23 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3114/20 пров. № А/857/1391/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (суддя першої інстанції Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ)
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №385 від 28.02.2020 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.02.2020, зарахувавши у пільговий стаж періоди роботи: з 01.11.2004 по 30.06.2005, з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №385 від 28.02.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 19.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 01.11.2004 по 30.06.2005, з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.12.2021 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відсутні підстави для призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням тієї обставини, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки згідно абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Вважає, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню. Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 за №1-р/2020 відповідач зазначив, що даним рішенням визнано неконституційними положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ. При цьому, зазначено, що положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на даний час є чинними та неконституційними не визнавались, відповідно підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 у період з 01.11.2004 по 30.06.2005 відсутні відомості про сплату страхових внесків двома страхувальниками: ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» та ТзОВ «Галіт».
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 17.12.2021 о 15:35 год, що підтверджено телефонограмою.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі, судова повістка одержана відповідачем 17.12.2021 о 11:16 год, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.23). До заяви додано копії: диплому (свідоцтва, атестату) про навчання; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №72 від 10.02.2020; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637: довідок №№61,62 від 12.02.2020, наказів №700 від 07.12.1993 та №644 від 31.12.1998, №277, 278, 279 від 12.02.2020, №116К/1 від 31.08.1995; заяву про призначення/перерахунок пенсії 2423-2/468; інших документів: договорів №2 від 07.04.2003, №212 від 07.07.2003, №394 від 08.10.2003, №523 від 01.01.2004, №615 від 01.05.2004, від 01.07.2004, №786 від 01.10.2004, №40 від 01.01.2005, №66 від 01.04.2005; паспорта громадянина України НОМЕР_1 ; свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 ; трудової книжки або документа про стаж НОМЕР_6 (а.с.13-20, 26-34).
01.09.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 з 19.02.2020. При призначенні пенсії врахувати весь пільговий та страховий стаж роботи позивача. При призначенні пенсії врахувати довідки про заробітну плату до 2000 року: №72 від 10.02.2020 з AT «Оріана» та №21 від 13.03.2020 з ДП «Калійний завод». До заяви позивач додала копії: довідки №41а від 13.03.2020 з ДП "Калійний завод", довідки про заробіток у ТОВ "Галіт" №167 від 01.06.2005, договорів про роботу у ТОВ "Галіт": №2 від 07.04.2003, №212 від 07.07.2003, №394 від 08.10.2003, №523 від 01.01.2004, №613 від 01.05.2004, від 01.07.2004, №786 від 01.10.2004, №40 від 01.01.2005, №66 від 01.04.2005, довідок про зарплату №72 від 10.02.2020 з AT «Оріана2, №21 від 13.03.2020 з ДП «Калійний завод».
Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 28.02.2020 прийняло рішення №385, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.57, 58). Відповідно до вказаного рішення відповідач встановив, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці, в тому числі, стаж роботи за Списком №2 - 12 років. Згідно з вимогами статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися з 01.04.1968 по 30.09.1969 - після досягнення 53 років 6 місяців в період звернення з 1 квітня 2021 року по 31 березня 1922 року, за наявності страхового стажу 23 роки 6 місяців, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Щодо призначення пенсії за Списком №2 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) повідомлено, що на даний час зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не внесено та немає порядку виконання даного рішення. Після внесення відповідних змін пенсія за списком №2 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, чинної редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходив з того, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (19 лютого 2020 року), позивачу виповнилось 52 роки 1 місяць 5 днів, а тому вона досягла необхідного віку, встановленого для призначення такої пенсії (50 років). У свою чергу, відмовляючи позивачу оскаржуваним рішенням у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідач не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивача закону. Крім того, періоди роботи позивача з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005 підтверджуються записами №№18, 19 трудової книжки позивача НОМЕР_6 , відповідно до яких позивач з 01.08.2005 по 27.12.2005 працювала апаратником у відділенні приготування галітових розчинів сульфатної збагачувальної фабрики ВАТ Оріана ДП "Калійний завод". Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано. За вказаний період роботи позивача ВАТ Оріана ДП "Калійний завод" подавались звіти про роботу позивача та сплачувались страхові внески. Відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005 апаратником у відділенні приготування галітових розчинів сульфатної збагачувальної фабрики ВАТ Оріана ДП "Калійний завод", яка віднесена до переліку робіт із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 01.11.2004 по 30.06.2005 у ТОВ "Галіт", яка віднесена до переліку робіт із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Встановлено, що періоди роботи з 01.11.2004 по 30.06.2005, з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005 не враховані позивачу до стажу, що підтверджується розрахунком стажу (а.с.40).
