Справа № 309/1437/21
Провадження № 2/309/375/21
01 грудня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі: судді Довжанин М.М.
за участю секретаря судового засідання Томищ Б.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому просять стягнути з ОСОБА_5 на їх користь майнову шкоду (збитки), у розмірі 9393,49 грн., з яких: 7946,00 грн. - сума витрат на виконання ремонтно - будівельних робіт по відновленню огорожі, 1447,49 грн. - витрати на лікування та моральну шкоду у розмірі 30000 грн., а також судові витрати. Позов обґрунтовують тим, що 16 грудня 2020 року близько 15 год 30 хв. відповідач самовільно без відома та дозволу власників демонтував металевий паркан, який огороджував земельну ділянку позивачки ОСОБА_2 , шляхом зрізання ланки заповнення огорожі та стовпів огорожі з труб. Після виникнення конфліктної ситуації позивачка ОСОБА_1 викликала поліцію. Відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2020 року за ст. 186 КУпАП. Відповідно до постанови адміністративної комісії Горінчівської сільської ради № 1 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно акту обстеження дворогосподарства позивачів від 08.04.2021 року та зведеного кошторисного розрахунку станом на 10.04.2021 року, складених ТОВ «Ріалті-О», сума витрат на виконання ремонтно-будівельних робіт по відновленню огорожі території, пошкодженої власником сусіднього дворогосподарства, складатиме 7946,00 гривень.
Позивачка, ОСОБА_2 , є спадкоємицею майна свого брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зокрема, до дня смерті спадкодавця, йому належав житловий будинок по АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000га за вказаною адресою, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000га по АДРЕСА_1 .
Вказані земельні ділянки ОСОБА_6 були передані безкоштовно у приватну власність рішенням 16 - ої сесії Горінчівської сільської ради XXII скликання від 29.12.1997р. на підставі земельно - кадастрової документації, внаслідок чого ділянки були відведені в натурі (на місцевості) та закріплені межовими знаками. Таким чином були встановлені чіткі межі між суміжними землекористувачами, в тому числі і межа між земельною ділянкою ОСОБА_6 та земельною ділянкою ОСОБА_5 . З того часу обидві земельні ділянки сторонами використовувалися за цільовим призначенням, спору щодо порушення меж землекористування жодного разу не виникало.
Окрім того, внаслідок даного конфлікту та незаконних дій відповідача, позивачі перенесли психологічні навантаження, які призвели до погіршення стану їхнього здоров'я та загострення хронічних захворювань. Зокрема позивачка, ОСОБА_1 страждає на Тиреотоксикоз з дифузним зобом, що призводить до ускладнень у вигляді хронічної фібриляції передсердь. Позивачці протипоказані будь-які психічні та психологічні порушення. Враховуючи погіршення стану здоров'я після психотравматичної події, вона пройшла лабораторне дослідження в лабораторії «Astra DIA», за яке сплатила 290 грн. згідно розрахунку - замовлення від 18.02.2021 року та перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.02.2021р. по 26.02.2021р., що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1559 від 26.02.2021р. За цей період ОСОБА_1 сплатила за ліки згідно квитанцій 1447,49 грн.
Позивачка, ОСОБА_2 має похилий вік, в силу якого їй також протипоказані емоційні перенавантаження, що підтверджується довідкою КНП Хустський ЦПМСД № 82 від 17.04.2021р.
Таким чином, окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача також завдано позивачам немайнових втрат, спричинених душевними стражданнями, які позначили негативні зміни у їхньому житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання, насторога, тривога, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, важкість виконання повсякденних обов'язків, порушення сну, неприємні сновидіння, бажання уникати контактів. Вище зазначені негативні обставини суттєво впливають на психологічний стан позивачів і досі.
Враховуючи ступінь вини відповідача характер вчиненого правопорушення та заподіяння шкоди, вважають розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі по 15000 гривень кожному з позивачів.
Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені у позові.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. У своїх запереченнях посилався на раніше поданий відзив на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві посилався на рішення Горінчівської сільської ради, за яким ОСОБА_1 зобов'язано провести демонтаж самовільно встановленої огорожі, яка перешкоджає вільному проїзду спецтранспорту, але вона проігнорувала вказані вимоги. Зведений кошторисний розрахунок, виконаний ТОВ «РІАЛТІ-О», не може бути належним доказом визначення майнової шкоди, оскільки товариство є оцінювачем, а не експертом. Паркан після демонтажу не був знищений і його можна встановити, витратившись лише на зварювальні роботи. Вважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі, тобто особою, права якої не порушено та якій не належить право вимоги у даному позові. Крім того, зазначає про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між знесенням огорожі та погіршенням фізичного чи психоемоційного стану позивачів, тому моральна шкода не підлягає задоволенню.
Позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, який вони обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , зареєстрованою та проживаючою постійно з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 та веде з нею спільне господарство. Відповідно конфлікт щодо паркану зачепив її безпосередні інтереси та в результаті стресової ситуації вона також зазнала душевних хвилювань, яке викликало ускладнення хронічного захворювання. Стресова ситуація, яка склалася у грудні 2020 року в повній мірі могла спричинити розлад здоров'я, підтверджений медичними довідками. Зведений кошторисний розрахунок, а також локальний кошторис, розроблений на замовлення позивачки інженером будівельником ОСОБА_7 , встановлює вартість робіт, які позивачі повинні сплатити для відновлення паркану. Паркан після демонтажу був знищений, оскільки зрізані стовпи огорожі не підлягають відновленню, так як були відрізані від бетонної основи, чим зменшено довжину стовпів. Ланки заповнення при демонтажі також були частково пошкоджені та виникає необхідність їх повної заміни, що підтверджено спеціалістом у акті від 08.04.2021 року.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач ОСОБА_5 , 16 грудня 2020 року біля 15 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , самовільно без відома та дозволу громадянки ОСОБА_1 зрізав металевий паркан.
Згідно копії листа Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області від 21 грудня 2020 року за № 16728/106/28-1/2020 в діях ОСОБА_5 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 17 лютого 2021 року № 1 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Як на підставу для стягнення матеріальної шкоди позивачі посилаються на копію акта обстеження дворогосподарства АДРЕСА_3 від 08 квітня 2021 року, копію зведеного кошторисного розрахунку ремонтно-будівельних робіт по відновленню огорожі земельної ділянки дворогосподарства від 10.04.2021 року, а також додають копії фотографій огородження.
Крім того, згідно наявної у матеріалах справи копії архівного витягу з рішення 16-ої сесії Горінчівської сільської ради 12 скликання від 29 грудня 1997 року позивачі підтверджують, що братові позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,30 га за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно копії довідки Хустської державної нотаріальної контори від 01.12.2020 року за № 391/0130 про коло спадкоємців, за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 спадкоємцем майна є його сестра ОСОБА_2 .
Як вбачається з копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1559, ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.02.2021 року по 26.02.2021 року з повним діагнозом, що включає: основне захворювання - Тиреотоксикоз з дифузним зобом, ускладнення - Хронічна фібриляція перед сердець, супутнє - Гпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. В анамнезі захворювання зазначається, що хворіє протягом місяця, знаходиться на «Д» обліку у ендокринолога, кардіолога, з приводу тиреотоксичного зобу, неодноразові стаціонарні лікуванні в ХЦРЛ, є інвалідом ІІІ групи. Поступила у зв'язку з декомпенсацією хвороби.
Згідно довідки № 21, виданій 17.04.2021 року КНП Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_2 по стану здоров'я потребує обмеження фізичного навантаження та емоційних станів.
В ході судового розгляду судом з'ясовано, що рішенням 34 сесії 7-го скликання Горінчівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 05 листопада 2020 року зобов'язано ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_3 провести демонтаж самовільно встановленої нею огорожі, яка перешкоджає вільному заїзду особистого та спецтранспорту (швидка допомога, пожежна) до дворогосподарств по АДРЕСА_3 .
