Справа №345/4705/21
Провадження № 2/345/1358/2021
(заочне)
28.12.2021 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Сухарник І.І.
з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 14.05.2014 перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.10.2017 шлюб між ними було розірвано, а також вирішено залишити дочку проживати разом з матір'ю.
ОСОБА_1 зазначає, що мати вже понад два роки фактично самоусунулася від участі в житті дитини, її утриманні та вихованні, дочка фактично проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. На даний час дитині створені належні соціально-побутові умови проживання та виховання. ОСОБА_4 , за твердженням позивача, знялася з реєстрації останнього місця проживання та на даний не має постійного житла. Він спілкується з нею лише по телефону, веде розкутий спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не цікавиться дитиною, не надає їй достатнього догляду та не виконує своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дочки.
З огляду на наведене вище позивач просить суд визначити місце проживання дитини з ним.
Позивач подав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить справу слухати у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подала, причини неявки суду не повідомила, з заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.
Представник Служби у справах дітей Калуської міської ради Бідюк Т.М. в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечують, при вирішенні справи просять врахувати наданий ними висновок.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.05.2014, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 (а.с. 11).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.10.2017 шлюб між сторонами був розірваний. Також після розірвання шлюбу прізвище матері було змінено на « ОСОБА_2 », а дитину залишено проживати з матір'ю (а.с. 12)
З Акту обстеження умов проживання від 30.09.2011 вбачається, що позивач разом з дочкою проживає в однокімнатній квартирі по АДРЕСА_1 , для дитини створені задовільні умови проживання (а.с. 23). Факт реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за даною адресою підтверджується також довідкою від 17.09.2021 (а.с. 1)
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є здоровим, на обліку в психіатра та нарколога не числиться (а.с. 14, 15).
Крім того, позивач станом на 26.09.2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 13).
Позивач має постійне місце роботи та працює на посаді водія автотранспортного зсобу в ТОВ «Охоронна фірма «АРТЕ-ПС» (а.с. 16).
Згідно висновку Служби у справах дітей Калуської міської ради від 08.10.2021 № 08-23/746 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 (а.с. 18-19). Також у даному висновку зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 подала до служби у справах дітей заяву від 28.09.2021 про те, що не заперечує щодо проживання дочки з батьком, так як вона на даний час не має можливості матеріально утримувати дитину та займатися її вихованням та навчанням через складні життєві обставини.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно із ч.1 та ч.2ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, проаналізувавши докази по справі, враховуючи вік дитини, виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, суд приходить до висновку про те, що інтересам малолітньої ОСОБА_3 буде відповідати визначення місця її проживання разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки дитині в даний час створені всі належні умови для належного фізичного та морального розвитку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задоволити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий