Справа № 344/7794/21
Провадження № 2/344/2857/21
15 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ “Франківськміськбуд”, державного реєстратора Обласного комунального підприємства “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” Барчука Володимира Васильовича про визнання правочина недійсним, скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду до ОСОБА_4 , ТОВ «Франківськміськбуд» , мотивуючи тим, що 16.03.2012 року між ТОВ «Франківськміськбуд» як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем укладено договір купівлі-продажу №Ф/Н 150-31 майнових прав на нерухоме майно. Об'єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на трьохкімнатну квартиру за проектним номером АДРЕСА_1 на 9 поверсі, проектною площею - 82,74 кв.м. житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . Загальна вартість договору становить - 289 590,00 грн. 04.07.2014 року між ОСОБА_4 , ТОВ «Франківськміськбуд» та позивачем - ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги по договору купівлі- продажу №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року. Позивач ОСОБА_6 здійснив повну оплату вартості квартири, що підтверджується квитанціями про оплату №194 від 11.08.2014 року, №207 від 10.09.2014 року, №218 від 22.10.2014 року, №227 від 28.11.2014 року, №6978 від 10.12.2014 року, №6986 від 30.12.2014 року, №6998 від 22.01.2015 року, а також довідкою виданою ТОВ «Франківськміськбуд» підписаною директором ОСОБА_3 про повне виконання Договору № Ф/Н150-31 від 16.03.2012 р. та Договору про відступлення права вимоги від 04.07.2014 р., повною оплатою вартості квартири за проектним №31, житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_2 . Позивач проживає у м. Львові, дозволив своїй сестрі проживати у його квартирі. Остання повідомила позивача, що її чоловік будучи директором ТОВ «Франківськміськбуд» має невирішені по будинку питання по комунікаціях, тому оформити власність фірма поки що не може. Позивач довіряв ОСОБА_7 , оскільки той був директором фірми та його шваґром. 24.02.2020 року ОСОБА_2 розлучилася із ОСОБА_3 із великим скандалом. У квітні 2020 року позивача повідомила ОСОБА_2 , що від її колишнього чоловіка лунають погрози, про поділ квартири, яка є його і за яку він заплатив кошти. 21.05.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізнався, що трьохкімнатна квартира загальною площею - 82,3 кв.м. житловою площею - 44 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована на його сестру - ОСОБА_2 . Підставою для виникнення права власності зазначено, акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.07.2016 року, видавник ТОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу серії Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року та витяг з переліку осіб, яким належать майнові права. Таким чином, відповідачі оформили на його сестру право власності на спірну квартиру, проігнорувавши договір про відступлення права вимоги, чим фактично його позбавлено права власності на його квартиру. З моменту підписання договору про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року ОСОБА_1 жодного відступлення майнових прав на дану квартиру в тому числі в користь ОСОБА_2 не робив. Право на передачу квартири шляхом підписання Акту прийому-передачі у позивача виникнуло після повної 100% оплати прав на квартиру та введення об'єкта в експлуатацію. Оскільки, право на майнові права (а не право власності) на квартиру не визнаються відповідачами за певних обставин, тобто є наявний спір про право. Вважає, що ТОВ «Франківськміськбуд» умисно не виконало договірні зобов'язання та не передало ОСОБА_1 по акту приймання-передачі майна спірну квартиру, оскільки директор ТОВ «Франківськміськбуд» ОСОБА_3 перебував у сімейній змові із своєю дружиною ОСОБА_2 , а тому належним способом захисту є визнання майнових прав на дану квартиру та зобов'язання підписати акт приймання передачі квартири. 24.02.2020 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі №344/21776/19 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 08.05.2020 року направив на адресу ТОВ «Франківськміськбуд» заяву про виконання умов договору купівлі-продажу квартири та договору про відступлення права вимоги, з вимогою оформити акт приймання передачі квартири та оформити за ним власність. А тому, просив визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання передачі квартири нерухомого майна від 12.07.2016 року, видавник ТОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 32187417 від 03.11.2016 року; скасувати реєстраційний запис про право власності за номером 17242683 від 01.11.2016 року у Єдиному Державному реєстрі речових прав та їх обтяження на квартиру трикімнатну, загальною площею - 82,3 кв.м. житловою: 44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 який здійснений за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру трикімнатну, загальною площею - 82,3 кв.м. житловою: 44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов'язати ТОВ «Франківськміськбуд», передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об'єкт нерухомості, а саме акт прийому-передач, витяг з реєстру інвесторів; стягнути понесений судовий збір з відповідачів.
