Справа №345/5007/21
Провадження № 2/345/1445/2021
(заочне)
28.12.2021 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Сухарник І.І.
з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Верхнянської сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дітей з батьком, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка ОСОБА_4 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2017 шлюб між ними було розірвано, а також вирішено залишити дітей проживати разом з матір'ю.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ухилялася від виконання батьківських обов'язків, часто змінювала місце проживання, з листопада 2016 року покинула дітей та своє місце проживання, веде бродячий спосіб життя та зловживає спритними напоями, фактично самоусунулася від участі в житті дітей, їх утримання та виховання, діти фактично проживають разом з ним та перебувають на його повному утриманні. Дітям створені належні соціально-побутові умови проживання та виховання. Також діти виявили бажання проживати разом з батьком.
Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання та виховання дітей, позивач просить суд визначити місце проживання дітей з ним, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо них, а також стягувати з неї на користь позивача аліменти на дітей в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожного з дітей щомісячно, а також покласти на неї судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_5 подав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує, однак хоче уточнити позовну вимогу щодо стягнення аліментів та просить стягувати з відповідача по 1500 грн. на утримання кожної дитини, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подала, причини неявки суду не повідомила, з заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.
Від виконавчого комітету Верхняської сільської ради ОТГ Калуского району Івано-Франківської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника, щодо вирішення спор покладаються на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.09.2008, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_7 (а.с. 13-15).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2017 шлюб між сторонами був розірваний. Також після розірвання шлюбу прізвище матері було змінено на « ОСОБА_8 », а дітей залишено проживати з матір'ю (а.с. 16).
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на даний час є учнями шостого та п'ятого класу Завадківської гімназії Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с. 17, 20). З наявних у матеріалах справи характеристик, виданих навчальним закладом, вбачається, що діти характеризуються позитивно. Мати їх вихованням та навчанням не займається взагалі, не цікавиться їхнім життям. Участь у вихованні та навчанні дітей приймає батько, відвідує школу, часто телефонує вчителям (а.с. 18-19, 21-22).
З Акту обстеження умов проживання від 27.10.2021 вбачається, що ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в дерев'яному будинку по АДРЕСА_1 , для дітей створені задовільні умови проживання, вони забезпечені всім необхідним (а.с. 23). Даний факт підтверджений також актом обстеження матеріально-побутових умов № 557 від 02.11.2021 (а.с. 24-25).
З акту про встановлення факту не проживання особи від 28.10.2021 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , як зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , не проживає за даною адресою з листопада 2016 року і по даний час, вибула у невідомому напрямку (а.с. 39).
З витягу з рішення комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області № 3 від 14.04.2021 вбачається, що комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вона тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків (а.с. 26-27).
Крім того, висновком виконавчого комітету Верхнянської сільської ради від 14.04.2021 № 3 також визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 35-37).
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).
Відповідно до вимог ст.ст. 150, 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Із змісту п.2 ч.1. ст.164 Сімейного кодексу України вбачається, що батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надав роз'яснення, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і способом захисту прав та інтересів дитини. Тому його застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав, умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.
Під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, а саме не спілкується з дітьми тривалий час, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не надає коштів на їх утримання.
Аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування ОСОБА_2 , як матір'ю дітей, своїми материнськими обов'язками щодо малолітніх сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 є наслідком винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам у справі, що відповідно до статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Крім того, згідно витягу з рішення комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Верхнянської сільської ради Калуського району івано-Франківської області №8 від 29.10.2021 вбачається, що комісія вважає за можливе визначити місце проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із батьком (а.с. 31-34).
Також, висновком виконавчого комітету Верхнянської сільської ради від 29.10.2021 № 5 також рекомендовано визначити місце проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із батьком (а.с. 35-37).
Згідно із ч. 3 ст. 29 ЦК України Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, проаналізувавши докази по справі, враховуючи вік дітей, виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, суд приходить до висновку про те, що інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 буде відповідати визначення місця їх проживання разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки їм в даний час створені всі належні умови для належного фізичного та морального розвитку.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно роз'яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення встановлено : дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан відповідача ОСОБА_2 , зокрема те, що відомості про її місце роботи та доходи в матеріалах справи відсутні.
Водночас, суд враховує, що відповідачка є фізично здоровою особою і може працювати та виконувати обов'язок по утриманню дітей та сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес та розвиток дітей.
Тому суд задовольняє позов та стягує з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно із ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141. 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.11.2021 і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2724,00 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий