ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2021Справа № 910/9449/21
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу
За позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В»
про визнання недійсними рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації
Представники сторін:
від позивача: Шмонденко Д.В.;
від відповідача: Руденко О.С.
11.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В» про визнання недійсними рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» під час скликання та проведення установчих зборів ОСББ, що є підставою для 1) визнання недійсними рішень установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В» від 30.01.2021, які оформлені протоколом установчих зборів, та 2) скасування державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В».
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд зобов'язати відповідача надати 1) список власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент державної реєстрації ОСББ «Оболонський 22В»; 2) список чи реєстр квартир та нежитлових приміщень, власники яких особисто чи через законних представників отримали повідомлення про установчі збори та розписались за нього; 3) список чи реєстр квартир та нежитлових приміщень, на адресу яких надсилалось повідомлення про установчі збори із чітко зазначеними номерами рекомендованих повідомлень навпроти кожного отримувача із відповідними доказами; 4) протокол з усіма опитувальними листами та бюлетенями щодо проведення письмового опитування співвласників по кожному пункту порядку денного установчих зборів, які є невід'ємною частиною протоколу; 5) належним чином засвідчену копію статуту ОСББ «Оболонський 22В».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 16.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 відкрито провадження у справі №910/9449/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2021, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 21.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 01.09.2021.
У підготовчому засіданні 01.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.09.2021.
У підготовчому засіданні 15.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2021.
16.09.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивача належним чином було повідомлено про проведення установчих зборів, про що позивач особисто розписався 01.01.2021. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки квартира АДРЕСА_2 була придбана у період перебування ОСОБА_2 у шлюбі, то він є власником вказаної квартири, не зважаючи на те, що право власності на квартиру зареєстровано за дружиною. Також, відповідач вказав на те, що для прийняття рішення з питання №3 порядку денного була достатня кількість голосів, у зв'язку з чим рішення є прийнятим.
20.09.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 12.10.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2021.
У підготовчому засіданні 24.11.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кіманти) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.12.2021.
У судовому засіданні 08.12.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 15.12.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.2021 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 15.12.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата державної реєстрації права власності - 03.06.2014).
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в ньому міститься інформація про державну реєстрацію 26.02.2021 юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В»; ідентифікаційний код: 43984902; керівник - ОСОБА_3 .
30.01.2021 відбулись установчі збори співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті рішення на яких оформлені Протоколом від 30.01.2021.
У Протоколі установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 30.01.2021 зазначено, що установчі збори розпочато 30.01.2021. Загальна кількість співвласників (власників квартир та нежитлових приміщень) - 203 особи. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень - 18201,43 кв.м.
Присутні на установчих зборах власники (особисто та/або представники) квартир та/або нежитлових приміщень будинку - 52 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 5545,55 кв.м., з яких у голосуванні приймали участь 44 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 4499,9 кв.м.
У письмовому опитуванні взяли участь власники (особисто та/або через представників) квартир та/або нежитлових приміщень будинку - 61 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 6632,1 кв.м.
Порядок денний:
1) обрання голови та секретаря зборів, голови та членів лічильної комісії (організаційні питання проведення зборів);
2) створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , розгляд та затвердження його назви;
3) затвердження статуту об'єднання;
4) обрання правління об'єднання;
5) обрання ревізійної комісії об'єднання;
6) затвердження кошторису об'єднання;
7) надання повноважень щодо підписання протоколу та інших документів установчих зборів об'єднання, статуту об'єднання та державної реєстрації об'єднання.
По першому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_4 , який проінформував присутніх про роботу, яку провела ініціативна група з підготовки установчих зборів. Запропонував обрати Головою установчих зборів власника кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , секретарем установчих зборів власника кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_5 . Запропонував обрати лічильну комісію у складі власника АДРЕСА_10 ОСОБА_6 , якого обрати головою лічильної комісії, власника кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , власника кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_7 , власника кв. 68 ОСОБА_1 . Результати голосування: «за» - 10018,6 кв.м. (55,04%), «проти» - 586,6 кв.м., утримались - 526,8 кв.м. Рішення прийняте.
По другому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 з інформацією про мету і необхідність створення об'єднання. Запропонував створити об'єднання та затвердити його назву «Оболонський 22В». Результати голосування: «за» - 10318,5 кв.м. (56,69%), «проти» - 494,3 кв.м, «утримались» - 319,2 кв.м. Рішення прийнято.
По третьому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 з інформацією про підготовлену редакцію проекту статуту об'єднання. Запропонував затвердити статут у запропонованій редакції. Результати голосування: «за» - 9347 кв.м. (51,35%), «проти» - 1459,4 кв.м., «утримались» - 325,6 кв.м. Рішення прийнято.
По четвертому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 з пропозиціями про кількісний та особовий склад правління об'єднання. Запропонував обрати правління об'єднання у кількості 5 осіб, персонально: власника кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_5 , власника кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_8 , власника АДРЕСА_11 ОСОБА_3 , власника АДРЕСА_12 ОСОБА_9 , власника АДРЕСА_13 ОСОБА_10 . Результати голосування: «за» - 9445 кв.м., (51,89%), «проти» - 1262,7 кв.м., «утримались» - 424,3 кв.м. Рішення прийнято.
По п'ятому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 з пропозиціями про кількісний та особистий склад ревізійної комісії об'єднання. Запропоновано обрати склад ревізійної комісії: власник АДРЕСА_14 ОСОБА_4 , власник АДРЕСА_15 ОСОБА_11 , власник АДРЕСА_16 ОСОБА_12 . Результати голосування: «за» - 9592,8 кв.м. (52,7%), «проти» - 975,9 кв.м., «утримались» - 563,3 кв.м. Рішення прийнято.
По шостому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_5 з пропозицією затвердити запропонований кошторис об'єднання. Результати голосування: «за» - 9752,9 кв.м. (53,58%), «проти» - 1058,7 кв.м., «утримались» - 320,4 кв.м. Рішення не прийнято.
По сьомому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 , який повідомив, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку. Зазначив, що рішення про створення ОСББ вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень. Тому в разі отримання необхідних результатів голосування на установчих зборах та голосів, поданих під час письмового опитування, - запропонував надати повноваження представнику установчих зборів ОСОБА_3 підготувати, підписати та подати протокол установчих зборів об'єднання, статут об'єднання та інші документи, необхідні для державної реєстрації об'єднання.
Результати голосування: «за» - 9471,9 кв.м. (52,04 %), «проти» - 982,2 кв.м., «утримались» - 677,9 кв.м. Рішення прийнято.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ініціативна група складалась з трьох осіб - ОСОБА_5 - власник квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 - власник квартири АДРЕСА_7 та ОСОБА_3 , який не є власником квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, за твердженням позивача, не було мінімальної кількості членів ініціативної групи для скликання та проведення установчих зборів об'єднання.
Крім того, як стверджує позивач, йому достеменно відомо, що не всі співвласники були належним чином повідомлені про проведення установчих зборів, а реєстр власників, які були повідомлені, містить підписи сторонніх осіб.
Також, позивач вказує на те, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 18738,8 кв.м., тоді як у Протоколі установчих зборів вказано, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень у будинку становить 18201,43 кв.м. За таких обставин рішення щодо затвердження статуту ОСББ не є прийнятим.
Крім того, як зазначає позивач, ОСОБА_3 не є співвласником у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим він не може бути членом правління ОСББ та очолювати його.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивача належним чином було повідомлено про проведення установчих зборів, про що позивач особисто розписався 01.01.2021. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки квартира АДРЕСА_2 була придбана у період перебування ОСОБА_2 у шлюбі, то він є власником вказаної квартири, не зважаючи на те, що право власності на квартиру зареєстровано за дружиною. Також, відповідач вказав на те, що для прийняття рішення з питання №3 порядку денного була достатня кількість голосів, у зв'язку з чим рішення є прийнятим.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для створення об'єднання скликаються установчі збори.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.
Судом встановлено, що установчі збори об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 були проведені ініціативною групою у складі трьох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , про що зазначено у бюлетенях для голосування та у Протоколі №1 засідання ініціативної групи від 17.11.2020.
Позивач у позовній вказує на те, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим скликання установчих зборів відбулось ініціативною групою у не уповноваженому складі.
Суд вважає вказані доводи позивача необгрунтованими, зважаючи на наступні обставини.
Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно частини першої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У частині першій статті 68 Сімейного кодексу України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 24.09.1994, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.09.1994.
При цьому, Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 було укладено 09.10.2001, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи.
Суд зазначає,що факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстровано.
Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, оскільки квартира АДРЕСА_8 була придбана у період шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_8 .
Отже, доводи позивача про те, що ОСОБА_3 не є власником вказаної квартири є безпідставними.
Оскільки ОСОБА_3 є (та був на дату скликання і проведення установчих зборів) власником квартири АДРЕСА_8 , суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача відносно того, що скликання установчих зборів було ініційовано неуповноваженою ініціативною групою.
У ч. 1 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Відповідно до ч. 17 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом.
Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам (ч. 18 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_8 , доводи позивача про те, що ОСОБА_3 не може бути членом правління ОСББ та очолювати його, є безпідставними.
Що стосується доводів позивача відносно того, що йому достеменно відомо, що не всі співвласники були належним чином повідомлені про проведення установчих зборів, а реєстр власників, які були повідомлені, містить підписи сторонніх осіб, суд вважає їх недоведеними з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
Згідно роз'яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.
Позивач у позовній заяві не вказує про те, що саме його було не повідомлено про проведення установчих зборів, а зазначає, що йому відомо про неповідомлення інших співвласників.
При цьому, судом встановлено, що у списку власників квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , сповіщених про проведення 30.01.2021 установчих зборів, міститься підпис ОСОБА_1 про те, що він 01.01.2021 повідомлений про заплановані збори.
З огляду на те, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача про проведення 30.01.2021 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В», а позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням саме свого права на управління будинком, яким в даному випадку могло б бути неповідомлення саме позивача про вказані збори, суд дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача в контексті заявлених підстав позову.
При цьому, твердження позивача про те, що підписи у реєстрі власників, які були повідомлені про збори, належать стороннім особам, є виключно припущеннями позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також, позивач вказує на те, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 18738,8 кв.м., тоді як у Протоколі установчих зборів вказано, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень у будинку становить 18201,43 кв.м.
За таких обставин, за твердженням позивача, рішення щодо затвердження статуту ОСББ не є прийнятим.
Вказані доводи позивача визнаються судом обґрунтованими, зважаючи на наступні обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.
Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. 8 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною дев'ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» письмове опитування під час установчих зборів об'єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно з ч. 12 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).
Згідно з ч. 13 ч. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.
Як встановлено судом, 30.01.2021 відбулись установчі збори співвласників будинку за адресою: м. Київ, проспект Оболонський 22В, прийняті рішення на яких оформлені Протоколом від 30.01.2021.
У Протоколі установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 22В, від 30.01.2021 зазначено, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень - 18201,43 кв.м.
Третім питанням порядку денного було затвердження статуту об'єднання.
По третьому питанню порядку денного слухали представника ініціативної групи по створенню ОСББ ОСОБА_3 з інформацією про підготовлену редакцію проекту статуту об'єднання. Запропонував затвердити статут у запропонованій редакції. Результати голосування: «за» - 9347 кв.м. (51,35%), «проти» - 1459,4 кв.м., «утримались» - 325,6 кв.м. Рішення прийнято.
При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2020, в якому зазначено, що згідно з даними реєстрових книг за адресою: АДРЕСА_3 проведена наступна реєстрація права власності:
- на нежиле приміщення парфумерний магазин (секція 2) літера А, площею 101,00 кв.м,
- на нежиле приміщення ательє індивідуального пошиття, площею 226,50 кв.м.,
- на нежиле приміщення №5 літера А (секція 2), площею 53,90 кв.м.,
- на нежиле приміщення №1 (секція 3) площею 147,70 кв.м., літера А,
- на нежиле приміщення №2а (секція 3) літера А, площею 162,50 кв.м.,
- на нежиле приміщення №3 (секція 3) літера А, площею 195,60 кв.м.,
- нежилі приміщення з №1 по №29 (групи приміщень №6) літера А, площею 560,70 кв.м.,
- нежиле приміщення літера А секція 1, площею 154,80 кв.м.
При цьому, БТІ повідомлено, що для отримання актуальної інформації слід звернутися до управителя будинку.
В свою чергу, позивачем долучено до позовної заяви копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (управителя будинку) вих. №241 від 26.04.2021, з якого вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 16867,20 кв.м., загальна площа нежитлових приміщень складає 1871,60 кв.м., що разом становить 18738,80 кв.м.
Таким чином, відповідно до інформації, яка надана управителем будинку, загальна площа квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 складає 18738,80 кв.м.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №905/1630/19.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази на підтвердження загальної площи кватир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 є більш вірогідними.
Крім того, досліджуючи лист БТІ та список власників квартир і нежитлових приміщень, які надані відповідачем, судом встановлено, що у листі БТІ відсутня інформація щодо деяких нежитлових приміщень та їх площ.
Наведені обставини, свідчать про те, що лист БТІ від 23.12.2020 містить неповну інформацію щодо площ нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим посилання на нього відповідачем як на доказ, що підтверджує загальну площу нежитлових приміщень, та відповідно до якого відповідачем було визначено загальну площу квартир та нежитлових приміщень, є необґрунтованим.