У позовній заяві позивачі посилаються на те, що відповідач без відома та дозволу власників, демонтував металевий паркан, який огороджував земельну ділянку позивачки ОСОБА_2 , шляхом зрізання ланки заповнень огорожі та стовпів огорожі з труб, і тим самим завдав шкоди належному їм майну.
При цьому позивачі зазначають, що їх право може бути відновлено шляхом стягнення з відповідача завданої ним матеріальної та моральної шкоди.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до діючого процесуального законодавства тільки позивач визначає підстави та предмет позову.
Предметом позову, який під час розгляду справи не уточнювався, є стягнення з відповідача ОСОБА_5 майнової шкоди на виконання ремонтно-будівельних робіт по відновленню огорожі, витрат на лікування та моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_3 наполягав на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилися у самовільному демонтуванні належного їм металевого паркану їм завдана матеріальна та моральна шкода.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.
У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України встановлено загальне правило, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
У спорах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. У зв'язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1ст. 1167 ЦК України).
Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, то перш за все необхідно довести майнові права на таку річ.
Суд вважає доведеним факт вчинення відповідачем ОСОБА_5 неправомірних дій щодо демонтажу металевого паркану по АДРЕСА_3 , за що відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП з накладення стягнення у вигляді штрафу.
Разом з тим, судом з'ясовано, що спірна огорожа, згідно рішення 34 сесії 7-го скликання Горінчівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 05 листопада 2020 року знаходилась на дорозі та перешкоджала вільному заїзду особистого та спецтранспорту (швидка допомога, пожежна) до дворогосподарств по вул. Борканюка в с. Горінчово Хустського району. Даним рішення також зобов'язано позивачку ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_3 , у місячний термін провести демонтаж самовільно встановленої нею огорожі, а у випадку невиконання цих вимог у встановлений термін, провести демонтаж самовільно встановленої огорожі.
З наданих до суду доказів вбачається, що демонтаж огорожі відповідачем відбувся 16 грудня 2020 року, тобто позивачка ОСОБА_1 протягом місяця, який був визначений на демонтаж огорожі, ігнорувала вимоги рішення Горінчівської сільської ради. Позивачами не надано суду доказів за чиї кошти було встановлено спірну огорожу та її вартість на момент встановлення.
Одночасно, суд не бере до уваги як доказ, зведений кошторисний розрахунок ремонтно-будівельних робіт по відновленню огорожі земельної ділянки дворогосподарства по АДРЕСА_3 складений 10.04.2021 року ТОВ «РІАЛТІ-О», оскільки як вбачається з сертифіката № 40/20 суб'єкта оціночної діяльності від 31 січня 2020 року до напрямів оцінки майна, щодо яких ТОВ «РІАЛТІ-О» дозволена практична оціночна діяльність не відноситься визначення вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню майна та складання зведених кошторисних розрахунків з цього приводу.
Оцінювач у даному випадку не є експертом та не має повноважень на визначення необхідного обсягу ремонтно-будівельних робіт по відновленню огорожі, а посилання позивачів на те, що кошторис розроблений на їх замовлення інженером будівельником ОСОБА_7 не підтверджується відповідними доказами, зокрема документом, який би засвідчував кваліфікацію ОСОБА_7 як спеціаліста чи експерта в будівельно-технічній галузі.
З оглянутих в судовому засіданні фотографій вбачається, що демонтована металева огорожа не була знищена і її можна встановити на належній позивачам земельній ділянці.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить висновку, що позивачі не довели заподіяння їм майнової шкоди діями відповідача по демонтажу спірної огорожі, тому позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, пов'язується з душевними стражданнями, які зазнали позивачі через пошкодження огорожі і вони є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди, тому в задоволенні і цих позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові, усі судові витрати, понесені позивачкою ОСОБА_2 , відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 10.12.2021 року.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М.М.