Справа № 344/11438/21
Провадження № 2/344/3345/21
21 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Атаманюка Б.М.
секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачкою з 2000 по 2005 рік перебували в зареєстрованому шлюбі. 18.09.2001 в шлюбі було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира куплена за кошти від продажу у 2001 році квартири АДРЕСА_2 , яка була подарована позивачу дідом. Проте позивач вважає, що придбана в шлюбі квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Після розірвання шлюбу відповідач на правах співвласника користувався квартирою, оплачував комунальні послуги. Позивач є військовослужбовцем, здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 2015 ріку по сьогоднішній день, тому в цей період не мав змоги займатися захистом своїх майнових прав на квартиру. Всі особисті речі позивача знаходяться в квартирі. Відповідачка постійно разом із дітьми проживає в Республіці Польща, та з 2015 року умисно чинить перешкоди в користуванні ним спірною квартирою. Так, у 2020 році ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання позивача ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. Натомість ОСОБА_1 22.07.2021 був поданий даний позов, як зустрічний. Проте, на підставі заяви ОСОБА_2 , ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про втрату права користування житловим приміщенням - залишено без розгляду, та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви до розгляду з первісним позовом. У зв'язку, із цим позивачем заявлено даний позов, в якому він просить визнати за ним право власності на ? частину житлового приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_3 , як частку в спільному майні подружжя.
Позивач в судове засідання не з'явився, в поданій суду заяві просить справу розглядати без його участі, позов підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує. Долучив до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі через сайт "Судова влада". Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідачки не надійшло.
Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
Згідно із Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища та Свідоцтва про розірвання шлюбу сторони з 2000 по 2005 рік перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 10,71).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири АЕЕ № 273206 від 18.09.2001 позивачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Враховуючи час придбання зазначеного нерухомого майна, а саме те, що набуття права власності на квартиру відбулося до 01 січня 2004 (дата набрання чинності ЦК України та СК України), на правовідносини щодо правового режиму майна придбаного в шлюбі поширюється Кодекс про шлюб та сім'ю України, 1969 року.
Так, відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
В пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Таким чином судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 є придбаною в шлюбі, а відтак, за змістом ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, яка була чинною на час придбання нерухомого майна, зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя (позивача та відповідачки).
З врахуванням вимог ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, яка була чинна на час придбання квартири, та вимог ст. 70 Сімейного кодексу України, яка чинна на час розірвання шлюбу, суд виходить з рівності часток подружжя на спірне нерухоме майно, оскільки підстав для відступлення від засади рівності часток судом не встановлено.
Також судом встановлено, що позивач з 2015 року перебуває на військовій службі (а.с.27-32).
2020 році ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання позивача ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням (справа № 344/11053/20), що стало наслідком подання ОСОБА_1 22.07.2021 зустрічного позову про визнання права власності на 1/2 частини житлового приміщення. На підставі заяви ОСОБА_2 ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про втрату права користування житловим приміщенням - залишено без розгляду, та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_3 до розгляду з первісним позовом (а.с.33-36).
Суд зазначає, що з часу подання ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, цивільне право ОСОБА_1 вважається порушеним, що дає йому право на судовий захист. При цьому, суд не надає оцінки відліку строків позовної давності для захисту цивільного права, оскільки про застосування таких відповідачкою не заявлялося.
З урахуванням фактично встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частину житлового приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_3 , як частку в спільному майні подружжя.
Також з урахуванням того, що позов задоволено в повному обсязі, а позивач при поданні позову звільнений від сплати судового збору, в порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати в справі слід покласти на відповідачку, та стягнути з неї судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_3 , як частку в спільному майні подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.12.2021 р.
Суддя Атаманюк Б. М.