Справа № 310/13/21
2/310/1003/21
Іменем України
10 грудня 2021 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.,
при секретарі судового засідання Висоцького С.Р.,
за участю представника відповідача Бетіна М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бердянськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.05.2019 року відповідач отримав кредит. При підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між відповідачем та позивачем договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач користувався кредитними коштами в межах кредитного ліміту, проте в порушення умов кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.11.2020 року має заборгованість 56289,10 грн., які керуючись ст. 509,526,1054, 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вона дійсно оформила та отримала в АТ КБ «Приватбанк» зарплатну картку та одночасно, їй була нав'язана кредитна картка, якою вона не мала намір користуватися. 30.05.2019 ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 і в цей день був встановлений кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн. З 30.05.2019 по 27.01.2020 жодних операцій по картці не проводилось, що підтверджується випискою, яку надав банк. 28.01.2020 вона один раз скористувалася кредитними коштами, сплативши 200 грн. за послуги Інтернету та в цей же день повернула кошти на кредитний рахунок, погасивши кредит. 28.02.2020 близько 14:00 год. ОСОБА_1 зателефонував невідомий абонент на її номер «МТС», який представився співробітником банку, назвав її прізвище, ім'я та по-батькові, номер банківської картки та повідомив, що в цілях безпеки, з метою запобігання шахрайства з її карткою, їй необхідно повідомити CVV-код картки, що і було нею зроблено. Після цього без її відома, без будь-яких погоджень, перевірок з боку банку ,через додаток «Приват24» невстановлені особи збільшили кредитний ліміт до 20 000 грн., перевели та заволоділи кредитними коштами на суму 21479,40 грн. та власними коштами ОСОБА_1 на суму близько 10 000 грн. (заробітна плата та відпускні). 29.02.2020 ОСОБА_1 повідомила співробітників банку про шахрайські дії третіх осіб та подала заяву до поліції про вчинення злочину, про що її заява була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020080130000573 за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України. Зазначила, що банком не надано доказів, що у даному випадку він забезпечив збереження працівниками банку та особам, які мають доступ до персональних даних ОСОБА_1 , збереження банківської таємниці. Вважає, що вона не може нести відповідальність за шахрайські дії третіх осіб. Окрім того, зазначила, що отримала кредит в розмірі 20 000 грн. На її думку заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати розмір грошових коштів, наданих Банком Клієнту, у зв'язку з чим вважає, що 27 772,52 грн. (47 772,52 грн. - 20 000 грн.) є безпідставною. Крім того, зазначила, що Умови не містять підпису відповідача, тому не можна вважати, що був укладений саме кредитний договір і на умовах, який вказує позивач.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Тобто клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Зазначив, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Крім того, зазначив, що з виписки по рахунку вбачається використання кредитних коштів, а саме: операції щодо зняття готівки в банкоматі, розрахування за товари та послуги, операції щодо повернення кредитних коштів тощо. З Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6 % (43,20% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладанні договору були обговорені істотні умови. Зауважив, що з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, останній користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів також вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідно до умов Договору клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку і всі операції, до моменту постановки картки до стоп-листа Платіжної системи.
Відповідач у своєму відзиві вказав, що повідомив третіх осіб CVV-код картки. У зв'язку з відсутністю доказів звернення відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також буд-яких звернень відповідача про втрату картки, вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Не погоджується з доводами відповідача, що кредитний ліміт був збільшений без згоди останнього. Однак, при встановлені та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Вважає, що відповідач має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, якщо такі особи будуть виявлені.
Представником відповідача надана відповідь на заперечення банку, згідно яких у банка були усі засоби, можливості, доступи здійснити службою безпеки АТ КБ «Приватбанк» перевірку шахрайських дій, встановити зловмисників, встановити де, коли і ким були зняті грошові кошти, на який рахунок вони були проведені та кому він належить та передати усю необхідну інформацію до поліції. Вважає, що Банком не перевірено, звідки у зловмисників є дані про фінансовий номер позивача, який використовується у системі Приват24, про прізвище, ім'я та по-батькові. Зазначив, що відповідач не виявляла згоди на збільшення кредитного ліміту, заяв про це надавала, жодних документів не підписувала. Також вказав на те, що Банк вводить в оману суд, що відповідачу позивачем були роз'яснені її обов'язки щодо заходів безпеки і що всі ці попередження містяться в умовах договору. В зазначених Умовах відсутній підпис відповідача. Доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами, які Банк розцінює як частину Договору, погодження її з цими Умовами, прийняття нею цих умов та підпису цих Умов, як частину договору кредиту позивачем не надано. Також вважає, що збільшення суми кредиту може бути тільки за погодженням самого позичальника (споживача), а будь-яку відповідальність позивач може нести лише у разі роз'яснення та ознайомлення з вимогами банку щодо безпеки поводження з банківськими картами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 , не визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов, підкресливши, що кредитною карткою відповідач скористувалась один раз, щоб сплатити послуги Інтернету, після чого знята сума нею була повернута, кредитними коштами не користувалась взагалі. Не заперечує той факт, що відповідач особисто по телефону третім особам повідомила CVV-код картки, після чого з її картки були зняти невідомими грошові кошти. Вказує що жодним Кодексом або Законом України не заборонено повідомляти третім особам CVV-код картки і ому відповідач ОСОБА_1 нічого не порушила.
Після зняття грошей з картки, одразу звернулась до поліції та банку, наразі тримає досудове розслідування. Також зазначив, що відповідач не надавала згоди на збільшення суми ліміту, визначені істотні умови не підписувала, вважає договір недійсним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 30.05.2019, згідно якої отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В подальшому 28.02.2020 кредитний ліміт було збільшено до 20000 грн.
Виконання Договору позивачем щодо надання можливості використання кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку, де зазначені відповідні операції, а також операції щодо часткового повернення коштів тобто виконання договору відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року (справа № 355/558/18, провадження № 61-10222св19), зазначив, що виписка про рух коштів по рахунку, свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Отже, АТ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
В силу частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом, Банком надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що станом на 11.11.2020 року відповідач має заборгованість - 56289,10 гривень, яка складається з: 47772,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 47772,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8516,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що кредитними коштами вона не користувалась та зняття коштів з її картки відбулося внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно частини 1 статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Згідно пункту 1.27 статті 1 зазначеного Закону платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно пункту 33.3 статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.
Пунктом 8 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», яке затверджено постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), обов'язок емітента відновити залишок на рахунку клієнта передбачено лише у випадку здійснення помилкового або неналежного переказу, тобто відповідно до п. 1.24. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у випадках наявності вини банку або ініціатора переказу у здійсненні платежу.
Пункт 9 розділу VI зазначеного Положення передбачає, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Тобто користувач платіжного засобу звільняється від відповідальності за здійснення платіжних операцій, насамперед, у випадку коли електронний платіжний засіб було використано без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.
Одночасно пункт 1 Положення зобов'язує користувача використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Пункт 5 розділу VI Положення покладає на користувача обов'язок контролювати рух коштів за своїм рахунком, а пункт 6 розділу VI Положення розмежовує ризик та відповідальність користувача за збитки від здійснення операцій моментом повідомлення користувачем банку про втрату електронного платіжного засобу.
Так, в силу пункту 6 розділу VI Положення користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
З урахуванням викладеного саме на відповідача покладено як обов'язок нерозголошення інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, так і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення інформації.
Про таке застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зазначено в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15.
Як встановлено судом, згідно виписки по картковому рахунку списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося шляхом переказу коштів з рахунку через Приват24, при цьому з метою проведення транзакції власник картки має виконати вимоги щодо введення інформації, що зазначена на самій картці: номер картки, строк дії та CVC або CVV-2 (3-значний код безпеки, який надрукований на зворотній стороні Картки і використовується для перевірки дійсності Картки та як додатковий захисник елемент і засіб ідентифікації при проведення транзакцій без фізичного пред'явлення картки).
Таким чином, списання грошових коштів відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача - ОСОБА_1 шляхом введення номеру картки, строку її дії та CVC або CVV-2, які були відомі лише власнику картки та стороннім особам після розголошення таких відомостей самою ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, зважаючи, що ОСОБА_1 не забезпечила неможливості отримання сторонніми особами відомостей, які надали можливість електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, наслідком чого стало переведення коштів з карткового рахунку.
За таких обставин, суд дійшов до переконання, ОСОБА_1 , сприяючи використанню інформації, яка є відомою лише їй, підтвердила ініціювання платіжних операції, що є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Крім того, з моменту внесення відомостей до ЄРДР 29.02.2020 (а.с.82) за заявою ОСОБА_1 , органом досудового розслідування переказ грошових коштів шляхом шахрайських дії сторонніми особами не доведено, винних осіб не встановлено.
Суд також приймає до уваги й той факт, що згідно виписки про рух грошових коштів на кредитній картці ОСОБА_1 , після здійснення переказів грошових коштів 28.02.2020, вона здійснила поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування АДРЕСА_1 з, ТЦ Амстор на суму 1497,00 грн. та 26.03.2020 та 26.04.2020 здійснювала погашення обов'язкових платежів (а.с. 9 зворот), що свідчить про визнання ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, після переказу грошових коштів, яке відбулося 28.02.2020 року.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно копії паспорту споживчого кредиту ( а.с. 14-15) та витягу з Тарифів обслуговування ( а.с. 16) конкретний розмір процентної ставки не зазначений та містить загальні відомості щодо видів кредитування та тарифів на їх обслуговування.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути і проценти за користування кредитними коштами, обґрунтовуючи право вимоги Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/як невід'ємні частини договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст. 14.8 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Відповідно до ст. 14.9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов'язкові умови договору.
Згідно з п. 2.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. постановою НБУ №223 від 30.04.2010, договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов'язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов'язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.
Тобто, з п.2.4 Положення вбачається, що банк зобов'язаний оформити та надати споживачу такі документи: власне сам договір, Правила та умови користування платіжною карткою і Тарифи банку.
У відповідності до п. 2.6 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. постановою НБУ №223 від 30.04.2010 емітент перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання спеціального платіжного засобу, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування спеціальним платіжним засобом. Ця інформація має бути викладена в доступній формі й розміщуватися в доступному для клієнтів місці в банку та на офіційному сайті емітента в мережі Інтернет, а також надаватися клієнтам на їх вимогу в письмовій або електронній формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, «Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань».
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
Таким чином, позивачем не доведені, відповідно до ст. 12 ч. 3, ст.ст. 77-81 ЦПК України, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Зважаючи, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити, а задоволенню підлягає тільки стягнення тіла кредиту.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1783,97 грн.
Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.05.2019 року станом на 11.11.2020 року у розмірі 47772,52 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1783,97 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Повний тест рішення виготовлено 22 грудня 2021 року.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області О. В. Маринін