.2021 року задоволено клопотання позивача акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 31823/21 від 26.11.2021 року/ у справі № 916/3075/21; постановлено здійснити проведення підготовчого засідання на 20.12.2021 р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).
20.12.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача про проведення судового засідання за відсутності представника позивача /вх. № 34396/21 від 20.12.2021 року/.
До судового засідання представник позивача не з'явилася, повідомлена належним чином, причини неявки невідомі, до суду надано заяву про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Усі ухвали по справі, в тому числі ухвала суду про відкриття провадження у справі № 916/3075/21, направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу1, за адресою, вказаною в позовній заяві (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Дністровська, 50, кв. 8, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та відповідачу2 (за адресою, вказаною в позовній заяві - 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Дністровська, 50, кв. 8, яка є її зареєстрованим місцем проживання), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідачів, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511913580857 разом із ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2021 року повернуте на адресу суду 30.11.2021 року за вх. № 28901/21 із відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511913580849 разом із ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2021 року повернуте на адресу суду 30.11.2021 року за вх. № 28899/21 із відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2021 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідачі, обізнаний про розгляд справи № 916/3075/21, могли ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідачі по справі не надали суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 24.04.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» /у зв'язку зі зміною статуту - АТ «Райффайзен Банк»/ (Банк) та фізичною особою-підприємцем Батир Світланою Володимирівною (Позичальник) було укладено кредитний договір 011/4006/00552144, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 150 000 гривень 00 копійок, строком до 24.04.2021 року, а Позичальник зобов'язався використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Банку суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 28 % річних, комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором.
Відповідно до умов п. 3.2. Кредитного договору Кредитор надав Позичальнику кредит після виконання Позичальником обов'язкових умов, зазначених в п. 3.1. Кредитного договору, на підставі письмових заяв Позичальника про надання Кредиту (траншу), шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль», для подальшого використання його за цільовим призначенням.
Згідно умов п. 2.1. Кредитного договору сторони встановили, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник буде сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі - 28 відсотків річних.
Відповідно до умов п. 2.3. Кредитного договору нарахування процентів за Кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі Кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення ^ Кредиту в повному обсязі.
Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Кредитним договором.
Відповідно до умов п. 8.1.3. Кредитного договору сторони встановили, що у разі настання обставин Дефолту, Кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вимагати дострокового виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, включаючи повернення суми Кредиту, сплату відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору.
Крім того, згідно з п. 10.1. Кредитного договору Клієнт засвідчив та гарантував, що є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно законодавства України; операції Клієнта не пов'язані та не будуть пов'язані з легалізацією злочинних доходів, фінансування тероризму або корупційною діяльністю, а також з проведенням заборонених операцій, зокрема, Клієнт не є санкціоновою особою (особою, щодо яких застосовані санкції міжнародними органами (організаціями) чи окремими країнами), отриманий від Банка за Договором Кредит не буде використовуватися для прямого або опосередкованого фінансування та/або проведення заборонених операцій; на момент укладання Договору має належний фінансовий стан і володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, які є необхідними для вчасного виконання ним своїх зобов'язань за Договором, на момент укладення Договору не існує відомих Клієнту обставин, які можуть негативним чином вплинути на його фінансовий стан, рівень його платоспроможності і кредитоспроможності.
Відповідно до п. 10.3. Кредитного договору Клієнт засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Клієнт виходив при укладенні Договору Клієнт приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Клієнтом Договору, а також для невиконання Клієнтом зобов'язань за вищезазначеними договорами.
Також, Клієнт гарантував, що його право на передачу Банку персональних даних нічим не обмежене і не порушує права суб'єктів персональних даних та інших осіб (п. 10.4 Кредитного договору).
Відповідно до п. 12.1. Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором.
Судом досліджено виписку по рахунку за 24.04.2019 року, з якої вбачається, що Банк перерахував на рахунок позичальника кошти у розмірі 150 000,00 грн. Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 24 квітня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач-2) було укладено Договір поруки № 011/4006/00552144/П, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника, що виникають з умов Кредитного договору № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до умов п. 2.1. договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов'язаннями.
У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника та Поручителя 06.08.2021 року було направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором від 24.04.2019 року, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 10 днів.
Проте, як вказує позивач, всупереч вимогам Договору відповідачі не виконали взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку чим станом на 14.06.2021 року заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором складає 66 546,53 грн, з яких:
- 56 183,02 грн - заборгованість за кредитом;
- 10 363,51 грн - заборгованість за відсотками.
Позивач вказує, що відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору, однак продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного в Україні законодавства.
Оскільки відповідач1 не здійснив повернення коштів у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та надав Позичальнику - кредитний ліміт у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.ті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення відповідних умов договору позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін. В результаті чого, у відповідача1 станом на 14.06.2021 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 66 546,53 грн, з яких: 56 183,02 грн - заборгованість за кредитом; 10 363,51 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом та зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 24 квітня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач-2) було укладено Договір поруки № 011/4006/00552144/П, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника, що виникають з умов Кредитного договору № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року в повному обсязі цих зобов'язань.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із частинами першою, другою статті 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З аналізу вимог частини першої статті 554 ЦК України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
За таких обставин, враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла за кредитним договором Кредитного договору № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року у розмірі 66 546,53 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 56 183,02 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 10 363,51 грн.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачами у справі доказів належного виконання своїх зобов'язань перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" до матеріалів справи не надано.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 13289 від 22.09.2021 року.
Враховуючи висновки, наведені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", щодо розподілення судового збору у разі заявлення солідарних вимог, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору у сумі 1135,00 грн. на відповідача1, та у сумі 1135,00 грн. на відповідача2.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Батир Світлани Володимирівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / та ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Білгород-Дністровським МВ ГУМВС України в Одеській області, адреса - АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" /ЄДРПОУ 14305909, адреса - 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, адреса листування - 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53, e-mail: legal.collection@raiffeisen.ua/ заборгованість за кредитним договором № 011/4006/00552144 від 24.04.2019 року у розмірі 66 546,53 грн /шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок шість гривень 53 копійки/, з яких: 56 183,02 грн - заборгованість за кредитом, 10 363,51 грн - заборгованість за відсотками.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Батир Світлани Володимирівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" /ЄДРПОУ 14305909, адреса - 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, адреса листування - 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53, e-mail: legal.collection@raiffeisen.ua/ судовий збір у розмірі 1 135,00 грн. /одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 00 копійок/.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Білгород-Дністровським МВ ГУМВС України в Одеській області, адреса - АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" /ЄДРПОУ 14305909, адреса - 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, адреса листування - 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53, e-mail: legal.collection@raiffeisen.ua/ судовий збір у розмірі 1 135,00 грн. /одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 00 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 28 грудня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко