ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/13250/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження
справу № 910/13250/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ
"ПРАВОЧИН"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину
За участі представників сторін:
від позивача: Мильнікова М.М.;
від відповідача: Шевченко Ю.А.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 16.07.20170, укладеного між компанією ПРІМЕСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН", набув права вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, який було укладено компанією ПРІМЕСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ під впливом помилки, та застосування наслідків недійсності вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
13.09.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 20.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13250/2; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.10.2021.
19.10.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позову заперечує, а також зазначає про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
27.10.2021 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, оскільки додані до матеріалів справи документи містять банківську таємницю.
28.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.
Присутній у судовому засіданні 28.10.2021 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та заперечив щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у зв'язку з непідсудністю даного спору господарському суду.
Представник відповідача проти позову заперечив, а також просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі, викладене у відзиві, у зв'язку з непідсудністю даного спору господарському суду. Вирішення клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні залишив на розсуд суду.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у зв'язку з непідсудністю даного спору господарському суду, суд зазначає наступне.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку визначена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон) та Положенням про виведення неплатоспроможного бану з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 (надалі - Положення № 2) в редакції на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частино 1 статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.
Для виконання вказаного завдання Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими положеннями частини 2 статті 4 Закону, серед яких (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) були, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Таким чином, основні функції Фонду мають, як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом продаж неплатоспроможного банку інвестору.
Частиною першою статті 36 Закону визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту)). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.
Згідно з пунктом п'ять частини другої статті 39 Закону план врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів є продаж неплатоспроможного банку інвестору.
Продаж неплатоспроможного банку інвестору - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає перехід права власності на акції неплатоспроможного банку від власників такого банку кваліфікованому інвестору - переможцю конкурсу (пункт 1.6 глави 1 розділу II Порядку № 2).
Особливості продажу неплатоспроможного банку (на час виникнення спірних правовідносин) визначались положеннями статті 41 Закону.
Відповідно до частини першої та другої статті 41 Закону Фонд відповідно до плану врегулювання здійснює продаж неплатоспроможного банку інвестору згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду.
Частиною три статті 41 Закону передбачалось, що з дня затвердження плану врегулювання, яким передбачено продаж неплатоспроможного банку інвестору:
1) Фонд відповідно до закону набуває права розпорядження акціями (паями) банку від імені будь-якої особи, яка є учасником банку, без необхідності додаткового оформлення повноважень на продаж акцій (паїв);
2) Фонд зобов'язаний прийняти рішення про зменшення розміру статутного капіталу, визначення нової номінальної вартості акцій банку та/або про деномінацію акцій банку у разі, якщо розмір регулятивного капіталу банку є меншим за розмір статутного капіталу банку. У разі від'ємного розміру регулятивного капіталу статутний капітал банку вважається таким, що дорівнює 1 гривні;
3) учаснику банку забороняється розпоряджатися акціями (паями) банку у будь-який спосіб, у тому числі шляхом їх відчуження, передачі в забезпечення чи управління. Відомості про таке обтяження акцій на вимогу Фонду мають бути внесені до системи обліку прав власності на акції в депозитарній системі;
4) будь-які правочини, вчинені учасниками банку всупереч вимогам цієї статті, є нікчемними.
Усі або частина повноважень Фонду, визначених у цій частині, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.
Відповідно до частин 5-7 статті 41 Закону продаж банку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу акцій (паїв) банку. Ціна продажу неплатоспроможного банку визначається за результатами відкритого конкурсу, проведеного відповідно до нормативно-правових актів Фонду. Результати конкурсу мають відповідати принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Кошти від продажу неплатоспроможного банку спрямовуються на поповнення коштів Фонду.
Договір купівлі-продажу акцій, укладений Фондом /уповноваженою особою Фонду та інвестором, є підставою для реєстрації права власності інвестора на акції в депозитарній системі. Інвестор має повідомити Фонд про реєстрацію прав власності на акції в депозитарній системі протягом одного дня з дня настання таких фактів.
Системний аналіз вище наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації, Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Такий правовий статус Фонду дає підстави для висновку про те, що Фонд, як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.
При цьому, в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням Фондом дій щодо виведення ПАТ "Укргазпромбанк" як неплатоспроможного банку з ринку у спосіб продажу неплатоспроможного банку інвестору. Позивачем оскаржується Договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій) ПАТ "Укргазпромбанк", укладений між "ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ") та Уповноваженою особою Фонду.
Укладення Уповноваженою особою Фонду договору купівлі-продажу акцій пов'язане з розпорядженням активами ПАТ "Укргазпромбанк", тобто він виступав як орган управління неплатоспроможного банку, а не як суб'єкт владних повноважень.
Отже, в даному випадку між позивачем та відповідачем немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 05.06.2018 у справі №805/4506/1б-а та від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16 акцентує увагу, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Отже, даний спір щодо визнання Договору купівлі-продажу продажу цінних паперів (акцій банку) недійсним та застосування наслідків його недійсності має вирішуватись за правилами господарського судочинства, як спір що має приватноправовий характер.
Щодо клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, суд відзначає наступне.
Згідно з частинними восьмою та дев'ятою статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Дослідивши наведені у клопотанні доводи, а також наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної справи не може бути розголошено інформації, що охороняється законом, а також відсутня необхідність захисту особистого та сімейного життя людини.
Штучне засекречування справи може призвести до звуження гласності і відкритості судового процесу як одних із основних засад господарського судочинства та у зв'язку з цим до обмеження процесуальних прав її учасників.
В судовому засіданні 28.10.2021 судом булло оголошено перерву до 25.11.2021 за клопотанням представника відповідача, який просив надати час на ознайомлення з відповіддю на відзив.
25.11.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.
Ухвалою суду від 22.1.2021 відкладено судове засідання на 16.12.2021, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача.
Присутні в судовому засіданні 16.12.2021 представники сторін, на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України, подали спільну заяву, в якій надали згоду про початок розгляду справи по суті в день закінчення підготовчого провадження по справі.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 16.12.2021 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в день закінчення підготовчого провадження по справі.
Присутній у судовому засіданні 16.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з посилання на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, а також просив застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні на стадії судових дебатів було оголошено перерву до 23.12.2021.
В судовому засіданні 11.02.2021 представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив в позові відмовити.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.02.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.04.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 № 217 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду 07.04.2015 прийнято рішення № 70 про запровадження з 08.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду Ожго Євгенія Вікторовича на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Укргазпромбанк".
15.04.2015 відповідач повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення Банку з ринку. Виведення Банку з ринку пропонувалось шляхом: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань Банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань Банку; або 3) продажу Банку в цілому.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 12.05.2015 № 104/15 компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ визнано кваліфікованим інвестором для виведення неплатоспроможного банку з ринку та допущено до участі в конкурсі з вибору кваліфікованих інвесторів в частині виведення ПАТ "Укргазпромбанк" з ринку шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку та шляхом продажу неплатоспроможного банку інвестору, про що відповідач повідомив компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ електронним листом від 13.05.2015.
11.06.2015 між ПАТ "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду Ожго Є.В. та компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, як кваліфікованим інвестором, укладено Договір про конфіденційність, відповідно до умов якого компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ надано тимчасовий, до 01.07.2015, доступ до інформаційного приміщення Банку з метою ознайомлення із представленою у ньому правовою та фінансовою інформацією щодо неплатоспроможного Банку.
17.06.2015 компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ звернулася до Національного банку України для погодження набуття істотної участі в ПАТ "Укргазпромбанк" та до Антимонопольного комітету України про надання дозволу на придбання акцій ПАТ "Укргазпромбанк".
06.07.2015 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 128 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укргазпромбанк" до 07.08.2015 включно та продовження повноважень Уповноваженої особи до 07.08.2015 включно.
22.07.2015 відповідач електронним листом № 22-23967/15 повідомив компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, що Виконавчою дирекцією Фонду 20.07.2015 (протокол №168/15) продовжено строк доступу ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ до інформаційного приміщення до 24.07.2015.
Рішенням Антимонопольного комітету України № 368-р від 21.07.2015 компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ надано дозвіл на придбання акцій ПАТ "Укргазпромбанк", що забезпечує перевищення 50 відсотків у вищому органі управління товариства.
27.07.2015 для участі у відкритому конкурсі попередньо кваліфікованих осіб компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ відповідно до платіжного доручення № 1 від 27.07.2015 внесла на рахунок Відповідача гарантійний внесок у розмірі 30 000 000,00 грн.
28.07.2015 компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ подано Відповідачу конкурсну пропозицію стосовно ПАТ "Укргазпромбанк", в якій компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ запропонувала відповідачу продати ПАТ "Укргазпромбанк" за 15 000 000,00 грн (з яких 13 000 000,00 грн пропонувалось сплатити на дату передачі акцій, а решту 2 000 000,00 грн протягом 28 днів після передачі акцій) та План заходів з приведення діяльності неплатоспроможного ПАТ "Укргазпромбанк" у відповідність із вимогами банківського законодавства.
Зі змісту вищевказаних документів слідує, що за підрахунками компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ ПАТ "Укргазпромбанк" потребував додаткової капіталізації на суму 300 000 000,00 грн. й з цього приводу компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ пропонувалось здійснити реструктуризацію заборгованості ПАТ "Укргазпромбанк" шляхом викупу вкладів вкладників ПАТ "Укргазпромбанк" та їх направлення на капіталізацію Банку. Компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ планувала докапіталізувати Банк за рахунок викупу прав вимог клієнтів Банку на суму 300 000 000,00 грн. Якщо б ця сума не була досягнута, проте розмір викуплених прав вимоги був би більше 250 000 000,00 грн, компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ планувала покрити різницю власними коштами. Якщо б розмір викуплених прав вимоги був би меншим за 250 000 000,00 грн, компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ планувала додатково розглядати питання щодо купівлі або не купівлі акцій Банку додаткової емісії.
05.08.2015 Національним банком України прийнято рішення № 408 про погодження ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ набуття істотної участі в неплатоспроможному банку ПАТ "Укргазпромбанк".
07.08.2015 відповідно до виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 188/15 від 07.08.2015 відповідачем погоджено умови продажу ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та уповноважено Уповноважену особу Фонду Ожго Є.В. на підписання договору купівлі-продажу (акцій банку) ПАТ "Укргазпромбанк" та доручено йому 07.08.2015 укласти договір з ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ.
Між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду Ожго Є.В. укладено оскаржуваний Договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 931; 932.
Відповідно до пункту 2.1. оскаржуваного договору, здійснення розрахунків за цінні папери проводиться без дотримання принципу "поставка цінних паперів проти оплати", Покупець (компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ) на виконання частини 6 статті 41 Закону зобов'язаний здійснити оплату ціни продажу цінних паперів в наступному порядку: 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень сплачуються не пізніше 16 год. 00 хв. 07.08.2015 включно шляхом перерахування коштів і свого рахунку в банківській установі на поточний рахунок Фонду №32303320301 в Операційному департаменті НБУ, м. Київ, ідентифікаційний код: 21708016, код банку 300001 (далі- "Перший транш"); 2 000 000 (два мільйони) гривень сплачуються не пізніше 28 календарних днів з дня укладання Договору купівлі-продажу шляхом перерахування коштів зі свого рахунку в банківській установі на поточний рахунок Фонду № 32303320301 в Операційному департаменті НБУ, м. Київ, ідентифікаційний код: 21708016, код банку 300001 (надалі- "Другий транш").
Пунктом 2.2. оскаржуваного договору передбачено, що Уповноважена особа зобов'язується 07.08.2015 за умови отримання Першого траншу Фондом забезпечити поставку цінних паперів з рахунків в цінних паперах Продавців, реквізити яких вказані в Додатку 1 до Договору купівлі-продажу на рахунок в цінних паперах Покупця (компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ), що зазначений в розділі 10 Договору купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 2.4. оскаржуваного договору, право власності на цінні папери переходить до Покупця (компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ) з моменту їх зарахування на рахунок Покупця (компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ) у цінних паперах, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах.
Відповідно до пункту 3.4. оскаржуваного договору, Покупець не пізніше 07.08.2015 зобов'язаний відшкодувати Фонду витрати, пов'язані з виведенням Банку з ринку, у фактично понесеному Фондом розмірі, а саме 98 700,00 грн (дев'яносто вісім тисяч сімсот гривен 00 копійок) шляхом перерахування коштів зі свого рахунку в банківській установі на поточний рахунок Фонду № 32303320301 в Операційному департаменті НБУ, м. Київ, код ЄДРПОУ 21708016, код банку 300001.
