вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 916/2987/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Корєнь Раїси Павлівни ( АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ); РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 169971,82 грн.
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників сторін.
ФОП Корєнь Раїса Павлівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 14.09.2021 б/№ до Шидловської Ольги Володимирівни про стягнення 169971,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про неналежне виконання Відповідачем умов Договору поставки № 2406-2021 від 24.06.2021 щодо поставки оплаченого Позивачем на умовах передоплати товару, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 169971,82 грн заборгованості, з яких 164697,00 грн - сплачена Позивачем сума 100% вартості обладнання, а також 5274,82 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 справу № 916/2987/21 за вказаним позовом передано на розгляд Господарському суду Київської області, оскільки адресою місцезнаходження Відповідача є: 09311, Київська обл., Володарський р-н, с. Біліївка, вул. Коцюбинського, буд. 16, та крім того судом не було встановлено обставин виключної підсудності даної справи Господарському суду Одеської області.
23.10.2021 матеріали вказаної позовної заяви надійшли до Господарського суду Київської області та за наслідком автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Наріжному С.Ю.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що Відповідачем є фізична особа, підприємницька діяльність якої на даний час припинена, проте спір виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, отже дана справа відноситься до господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, яка підлягає врахуванню судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2021 відкрито провадження у справі № 916/2987/21, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень; витребувано від Відділу ЦНАП Володарської селищної ради інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Крім того, ухвалою суду від 25.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
Копії ухвал суду від 25.10.2021 вручені представнику Позивача 08.11.2021 та Відповідачу 20.11.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103280357735 та № 0103280377221 відповідно.
29.10.2021 до суду надійшла заява представника Позивача від 25.10.2021 б/№ (вх. № 25083/21) про залучення доказів.
15.11.2021 до суду надійшов лист Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 10.11.2021 № 52 (вх. № 26342/21), яким підтверджено адресу реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , з 18.10.2002.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений ухвалою суду від 25.10.2021 строк не скористалась правом на подачу відзиву на позов.
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Узагальнені доводи Позивача є наступними.
24.06.2021 між сторонами укладено Договір поставки № 2406-2021, відповідно до умов якого Відповідач (як фізична особа-підприємець) зобов'язалась поставити Позивачу товар на умовах 100% передоплати.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконала шляхом перерахування Відповідачу грошових коштів в сумі 164697,00 грн.
Проте Відповідачем не було виконано зобов'язання за Договором, обумовлений Договором товар поставлено не було.
Враховуючи невиконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару в обумовлені строки та втратою інтересу Позивача до відповідного товару, Позивач звернулась до Відповідача з претензією від 30.08.2021 щодо повернення сплачених за Договором грошових коштів.
Однак Відповідачем вказана претензія залишена без реагування, грошові кошти не повернуто. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Відповідача як ФОП припинена з 27.08.2021 за власним рішенням.
Таким чином Позивач вважає наявними підстави для стягнення з Відповідача вказаної суми попередньої оплати товару та крім того 5274,82 грн пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.
24.06.2021 між ФОП Шидловською О.В. (постачальник) та ФОП Корєнь Р.П. (покупець, Позивач у справі) укладено Договір поставки № 2406-2021 (надалі: «Договір»), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Предметом договору є постачання обладнання, перераховане в специфікаціях (рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 3.1., 3.2. Договору, форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата обладнання за цим договором здійснюється в порядку вказаному у відповідній специфікації.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що термін поставки обладнання визначається окремо по кожній поставці і зазначається у відповідній специфікації.
Доставка обладнання на об'єкт покупця зі складу постачальника організовується силами постачальника з залученням логістичної компанії «Делівері» за рахунок покупця (якщо сторони не погодять інше). Розвантаження обладнання в пункті доставки здійснює покупець (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору, даний договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.
Як вбачається зі Специфікації № 1 від 24.06.2021 до Договору, сторони дійшли згоди щодо поставки кухонного обладнання, згідно переліку, загальною вартістю 164697,00 грн.
За умовами Специфікації № 1 від 24.06.2021 до Договору, форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата обладнання за цим договором здійснюється в наступному порядку: оплата 100% від вартості товару зазначеного в даній специфікації, згідно з умовами договору, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника. Термін поставки обладнання: 7 робочих днів, при умові виконання покупцем п. 1 даної специфікації.
24.06.2021 Відповідачем виставлено Позивачу рахунок-фактуру № 103 на суму 164697,00 грн для оплати вартості обумовленого в Специфікації № 1 від 24.06.2021 обладнання.
Позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором відповідно до Специфікації № 1 від 24.06.2021 шляхом перерахування коштів в сумі 164697,00 грн на банківський рахунок постачальника, вказаний в рахунку-фактурі, з призначенням платежу «за кухонне обладнання зг.рах. № 103 від 24.06.2021 без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 25.06.2021.
Проте, як стверджує Позивач, Відповідачем не було виконано обов'язку щодо поставки товару, оплаченого Позивачем на умовах 100% попередньої оплати.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, Позивач звернулась до Відповідача з претензією від 30.08.2021 про повернення сплачених коштів в сумі 164697,00 грн та сплату неустойки відповідно до умов Договору, проте вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.
Протягом розгляду справи Відповідачем не спростовано заявлених Позивачем обставин щодо невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Судом із фактичних обставин справи встановлено, що Відповідач свого обов'язку щодо поставки товару, вказаного в Специфікації № 1 від 24.06.2021, не виконала.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене вище, зокрема невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару відповідно до Специфікації № 1 від 24.06.2021, оплаченого Позивачем на умовах 100% попередньої оплати, а також невиконання Відповідачем вимоги Позивача про повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості щодо повернення суми попередньої оплати товару в розмірі 164697,00 грн, отже дана позовна вимога підлягає задоволенню.
Крім цього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню в розмірі 5274,82 грн за порушення зобов'язання щодо поставки товару, за період з 03.07.2021 по 14.09.2021.
Так, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина ч. 1 ст. 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні ст. 173 та 230 ГК України. неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за несвоєчасне відвантаження сплаченого обладнання постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не відвантаженого обладнання за кожен день прострочення відвантаження.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення 5274,82 грн пені за загальний період з 03.07.2021 по 14.09.2021.
Проте, вказаний розрахунок пені є необґрунтованим в частині періоду, за який підлягає стягненню пеня.
Зокрема, відповідно до умов Специфікації № 1 від 24.06.2021, Відповідач була зобов'язана здійснити поставку товару протягом 7 робочих днів з дати проведення попередньої оплати.
Отже, враховуючи, що попередня оплата товару була здійснена Позивачем 25.06.2021, період 7 робочих днів тривав з 29.06.2021 по 07.07.2021 включно.
Відтак, датою порушення Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару є 08.07.2021, а не 03.07.2021, як визначено Позивачем.
Здійснивши за допомогою програми Ліга:Закон власний розрахунок пені за правильний період нарахування з 08.07.2021 по 14.09.2021 від розміру вартості непоставленого Відповідачем товару (164697,00 грн), судом встановлено, що правильний розмір пені за вказаний період становить 4936,40 грн.
Таким чином позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, в сумі 4936,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2549,58 грн покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, отже стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 2544,50 грн. Судовий збір в розмірі 1135,00 грн, сплачений Позивачем за подання заяви про забезпечення позову, покладається на Позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Корєнь Раїси Павлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 164697 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн 00 коп. основного боргу, 4936 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн 40 коп. пені та 2544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в частині стягнення 338,42 грн пені.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата виготовлення і підписання рішення 28.12.2021.
Суддя С.Ю. Наріжний