При цьому, у вказаному листі БТІ повідомило, що за актуальною інформацією слід звернутися до управителя будинку.
З огляду на викладені обставини та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що загальна площа квартир і нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 становить18201,43 кв.м. (відповідно до якої здійснювався підрахунок голосів), суд дійшов висновку вважати загальною площею всіх квартир та нежитлових приміщень у будинку 18738,80 кв.м. (відповідно до листа ТОВ «Житлобуд-1», копія якого надана позивачем).
Отже, враховуючи, що з питання №3 порядку денного (затвердження статуту об'єднання) проголосували «за» власники квартир та нежитлових приміщень, яким належать 9347 кв.м. (відповідно до Протоколу установчих зборів), що становить 49,88% від загальної площі квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 (загальна площа - 18738,80 кв.м.), вказане рішення відповідно до ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є неприйнятим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В» від 30.01.2021, які оформлені протоколом установчих зборів, підлягають визнанню недійсними в частині питання 3 порядку денного (затвердження статуту об'єднання), у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В» від 30.01.2021 підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог про скасування державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В», суд зазначає наступне.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Згідно з ч. 15 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» державна реєстрація змін до статуту об'єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Згідно з ч. 16 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» установчі документи об'єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.
Загальний порядок створення юридичної особи унормовано статтею 87 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України рішення про утворення суб'єкта господарювання є установчим документом суб'єкта господарювання.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
За змістом статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; організаційно-правова форма (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації. Згідно із частиною другою вказаної статті юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об'єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об'єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об'єднання.
Порядок ліквідації об'єднання передбачає, що у разі ліквідації об'єднання кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності. При цьому здійснюється залік заборгованості кожного співвласника перед об'єднанням відповідно до статуту цього об'єднання. Якщо співвласник має борг перед цим об'єднанням, сума якого перевищує суму його частки в майні, і відмовляється сплатити цей борг, спір вирішується у судовому порядку.
Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений у статті 111 Цивільного кодексу України. Загальна процедура ліквідації юридичної особи також передбачає низку обов'язкових дій - погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи, а не запис про скасування її державної реєстрації.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Водночас, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення.
Отже, ліквідація юридичної особи - це встановлена законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, і першочерговою умовою ліквідації законодавство визначило саме рішення її учасників про ліквідацію. Як юридична особа ОСББ може припинити діяльність у порядку, передбаченому законом, зокрема шляхом ліквідації.
Скасування державної реєстрації ОСББ (реєстраційного запису) за рішенням суду не є тотожною самій ліквідації юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, і не призводить до припинення ОСББ з огляду на вимоги статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якою визначається порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.
Отже, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації створеної юридичної особи (ОСББ), яка створена у відповідному порядку на захист інтересів співвласників будинку, існує та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов'язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів співвласника ОСББ, який звертається з таким позовом. Швидше за все такий позов буде свідчити про втручання суду в діяльність ОСББ та порушення інтересів інших його співвласників, що є недопустимим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/964/19.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду із цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).
Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов'язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт із застосуванням відповідних правових механізмів.
За змістом позовних вимог, між позивачем та іншими співвласниками, які прийняли рішення створити юридичну особу - відповідача, виник правовий конфлікт щодо реалізації позивачем права на управління спільним майном співвласників, який позивач прагне розв'язати всупереч законодавчо встановленій процедурі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/964/19 дійшла висновку, що звернення особи з позовною вимогою про скасування державної реєстрації ОСББ (реєстраційного запису) є підставою для закриття провадження у справі за такими вимогами за відсутності юридичного спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/9449/21 в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В».
Що стосується доводів позивача відносно того, що представником відповідача є неуповноважена особа, суд зазначає наступне.
Інтереси відповідача у даній справі представляє адвокат Руденко Олена Сергіївна, посвідчення адвоката України від 27.06.2019; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6441, видане 27.06.2019, підписане головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І.В.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно зі статтею 6 та частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Доказів того, що Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6441, видане 27.06.2019, визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.
Також відсутні докази щодо припинення права Руденко О.С. на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що інтереси відповідача представляє не уповноважений представник, з огляду на що доводи позивача в цій частині судом визнаються необгрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/3845/19.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В».
3. Визнати недійсним рішення Установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В», які оформлені Протоколом від 30.01.2021, в частині затвердження статуту об'єднання.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оболонський 22В» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 22 В; ідентифікаційний код: 43984902) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн 29 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 28.12.2021.
Суддя О.М. Спичак