07.08.2015 компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ сплатила відповідачу Перший транш у розмірі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.08.2015 та відшкодувала витрати, пов'язані з виведенням Банку з ринку, у фактично понесеному Відповідачем розмірі, а саме 98 700 (дев'яносто вісім тисяч сімсот) гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 07.08.2015.
З виписки про стан рахунку компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ в цінних паперах станом на 07.08.2015 та виписки про операції з цінними паперами компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ за період з 07.08.2015 року по 07.08.2015 слідує, що Відповідачем забезпечено поставку цінних паперів компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ. Тобто, компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ набула права власності на цінні папери (акції банку) ПАТ "Укргазпромбанк" відповідно до пункту 2.4. оскаржуваного договору.
Однак, сума Другого траншу в розмірі 2 000 000 грн, передбачена пунктом 2.1. оскаржуваного договору, компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ сплачена не була, як зазначає позивач у позові, у зв'язку із встановленням помилки щодо обставин, які мають істотне значення, допущеної під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу.
Так, компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ встановлено, що з дати закінчення перевірки (дати закінчення строку доступу компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ до інформаційного приміщення) - 24.07.2015 і до моменту підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу - 07.08.2017, показники розміру капіталу Банку значно знизились, від'ємне значення капіталу банку збільшилось з мінус 144 848 430,81 грн до мінус 304 242 626,97 грн. Як наслідок, мінімально необхідна сума додаткової капіталізації ПАТ "Укргазпромбанк" для дотримання нормативів, які встановлені Національним банком України, станом на дату підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу значно зросла і вийшла за межі фінансових можливостей компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, які декларувались нею у Плані заходів та Конкурсній пропозиції, поданими до відповідача.
До матеріалів справи долучено висновок фахівців від 21.03.2018 року щодо аналізу економічних показників ПАТ "Укргазпромбанк" за період з 11.06.2015 по 10.08.2015 року, виконаний фахівцями: бухгалтером-експертом Туманян А.О., банківським спеціалістом Мініном А.Л. (далі - висновок фахівців), відповідно до якого аналіз динаміки зміни показників фінансового стану Банку дає можливість стверджувати, що найбільш вагома та стрімка зміна показників фінансового стану Банку відбулася починаючи з 06.08.2015 року та закінчуючи датою кінця періоду Перевірки, так, у цей період: 1) Балансовий капітал Банку зменшився за рахунок збільшення збитків на 162 371,09 тис. грн.; 2) Результат діяльності зменшився на 162 371,09 тис. грн.; 3) Сума активів Банку знизилась на 167 056,20 тис. грн.
Згідно з долученим до матеріалів справи висновком експерта від 28.03.2018 року, який виконаний за результатами аналізу фінансового стану ПАТ "Укргазпромбанк" за період з 11.06.2015 по 10.08.2015 року доктором економічних наук за спеціальністю 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності), професор, освіта вища економічна, директор аудиторської фірми "Інтерконто" Бутинець Т.А. та кандидатом юридичних наук, заслуженим юристом України, Голова правління ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" Головачем В.В. (далі - висновок експерта) розмір додаткових витрат компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ на приведення протягом місяця діяльності Банку у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання капіталу і ліквідності у порівнянні з витратами, які планувались компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ за результатами проведення Перевірки, становить не менше 162 371,09 тис. грн.
Позивач зазначає, що на час вчинення оскаржуваного Договору купівлі-продажу компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ не знала і не могла знати про реальний фінансовий стан банку ПАТ "Укргазпромбанк", а саме, що балансовий капітал банку зменшився за рахунок збільшення збитків на 162 371,09 тис. грн, з огляду на відсутність у компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ доступу до фінансової інформації ПАТ "Укргазпромбанк" з моменту закінчення перевірки (строку доступу до інформаційного приміщення) 24.07.2015 і до 10.08.2015 після набуття права власності на акції банку. В свою чергу, ані Уповноважена особа, ані відповідач не повідомив компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ у період після проведення Перевірки та до підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу про ситуацію, яка склалась у ПАТ "Укргазпромбанк" після проведення Перевірки, хоча останні були ознайомлені як з Планом заходів, так і з Конкурсною пропозицією. Компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ не укладала б оскаржуваного договору як би була обізнана з реальним фінансовим станом банку ПАТ "Укргазпромбанк" станом на 07.08.2015.
Крім того, 16.11.2017 між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та позивачем укладено договір відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Балковою-Петренко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1737. Згідно з пунктом 2 зазначеного договору до позивача перейшло право заявляти вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору та застосування наслідків його недійсності, вимагати від відповідача повернення на рахунок позивача грошових коштів сплачених ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ на користь відповідача в загальному розмірі 43 098 700,00 грн, з яких 30 000 000,00 грн - гарантійний внесок, 13 000 000,00 грн - розмір Першого траншу, 98 700,00 грн - відшкодування витрат Фонду за Договором купівлі-продажу, та вимагати від Фонду витребування будь-яких документів та інформації стосовно оскаржуваного договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 512, 514 та 517 Цивільного кодексу України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН" набуло прав кредитора у зобов'язанні, пов'язаних з укладанням та виконанням Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 931; 932, укладеного між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 та застосування наслідків недійсності вказаного правочину.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на рішення Виконавчої дирекції Фонду №176/15 від 27.07.2015, яким було продовжено строк подачі конкурсних пропозицій та сплати гарантійного внеску для участі в конкурсі з виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Укргазпромбанк" з ринку по 29.07.2015 та продовжено строк доступу кваліфікованим інверсором до інформаційного приміщення по 28.07.2015 (включно), що надавало можливість компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ отримати всю необхідну інформацію про фінансовий стан ПАТ "Укргазпромбанк".
Крім того, відповідач зазначає про невиконання компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ своїх зобов'язань відносно перерахування протягом 28 календарних днів з дня укладення договору суми в розмірі 2 000 000,00 грн та приведення діяльності банку у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності. Внаслідок чого з 15.09.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" на підставі постанови Правління Національного банку України № 602 від 14.09.2015 та рішення виконавчої дирекції Фонду №168 від 14.09.2015.
Також, відповідачем заявлено про пропуск позовної давності щодо оскарження правочину, укладеного у 2015 році.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Обґрунтовуючи вимоги про визнання договору недійсним позивач зазначає, що компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ мала намір після купівлі ПАТ "Укргазпромбанк" використовувати його для банківської діяльності, однак, внаслідок помилки, ПАТ "Укргазпромбанк" втратив свою цінність для компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, адже у неї не було можливості його докапіталізувати з огляду на показники капіталу станом на 07.08.2017. Компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ не укладала б оскаржуваного договору купівлі-продажу якби їй було відомо, що ця сума з кінця періоду перевірки та до дати підписання договору зросте на 162 371,09 тис. грн.
Наявність обставини, з приводу яких помилилася компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ на час вчинення правочину, підтверджується фінансовою інформацією банку, яка ґрунтується на долучених до матеріалів цієї справи документах, у тому числі підтверджується документами, які Національний банк України долучав до матеріалів адміністративної справи № 826/15123/17, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 № 826/15123/17, разом з супровідним листом НБУ №18-0007/8682/БТ від 12.02.2018. Позивач наголошує, що помилка не вчинена внаслідок недбальства компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, адже вона не знала і не могла знати актуальну на дату підписання Договору купівлі-продажу інформацію про фінансовий стан Банку.
Суд погоджується із доводами позивача, що помилка компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ носить істотний характер, адже вона стосується таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Істотність вимірюється та витікає з суми докапіталізації, яку компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ зазначала у своїй Конкурсній пропозиції стосовно ПАТ "Укргазпромбанк" та Плані заходів з приведення діяльності неплатоспроможного ПАТ "Укргазпромбанк" у відповідність із вимогами банківського законодавства, які були подані відповідачу 28.07.2015.
Також, суд погоджується, що усунення наслідків помилки під час укладення оскаржуваного договору вимагало значних витрат від компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ з огляду на фінансову інформацію стосовно ПАТ "Укргазпромбанк", наявну в матеріалах справи, яка в подальшому була перевірена фахівцями та експертами, що підтверджується відповідними висновками, долученими до матеріалів справи. Станом на дату вчинення договору купівлі-продажу балансовий капітал Банку зменшився за рахунок збільшення збитків на 162 371,09 тис. грн. Отже, обставини, з приводу яких помилилася ПРІМЕСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, існували на момент вчинення оскаржуваного правочину.
