23 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4062/21 пров. № А/857/10632/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (суддя першої інстанції Сасевич О.М., м. Львів)
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про:
визнання протиправними дій щодо виплати надбавки за кваліфікацію за період 2013-2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язання нарахувати та виплатити з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з січня 2013 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу;
визнання протиправними дій щодо виплати із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
зобов'язання нарахувати та виплатити винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2016, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо виплати допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та у серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2013 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з січня 2013 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу. Визнано протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2016, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Зобов'язано Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та у серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Зобов'язано Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.04.2021 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що спірну щомісячну додаткову грошову винагороду необхідно включати до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з тих підстав, що позивач отримував такі виплати щомісячно, оскільки така винагорода не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується допомога на оздоровлення. Щодо надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалістю безперервної календарної військової служби, відповідач стверджує, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру. Відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок надбавки за кваліфікацію та надбавки за тривалість безперервної календарної військової служби позивача, ніж це передбачено відповідальним виконавцем бюджетної програми - Адміністрацією Держприкордонслужби України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Адміністрація Державної прикордонної служби України затвердила у його кошторисі (на відповідний рік протягом згаданої о періоду) і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Водночас, суд не з'ясував участь Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України через призму його компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування регіонального управління у застосуванні обмежень при виплаті надбавки за класну кваліфікацію, передбачених наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про виконання бюджету», «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України» та постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Відповідач вказує на те, що позивач не надав суду переконливих доказів, а суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів відповідача щодо нарахованої та виплаченої позивачу надбавки за класну кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби в повному обсязі протягом спірного періоду. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, відповідач зазначив, що така може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості, з огляду на що позовні вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів були передчасними, тому не мали бути задоволеними. Також зазначає апелянт, що суд першої інстанції виніс діаметрально протилежне за змістом рішення, яке протирічить висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 16.12.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України до 06.02.2020.
Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №47-ОС від 06.02.2020 полковника ОСОБА_1 (остання займана штатна посада заступник начальника Західного регіонального управління з персоналу Державної прикордонної служби України), якого звільнено з військової служби за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі) п.2 ч.6 ст.26 Закону у запас було виключено зі списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення.
20.08.2020 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача, в якому просив повідомити про наявність чи відсутність перед ОСОБА_1 заборгованості із матеріального та грошового забезпечення, інформацію про проведений розрахунок при звільненні а також просив надати: копії наказів про зарахування та виключення позивача зі списків особового складу, копію особистих карток грошового забезпечення позивача, інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення та інші документи.
Листом від 03.09.2020 року за №11/5321 Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило представника позивача, що заборгованість з грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення перед ОСОБА_1 відсутня. Інформацію про проведений розрахунок при звільненні ОСОБА_1 було доведено під час отримання грошового атестату, про що засвідчує його підпис в грошовому атестаті та підпис в книзі реєстрації атестатів.
І наданих особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати видно, що ОСОБА_1 присвоєно клас майстра: № 515 від 05.11.2012 року (0201002); №644 від 06.07.2012 (0210002) з 01.07.2012.
За період проходження служби в Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України надбавка за класну кваліфікацію йому нарахована в наступних розмірах:
у 2013 році: січень 220,73 грн., з лютого по квітень 77,00 грн., травень 64,58 грн., з червня по серпень 77,00 грн., вересень 72,03 грн., жовтень 64,17 грн., з листопада по грудень 77,00 грн.;
у 2014 році: з січня по грудень 77,00 грн.;
у 2015 році: січень 94,25 грн., з лютого по квітень 96,80 грн.;
у 2016 році: з січня по грудень 96,80 грн.;
у 2017 році: з січня по грудень 96,80 грн.;
у 2018 році: з січня по лютий 96,80 грн.
Також із особистих карток грошового забезпечення видно, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік позивачу виплачена 14.07.2016 в розмірі 12118,18 грн., за 2017 рік - 14.08.2017 в розмірі 12612,30 грн.
Згідно витягу з послужного списку полковника ОСОБА_1 останній проходив військову службу з 01.08.1991 до дати виключення його зі списків особового складу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а саме 06.02.2020.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 на виконання постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007. А відтак, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали. Враховуючи, що 29.06.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а відтак, відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію. Також Адміністрацією Державної прикордонної служби України Інструкцією № 425 було упорядковано перелік, розмір та порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить і винагорода за тривалість безперервної військової служби. Отже, протиправними є дії відповідача щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди (01.08.2016) за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Крім того, щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер. Таким чином, відповідачем у липні 2016 та серпні 2017 років позивачу не доплачена допомога на оздоровлення. Разом з тим, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані та які не мають разового характеру. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009, з наступними змінами та доповненнями (далі -Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
Абзацом другим п.292 вказаного Положення передбачено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині виплати ОСОБА_1 в період із січня 2013 року по березень 2018 року надбавки за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №1294) до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
На виконання п.2 Постанови №1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №425), пунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
Як правильно встановив суд першої інстанції ОСОБА_1 присвоєно клас майстра: № 515 від 05.11.2012 року (0201002); №644 від 06.07.2012 (0210002) з 01.07.2012. За період проходження служби в Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України надбавка за класну кваліфікацію йому нарахована в наступних розмірах: у 2013 році: січень 220,73 грн., з лютого по квітень 77,00 грн., травень 64,58 грн., з червня по серпень 77,00 грн., вересень 72,03 грн., жовтень 64,17 грн., з листопада по грудень 77,00 грн.; у 2014 році: з січня по грудень 77,00 грн.; у 2015 році: січень 94,25 грн., з лютого по квітень 96,80 грн.; у 2016 році: з січня по грудень 96,80 грн.; у 2017 році: з січня по грудень 96,80 грн.; у 2018 році: з січня по лютий 96,80 грн.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.
Відповідно до п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Згідно п.3.13.1 Інструкції №425 особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас майстра присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка у розмірі 11 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Інструкцією №425 було упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й надбавка за кваліфікацію.
Такий порядок застосування правових норм щодо виплати грошового забезпечення, до складу якого входять додаткові види, зокрема, і надбавка за кваліфікацію, відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №808/8403/13-а.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з січня 2013 року по березень 2018 року в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 за №425 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпечення, а тому суд правильно вважав, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 25 річної календарної військової служби та на час звільнення із військової служби у розмірі 2-х посадових окладів та 2-х окладів за військове звання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Додатком 25 до Постанови №1294, для військовослужбовців встановлено винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням (військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1,0 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п'ять років.
Підпунктом 3.25.1 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років - 1,0; 20 років - 1,5; 25 років - 2,0; 30 років - 2,5; 35 років і кожні наступні п'ять років - 3,0.
Винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - за наказами вищих начальників (командирів) за підпорядкованістю.
У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
До видів грошового забезпечення віднесена й винагорода за тривалість безперервної військової служби (пункт 3.25 Інструкції №425), яка виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби.
Таким чином, Інструкцією №425 було упорядковано перелік, розмір та порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить і винагорода за тривалість безперервної військової служби.
Встановлено, що відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 останній призваний на військову службу із 01.08.1991 та таку проходив безперервно до дати виключення із списків особового складу згідно наказу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.02.2020 № 47-ОС. Станом на 01.08.2016 безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 25 років.
Архівна відомість особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016 рік містить інформацію про виплату останньому одноразового додаткового виду грошового забезпечення - винагороду за тривалість 25 річної безперервної військової служби в розмірі 50% від встановленого законодавством (1895 грн.), замість визначених законодавством 2 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Згідно архівних відомостей особистої картки грошового забезпечення позивача за 2016 рік, у серпні 2016 року розмір його посадового окладу становив 1760 грн. та розмір окладу за військовим званням 135 грн. (виплачено 1895 грн.), відповідно не доплачено 1895 грн. ((1760 грн. + 135 грн.)*2=3790 грн.).
Отже, суд першої інстанції правильно визнав протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди (01.08.2016) за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині виплати позивачу у липні 2016 року та серпні 2017 року грошову допомогу на оздоровлення без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 №73, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347 (далі - Інструкція №73) визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Відповідно до п.2 Інструкції №73, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
Встановлено, що згідно особистих карток грошового забезпечення позивача грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік позивачу виплачена 14.07.2016 в розмірі 12118,18 грн., за 2017 рік - 14.08.2017 в розмірі 12612,30 грн.
У складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалась допомога на оздоровлення позивачу, не враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
Як на підставу для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач посилаються на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п.8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідно до пункту 8 Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд правильно врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Як встановлено частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Вказане питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно з ч.2 та ч.3 ст.9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення".
Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Враховуючи наведене, щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №320/7310/16-а від 06.03.2019 року, № 560/589/17 від 12.06.2019 року, №569/8920/16-а від 27.11.2019 року, № 295/11615/17 від 30.09.2020 року, №620/3346/19 від 26.02.2021 року, №240/1095/20 від 29.12.2020 року.
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: "питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі №820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16".
Приймаючи до уваги наведені висновки Верховного Суду, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Водночас, відповідач посилається на практику, яка містить протилежні правові висновки, згідно з якими винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вказане свідчить, що правові висновки у практиці не містять однозначної думки з приводу правовідносин щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення військовослужбовців, що, у свою чергу, вказує на нечіткість та неточність чинного законодавства у спірних правовідносинах.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Зазначена правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.10.2020 по справі №826/2205/17.
Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.
Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у липні 2016 та серпні 2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують.
Не включення відповідачем позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у липні 2016 та серпні 2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди призвело до отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ), а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно із статтями 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Відповідно до пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно із пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких віднесено заробітну плату (грошове забезпечення).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які не мають разового характеру. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України №2050-ІІІ та окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені, що відповідає правовій позиці Верховного Суду, що наведені у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа №521/940/17).
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що нарахування компенсації втрати частини доходів може бути нараховано лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.
Таким чином, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплат по день їх фактичної виплати підлягає задоволенню.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 28.12.2021.