Разом з тим, періоди роботи позивача з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005 підтверджено записами №№18, 19 трудової книжки позивача НОМЕР_6 , відповідно до яких позивач з 01.08.2005 по 27.12.2005 працювала апаратником у відділенні приготування галітових розчинів сульфатної збагачувальної фабрики ВАТ Оріана ДП "Калійний завод" (а.с.17).
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем не надано.
Відповідачем не заперечується їх достовірність та віднесення вказаної професії до переліку робіт із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
За вказаний період роботи позивача ВАТ Оріана ДП "Калійний завод" подавались звіти про роботу позивача та сплачувались страхові внески (а.с.36).
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005 апаратником у відділенні приготування галітових розчинів сульфатної збагачувальної фабрики ВАТ Оріана ДП "Калійний завод", яка віднесена до переліку робіт із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Щодо врахування періодів роботи з 01.11.2004 по 30.06.2005, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до довідки ТОВ "Галіт" №167 від 01.06.2005 позивач з листопада 2004 по травень 2005 отримувала заробіток, який враховується при обчислення пенсії (а.с.25). Вказаний період роботи позивача апаратником приготування хімічних розчинів також підтверджується договорами про роботу у ТОВ "Галіт": №523 від 01.01.2004, №613 від 01.05.2004, від 01.07.2004, №786 від 01.10.2004, №40 від 01.01.2005, №66 від 01.04.2005 (а.с.29-34).
За період роботи позивача з 01.11.2004 по 30.06.2005 ТОВ "Галіт" подавались звіти про роботу позивача та сплачувались страхові внески (а.с.36).
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 01.11.2004 по 30.06.2005 у ТОВ "Галіт", яка віднесена до переліку робіт із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є те, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII не внесено змін до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а також відсутній порядок виконання даного рішення. Тільки після внесення відповідних змін, пенсія за віком за Списком № 2 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства (а.с.57, 58).
Водночас згідно оскаржуваного рішення, відповідач підтвердив наявність у позивача страхового стажу 22 роки 3 місяці, в тому числі, стаж роботи за Списком №2 - 12 років.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку № 2;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день на роботі з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Закону № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачений раніше пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, зокрема, дати народження яких припадали на період з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року набували право на пенсію після досягнення 53 років 6 місяців. Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» набрав чинності з 01 квітня 2015 року.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і після набрання чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за списком № 2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Такий стан правового регулювання існував до дати набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (набрав чинності 11 жовтня 2017 року), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений новим розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Частиною першою статті 114 цього нового розділу визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладений у новій редакції: «Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону».
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.
Отже, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Правила призначення пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у вказаних законах були повністю уніфікованими.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини цього рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23 січня 2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у межах спірних правовідносин правила зазначених законів щодо призначення пільгової пенсії за віком містять розбіжність в частині вікового цензу, який становить 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення” у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору, суд апеляційної інстанції враховує, принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого, згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі “Броньовський проти Польщі” (“Broniowski v. Poland”), заява № 31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення”» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.
Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (19 лютого 2020 року), позивачу виповнилось 50 років, а тому вона досягла необхідного віку, встановленого для призначення такої пенсії (50 років).
Відтак, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії №385 від 28.02.2020 є протиправним.
Зважаючи на вищевикладене, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом зобов'язання відповідача призначити їй з 19.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 01.11.2004 по 30.06.2005, з 26.09.2005 по 30.09.2005, з 14.10.2005 по 31.10.2005, з 05.11.2005 по 30.11.2005, з 09.12.2005 по 27.12.2005.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 28.12.2021.