Як слідує із матеріалів справи, компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ мала доступ до інформаційного приміщення ПАТ "Укргазпромбанк" до 24.07.2015 на підставі протоколу Виконавчої дирекції Фонду від 20.07.2015 № 168/15, про що компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ було повідомлено електронним листом Відповідача № 22-23967/15 від 22.07.2015.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про продовження строку доступу кваліфікованим інвестором до інформаційного приміщення по 28.07.2015 (включно) на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду №176/15 від 27.07.2015. Однак, в матеріалах справи відсутня копія зазначеного рішення Виконавчої дирекції Фонду, тому зазначені доводи не можуть бути враховані судом.
Крім того, інформація про продовження доступу кваліфікованим інвестором до інформаційного приміщення по 28.07.2015 (включно) не спростовує доводів позивача, що станом саме на 07.08.2015, (на момент укладення оскаржуваного договору), у компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ була відсутня можливість бути обізнаною про реальний фінансовий стан ПАТ "Укргазпромбанк".
Разом з тим, зі щоденних балансів ПАТ "Укргазпромбанк" (Форма № 1 "Баланс банку" ПАТ "Укргазпромбанк" (Баланси ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" за формою N1D.01)) з 02.06.2015 по 10.08.2015 вбачається, що найбільш суттєва зміна розміру капіталу Банку відбулась 06.08.2015, тобто на дату, коли у компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ вже був відсутній доступ до інформаційного приміщення банку.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що помилка не вчинена внаслідок недбальства компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, оскільки остання не знала і не могла знати актуальну на дату підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу інформацію про фінансовий стан Банку з огляду на вище встановлені обставини.
Отже, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) №БВ-348/15 від 07.08.2015, укладеного між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду Ожго Є.В., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрованого у реєстрі за № 931; 932, недійсним згідно з положеннями статті 229 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 208 ГК України, яка встановлює, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Як роз'яснено в пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним.
Положеннями пункту 2.7 розділу IV Положення № 2 Фонд передбачалось, що за рішенням виконавчої дирекції Фонду повертає гарантійний внесок переможцю відкритого конкурсу щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, який відмовився від укладання відповідних договорів через суттєві зміни вартості активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку, які відбулися після подання конкурсної пропозиції та сплати гарантійного внеску, або через інші фактори, що впливають на можливість переможця відкритого конкурсу виконати заявлені зобов'язання з виведення неплатоспроможного банку з ринку. При цьому такий учасник втрачає статус переможця відкритого конкурсу.
Отже, у випадку не укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, гарантійний внесок у розмірі 30 000 000,00 грн, сплачений компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, підлягав би поверненню компанії.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) та стягнення з відповідача усього отриманого на виконання цього правочину, а саме: 43 098 700 грн, з яких 13 000 000,00 грн - розмір Першого траншу, сплаченого за акції ПАТ "Укргазпромбанк", 98 700,00 грн - відшкодування витрат відповідача, 30 000 000,00 грн - гарантійного платежу, сплаченого компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ.
Відносно заяви відповідача щодо пропуску ТОВ "Юридична компанія "Правочин" строку позовної давності щодо оскарження правочину, укладеного у 2015 році, суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки ще у листопаді 2017 року ТОВ "Юридична компанія "Правочин" були заявлені позовні вимоги про визнання недійсним оскаржуваного Договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності в рамках адміністративної справи № 826/15123/17, що розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва і на той час ці вимоги були заявлені з дотриманням правил підсудності. Однак, у зв'язку із внесення змін до законодавства розгляд вищезазначених позовних вимог став неможливий в порядку адміністративного судочинства, що не могло бути передбачено ТОВ "Юридична компанія "Правочин", разом з тим, такі зміни зумовили необхідність у позивача звернення до господарського суду з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо наслідків спливу позовної давності у даному спорі та оцінюючи поважність зазначених причин пропущення позивачем строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 261Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, згідно з положеннями статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Положеннями частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 наголошується, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як зазначає позивач, про помилку, допущену під час вчинення оспорюваного Договору купівлі-продажу компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ стало відомо 10.08.2015, тобто після фактичного отримання Компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ доступу до фінансової інформації ПАТ "Укргазпромбанк".
У межах строку позовної давності ТОВ "Юридична компанія "Правочин" після набуття права заявляти вимоги щодо недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу акцій банку, у листопаді 2017 року звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду про: скасування рішення виконавчої дирекції Фонду, оформлене протоколом засідання № 188/15 від 07.08.2015 про погодження умов продажу Банку та уповноваження Ожго Євгенія Вікторовича на підписання Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку); визнання незаконними дії Фонду по стягненню з ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ будь-яких штрафних санкцій за невиконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку); зобов'язання Фонду утриматись від вчинення будь-яких дій по стягненню з ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ будь-яких штрафних санкцій за невиконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку); визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку); застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Фонду усього отриманого на виконання Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку), а саме - 13 098 700 грн (з яких 13 000 000 грн - розмір першого траншу, сплаченого за акції Банку, та 98 700 грн - відшкодування витрат Фонду); стягнення з Фонду гарантійного платежу, сплаченого компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ у розмірі 30 000 000 грн.
За наслідком подання зазначеного позову ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 було відкрито провадження у справі № 826/15123/17.
26.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва провадження у вказаній справі було зупинено до вирішення справи № 910/9476/18 за позовом Фонду до ТОВ "Юридична компанія "Правочин" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, яка розглядалась Господарським судом Київської області.
23.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-IX (надалі - Закон № 590-IX), яким серед іншого внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України доповнено ст.2661 "Особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку".
Згідно з частиною сім ст.2661 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень; 2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення; 3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
Також, згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-IX судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 2661 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 2661 Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
З урахуванням зазначених змін законодавства, розгляд частини позовних вимог, а саме щодо недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності в порядку адміністративного судочинства став неможливий.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №826/15123/17, задоволено клопотання ТОВ "Юридична компанія "Правочин" та залишено позов без розгляду.
Позивач зазначає, що звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом щодо недійсності Договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності поки не вирішено питання щодо залишення без розгляду цих вимог в Окружному суді міста Києва не мав можливості з огляду на положення п.3 ч.1 ст.175 ГПК України, відповідно до яких суд відмовляє у відкритті провадження, якщо у провадженні іншого суду знаходиться справа з того самого предмету між тими самими сторонами з тих самих підстав.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Європейський суд з прав людини у справі Bellet v. France звертає увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним, на що звертає увагу Європейський суду з прав людини у справі DeGeouffredelaPradelle v. France.
Як слідує з рішень Європейського суду з прав людини у справах Ilhan v. Turkey, Cardot v. France, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, позиція Європейського суду у багатьох справах полягає в тому, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на викладене, зважаючи на факт порушення Окружним адміністративним судом міста Києва 28.11.2017 провадження у справі № 826/15123/17 та її тривалий розгляд до 2021 року, і, як наслідок, наявність для Позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також неможливість передбачення Позивачем внесення змін до законодавства внаслідок яких подальший розгляд його вимог щодо визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності в порядку адміністративного судочинства стане неможливий, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску Позивачем строку звернення до суду та необхідність захисту порушеного права Позивача.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають. для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, укладений між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (Primestar Energy FZE), юридичною особою, яка створена та існує за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів (номер свідоцтва про реєстрацію: DAFZ/584, з місцезнаходженням за адресою: офіс 4А 311, вільна зона Дубайського аеропорту, Дубай, Об'єднані Арабські Емірати, 293590), та уповноваженою особою Фонду Ожго Євгенієм Вікторовичем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 931;932.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код: 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Юридична компанія "Правочин" (07353, Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вулиця Князя Святослава, будинок 13; ідентифікаційний код: 41670871) 43 098 700,00 грн, сплачених компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (Primestar Energy FZE) юридичною особою, яка створена та існує за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів (номер свідоцтва про реєстрацію: DAFZ/584, з місцезнаходженням за адресою: офіс 4А 311, вільна зона Дубайського аеропорту, Дубай, Об'єднані Арабські Емірати, 293590), з яких: 13 000 000,00 грн - розмір Першого траншу, сплаченого за акції ПАТ "Укргазпромбанк", 98 700,00 грн - відшкодування витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пов'язаних з виведення Банку з ринку, 30 000 000,00 грн - гарантійного платежу, сплаченого компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ за участь у конкурсі з виведення ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" з ринку, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 650 750,50 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.12.2021.
Суддя А.І. Привалов