ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.12.2021Справа № 910/17133/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 96 157,60 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 96 157,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 53-122-013-21-10597 від 08.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17133/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав борг у розмірі 96 126,00 грн та заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/17133/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замвник) було укладено договір поставки № 53-122-013-21-10597 (далі також - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). (додаток № 1 містить 8 найменувань продукції).
Предметом поставки по даному договору є продукція: 18530000-3 сувенірна продукція, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2 договору).
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 96 126,00 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано 31,60 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 12.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів як застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Згідно з п. 2.2 договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 104 046,00 грн.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція постачається постачальником по позиціях № 1-5, 8 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 01.09.2021, позиції № 6-7 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 14.05.2021 на умовах DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до п. 8.4 договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
З матеріалів справи вбачається, що за договором № 53-122-013-21-10597 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 96 126,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КЦ-02101624 від 25.08.2021.
Відповідно до п. 8.3 договору успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (далі - Стандарт).
В матеріалах справи наявний ярлик на придатну продукцію за № 1-2-146 від 03.09.2021.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання продукції за договорами (за вказаною вище видатковою накладною) позивачем подано податкову накладну № 900212 від 25.08.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданою позивачем квитанцією.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що ярлик № 1-2-146 виписано 03.09.2021, то з урахуванням п. 6.1 договору, останнім днем оплати є 18.10.2021, а отже першим днем прострочення 19.10.2021.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у відзиві на позов визнана у повному обсязі.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором не подано.
Враховуючи зазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 96 126,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 31,60 грн 3% річних за період з 19.10.2021 по 11.10.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань доходить висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 31,60 грн 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
За наведених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (за вимогою щодо стягнення основного боргу).
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1135,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
21.10.2021 між позивачем (клієнт) та Адвокатом Омельченко Олександром Миколайовичем (адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 42/УП/21, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правову (правничу) допомогу пов'язану зі стягненням в судовому порядку заборгованості з ДП «НАЕК «Енергоатом» за договором № 53-122-013-21-10597 від 08.04.202.
Підтвердженням того, що Омельченко Олександр Миколайович є адвокатом свідчать свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8275/10 від 08.10.2019.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору гонорар (винагорода) адвоката за надання правової допомоги по даному договору становить 2500,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 2.3 вказаного договору оплата гонорару здійснюється клієнтом готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката на підставі рахунку-фактури, який готується та надається клієнту адвокатом.
Оплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рахунку-фактури від адвоката (п. 2.4 наведеного договору).
Згідно з п. 5.1 договору акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний сторонами, є єдиним належним доказом, що підтверджує факт надання адвокатом правової допомоги, передбаченої умовами цього договору. Акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Адвокатом виставлено позивачу рахунок-фактуру № 42/УП/21 від 21.10.2021 на суму 2500,00 грн.
19.08.2021 між адвокатом та позивачем складено акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01/УП/21-42 та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 22.10.2021, згідно з якими вартість наданих послуг становить 2500,00 грн.
В якості доказів здійснення оплати позивачем послуг адвоката надано платіжне доручення № 307591227 від 21.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, посилаючись на те, що цей розмірі є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю спору.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, за висновком суду, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 2500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 25394112) борг у розмірі 96 126,00 грн, 3% річних у розмірі 31,60 грн, судовий збір у розмірі 1135,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Український папір" (вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 25394112) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням №307591226 від 21.10.2021, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/17133/21.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.12.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко