вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 910/6799/21
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М., розглянувши справу
за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 112"
про стягнення 561 924 грн. 00 коп.
Представники сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулась Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівний загін № 112» (надалі - відповідач) про стягнення 561 924,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на встановлений факт щодо засмічення відповідачем будівельними відходами земельної ділянки, що є порушення норм Земельного кодексу України, ЗУ «Про охорону земель», ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», у зв'язку з чим просить стягнути суму шкоди у вигляді збитків, завданих державі в розмірі 561 924, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду від 06.08.2021 підготовче засідання призначено на 01.09.2021; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов та інших документів до 27.08.2021 року.
30.08.2021 р. на адресу суду від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі «Easy Con».
Ухвалою суду від 31.08.2021 року, з урахуванням приписів ст. 197 Господарського процесуального кодексу України в задоволенні поданої заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено.
Також представником позивача через канцелярію суду (вх. номер 20207) на вимогу суду, викладену в ухвалі від 06.08.2021, було надано оригінали документів, доданих до позовної заяви.
Разом з тим, в судове засідання 01.09.2021 сторони не з'явились, відповідач письмового відзиву на позов не надіслав, а тому на підставі ухвали господарського суду від 01.09.2021 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів за ініціативою суду та підготовче засідання відкладено на 20.10.2021.
14.09.2021 від представника позивача на адресу суду (вх. номер 21505) надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке долучено до матеріалів справи.
В судове засідання 20.10.2021 сторони не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 20.10.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 10.11.2021.
10.11.2021 представники позивача та відповідача в засідання суду втретє не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 01032 80267485 (щодо повідомлення позивача) та № 01032 80267760 (щодо повідомлення відповідача).
Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 06.08.2021 не виконав, процесуальним правом не скористався та відзиву на позов суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року №802 Державною екологічною інспекцією України 22.12.2020 прийнято наказ №502 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)», яким визначено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення.
Згідно пункту 4 наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 № 502 встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020.
Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року № 802 та наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 №502, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є правонаступником Державної екологічної інспекції в Одеській області.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів позовної заяви, 07.06.2018 року до Державної екологічної інспекції в Одеській області звернувся громадянин ОСОБА_1 зі скаргою щодо порушення вимог природоохоронного законодавства на території природо-заповідного фонду НПП «Нижньодніпровський» шляхом засмічення території будівельним сміттям.
На підставі поданої скарги, у відповідності до приписів ст.ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та згідно наказу «Щодо проведення позапланового заходу» від 07.06.2018 р. №406, Державною екологічною інспекцією в Одеській області у період з 08.06.2018 по 11.06.2018 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства за адресою: автодорога Одеса-Рені 52-й км.
За результатами проведення позапланового заходу з виїздом на місце, було встановлено, що за вказаними у заяві гр. ОСОБА_1 координатами виявлено складування будівельного сміття, будматеріалів, загальною площею 3870 кв.м., про що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Одеської області, у присутності майстра ТОВ «Ростдорстрой» складено Акт від 08.06.2018 р.
З метою з'ясування організації, яка на момент здійснення позапланового заходу, виступала підрядником у проведенні ремонтних робіт за адресою: 51-й, 52-й км траси Одеса-Рені, Інспекцією було направлено запит № 1692/12 від 13.06.2018 року на адресу Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Листом від 23.06.2018 №7-4/672 Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» повідомило Інспекцію щодо необхідності звернення з цього питання на адресу Служби автомобільних доріг в Одеській області.
Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 112", позивач вказує на той факт, що Служба автомобільних доріг в Одеській області на направлений до неї запит від 01.08.2018 № 2280/12 повідомила, що роботи по капітальному ремонту мосту на км 51 - 52 автомобільної дороги Одеса-Рені, виконувались відповідачем, про що, за словами позивача, свідчить лист від 16.08.2018 р. №03-2645/10.
Враховуючи зазначене, а також з метою визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, Інспекцією було направлено запит на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.06.2018 р. № 1702/12 з проханням надати інформацію про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення та її категорію за основним цільовим призначенням, згідно наведених координат.
Листом від 26.07.2018р. №15-0.10-7543/2-18 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало інформацію щодо нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки станом на 01.01.2018 р., яка склала - 1,32 грн/кв.м.
На підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007 року, позивачем було здійснено розрахунок шкоди, розмір якої склав 561924,00 грн.
В подальшому, 30.08.2018 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області на адресу відповідача була надіслана претензія щодо добровільного відшкодування збитків у розмірі 561 924,00 грн., яка за словами позивача, сплачена не була, а тому враховуючи вищевикладені обставини та керуючись приписами ст.ст. 202, 55, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 17, 32, 43 «Про відходи», Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ «Містобудівельний загін № 112» суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі в розмірі 561 924,00грн.
Як зазначалось вище, відповідач вимоги суду щодо подання відзиву на позов не виконав та не забезпечив участі в судовому засіданні уповноваженого представника, а тому з урахуванням вищенаведених доводів та пояснень позивача, викладених в позовній заяві, керуючись нормами законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також нормами матеріального права щодо застосування деліктної відповідальності у вигляді збитків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно з приписами ч. 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
У відповідності до п. «з» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Відповідно ст. 42, 43 Закону України «Про відходи», особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Як зазначалось вище, підставою звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», є наявна з боку Служби автомобільних доріг в Одеській області інформація, яка за словами позивача, підтверджує, що роботи на засміченій ділянці виконувались саме відповідачем (лист від 16.08.2018 р. №03-2645/10), на який і посилається позивач.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, яка є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини, із зазначенням особи, винної в такому порушенні.
Разом з тим, зазначений позивачем в якості доказу порушення природоохоронного законодавства з боку ТОВ «Мостобудівний загін №112» лист від 16.08.2018 р. №03-2645/10 до матеріалів справи додано не було та в силу ст. 80 ГПК України не повідомлено суд стосовно наявності об'єктивних причин щодо неможливості його подати, а відтак суд приходить до висновку, що позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами те, що земельна ділянка, на якій під час проведення перевірки було виявлено засмічення перебувала у користуванні відповідача. Також позивач не довів, що саме відповідач здійснив засмічення земельної ділянки будівельними відходами та те, що вказані відходи йому належать.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що виявлене під час проведення вищезазначеної перевірки засмічення земельної ділянки сталось з вини відповідача, на земельній ділянці, яка знаходиться/знаходилась в користуванні відповідача, а також те, що відходи якими було засмічено земельну ділянку належать відповідачу та є відходами в розумінні вимог природоохоронного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України не доведено належним чином всіх складових цивільного правопорушення, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків, як наслідок, відсутність повного складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог.
В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 86, 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області
вирішив:
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 24.12.2021 року.
Суддя Л.Я. Мальована