21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 608/1642/21 пров. № А/857/21122/21
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.10.2021 року (рішення ухвалене у м. Чортків судом у складі головуючого судді Коломієць Н.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 № 993317 від 27.07.2021.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 27 липня 2021 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 ПП в Тернопільській області ДПП капралом поліції Локанчуком В. С. було винесено постанову серії ДПО18 № 993317 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1.а та 12.9.б ПДР України. Згідно даної постанови, водій ОСОБА_1 , 27.07.2021 о 13 год. 01 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», д. н. з. НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Копичиниці (380 км а/д М-19), рухалася зі швидкістю 84 км/год в населеному пункті при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості ТruCam LТІ 20/20. Крім того зазначено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортними засобами, так як виявлено відсутність водійського посвідчення. Вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, оскільки, при винесенні постанови не було з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, чи винна позивачка у вчиненні даного правопорушення. На даному відрізку дороги відсутній знак 5.45 «Населений пункт», тому чи перевищила вона швидкість в населеному пункті відповідачем не доведено. Зазначив, що згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 вказаного Закону. Щодо відсутності посвідчення на право керування транспортними засобами вказав, що таке посвідчення ОСОБА_1 мала при собі, однак, будучи громадянкою Сполучених Штатів Америки та постійно проживаючи на її території, згідно Постанови Кабінету Міністрів №340 від 08.05.1993, тимчасово перебуваючи на території України, не має обов'язку обмінювати посвідчення, видане в США на посвідчення українського зразка. Просив позов задоволити.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.10.2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 993317 від 27.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 та за ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 та за ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Управління патрульної поліції в Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 27.07.2021 о 13 год. 01 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», д. н. з. НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Копичиниці (380 км а/д М-19), рухалася зі швидкістю 84 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год.
ОСОБА_1 керувала транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортними засобами, так як виявлено відсутність водійського посвідчення, чим на думку поліції своїми діями порушила п. 2.1.а та 12.9.б ПДР України, за що на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Відповідальність за вказані правопорушення передбачена ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно пункту 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункту», 5.47 «Населений пункт», 5.48 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Апеляційним судом встановлено, що позивач в населеному пункті порушила швидкісний режим, визначений п. 12.9 б ПДР України. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилається на фото правопорушення та відео з нагрудної камери ВО-00012, які підтверджують обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача та відсутність водійського посвідчення. Однак, до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку носій даних приладу TruCam LTI), який відповідно до вимог Закону є оригіналом такого доказу.
Відеозаписів з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 відповідачем не надано.
Як вбачається з фото вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС000764, наданого відповідачем, неможливо встановити чи рухався позивач у межах населеного пункту чи ні, а також немає жодної візуалізації та прив'язки місця вчинення правопорушення до території, населеного пункту чи відповідних дорожніх знаків.
Таким чином, відсутні докази не тільки того, що позивач рухався по дорозі у межах населеного пункту, а й що на цій дорозі діють вимоги ПДР України, що визначають порядок руху в населених пунктах, зокрема, й швидкісний режим.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону. Водночас, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.
В постанові ДПО18 №993317 вказано, що водій порушив п. 12.9 (б) ПДР України. Однак, відповідно до п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Тобто, вищезазначений пункт не відповідає кваліфікації дій позивачки, а саме, перевищення швидкості руху у населеному пункті. Перевищення швидкості в населеному пункті регламентується п. 2.4 ПДР України (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.), про що в постанові ДПО18 № 993317 не вказано.
Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського та фототаблиць, апеляційний суд не вбачає, що перевищення швидкості автомобіля позивача відбулося в межах населеного пункту, а тому, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.9 (б) ПДР України є неправомірним та безпідставним.
Згідно п.2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою Сполучених Штатів Америки, що стверджується паспортом, дійсним до 27.03.23.
В 2019 році їй було видано посвідчення водія для осіб віком до 21 року, тобто до 28.10.2025.
Згідно перекладу з англійської мови на українську, дане посвідчення надає право керування автомобілями класу/категорії «С».
На звороті посвідчення вказано, що до класу/категорії «С» відносяться автомобілі з повною/максимальною вагою ?26.000 фунтів, який перевозить вантаж з попереджувальним написом «Небезпечних» або ?16 пасажирів, включаючи водія. Обмеження: відсутні.
Пунктом 30 Постанови КМУ №340 від 08.05.1993, зі змінами внесеними 20.05.2009 №511, зокрема визначено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Таким чином, особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.10.2021 року у справі №608/1642/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 28.12.2021