10.08.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позов відповідно до якого повідомив, що 24.09.2020 року ОСОБА_8 було подано позов до колишньої дружини ОСОБА_2 . Предметом позову є поділ спільного майна подружжя - квартири, номер АДРЕСА_4 , набутою під час шлюбу. Відповідачка була титульним власником квартири, згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав від 04.08.2020 року. 16.03.2012 року, з ТОВ «Франківськміськбуд» було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . Стороною даного договору виступила відповідачка ОСОБА_2 ( ОСОБА_9 ), однак договір укладався в інтересах сім'ї. На той час ОСОБА_10 і відповідачка вже чотири роки проживати разом однією сім'єю і відносини між ними грунтувалися на принципі взаємної довіри. 11.01.2013 р. вони офіційно зареєстрували свої шлюбні відносини, які фактично тривали ще з 2008 року, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася їх перша дочка ОСОБА_11 . Друга їх дочка ОСОБА_12 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, впродовж усього строку сплати внесків за квартиру, дружина була повністю зайнята доглядом за дітьми і жодних грошових коштів по договору самостійно не вносила. У 2016 році, ОСОБА_10 здійснив повну оплату внесків за Договором купівлі - продажу №Ф/Н 150-31 від 16.03.2012 року, відповідно було укладено Акт прийому - передачі нерухомого майна від 12.07.2016 року. Згідно Рішення про державну реєстрацію №32187417 від 03.11.2016 року, було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Зважаючи, що попередні документи (договір) були складені на відповідачку, титульним власником майна зареєстрована дружина. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.02.2020 року, шлюб між ОСОБА_8 та відповідачкою було розірвано. Після розлучення вони з дружиною не дійшли згоди щодо добровільного розподілу спільного майна. Відповідачка замінила замки від дверей у спільній квартирі, і скориставшись наявністю у неї документів, взагалі заборонила нею користуватися. Однак, сама вона і діти залишились проживати в даній квартирі. Позивач ОСОБА_1 аж 07.05.2020 року, вирішив звернутися до ТОВ «Франківськміськбуд» з заявою про передачу йому у власність квартири, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 04.07.2014 року. Сплив термін позовної давності у цій справі. Відповідачка та ОСОБА_10 спільно проживали в даній належній їм квартирі, аж до розлучення. Відповідачка та малолітні діти апелянта, досі проживають в цій квартирі. Тобто майно не вибувало з їх володіння, і мова йде про фіктивну зміну власника, для уникнення його поділу. 20.04.2021 року Івано-Франківським апеляційним судом, винесено Постанову у справі №344\6754\20. Скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 17.11.2020 року, про визнання права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . В задоволенні позову ОСОБА_13 відмовлено. Таким чином, право власності на квартиру, що є предметом позову у справі №344/12623/20 було повернено ОСОБА_2 . У ОСОБА_14 відсутні будь - які правові підстави вимагати за собою визнання майнових прав на квартиру ОСОБА_10 , так як він не може надати, а ні доказів розрахунку з ОСОБА_8 , а ні доказів розрахунку з ТОВ «Франківськміськбуд». Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_15 , окрім Договору купівлі - продажу від 16.03.2012 року, є також Акт приймання - передачі нерухомого майна від 12.07.2016 року та Витяг з переліку осіб, яким належать майнові права на об'єкт будівництва від 12.07.2016 року. Немає жодних підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним Акту приймання - передачі майна, та/або скасування рішення державного реєстратора про одержану реєстрацію прав та їх обтяжень №32187417 від 03.11.2016 року. Позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки поданий з пропуском строків позовної давності, і жодних підстав для її поновлення немає. Навіть якщо припустити, шо Договір про відступлення прав вимоги від 04.07.2014 року дійсно укладався, то строк позовної давності сплив ще у серпні 2016 року, так як квартира мала бути введена в експлуатацію та передана покупцю в травні 2013 року. Згідно п. 3.1.1. Договору купівлі - продажу. Продавець мав передати у власність Покупця об'єкт нерухомого майна не пізніше ніж через три місяці після спливу строку зазначеного в 1.4 цього Договору, за взаємоузгодженим двостороннім актом приймання - передачі по Договору купівлі - продажу. Просив закрити провадження, в частині позовних вимог про скасування реєстраційного запису про право власності номер 17242683 від 01.11.2016 року у Єдиному державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_4 . Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. У разі наявності підстав для задоволення позову, застосувати наслідки спливу строків позовної давності, та відмовити в задоволенні позову з цих підстав. Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на надання правової допомоги, попередня (орієнтовна) вартість яких складає 5 000 грн.
10.11.2021 року ухвалою Івано-Франківського міського суду в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвокката ОСОБА_16 про зупинення провадження у даній цивільній справі - відмовлено(а.с.125).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник ОСОБА_17 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві.
Відповідачка в судовому засіданні повідомила, що акту прийому передачі не підписувала, з заявою до держаного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру не зверталася, щодо позову - покладається на розсуд суду.
Відповідачі ТОВ “Франківськміськбуд”, державний реєстратор ОКП «Івано-Франківське БТІ» Барчук В.В. в судове засідання не з'явились з не відомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги пояснення учасників справи, деруослідивши матеріали справи, оцінивши надані і здобуті докази, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ “Франківськміськбуд” є ОСОБА_10 (а.с.23).
Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року укладеного між ТОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_5 , об”єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на трьохкімнатну квартиру за проектним №31, на 9 поверсі , проектною площею 82,74 м.кв., житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_2 . Право власності покупця на об”єкт нерухомого майна - дану квартиру за цим Договором виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем всіх зобов”язань за Договором купівлі-продажу та прийняття його в експлуатацію і підлягає державній реєстрації.
П.1.4. Договору Строк створення Об”єкта нерухомого майна та введення його в експлуатацію - травень 2013 року.
Відповідно до п.2.1. Договору вартість одного квадратного метра загальної площі Об”єкта нерухомого майна на момент укладення Договору складає 3 500 грн. і не підлягає зміні.
П.2.2. Загальна сума Договору становить 289 590 грн.
П.2.3. Покупець повинен сплатити вартість квартири до 31.05.2013 року.
Пунктом 3.1.1. Договору №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 р. передбачено, що Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця об'єкт нерухомого майна і всі необхідні документи для подальшої державної реєстрації, не пізніше ніж через три місяця після строку, зазначеного в п. 1.4. Договору за взаємопогодженими двосторонніми актами приймання передачі по договору купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний підготувати всі необхідні документи для проведення Покупцем державної реєстрації права власності на Об'єкт нерухомого майна за цим договором (пункт 3.1.2 договору).
Відповідно до п. 3.2.1, 3.2.3 Договору №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 р. покупець зобов'язаний сплатити загальну суму Договору у встановленому ним порядку; прийняти об'єкт нерухомого майна та підписати відповідний акт в разі відсутності недоліків.(а.с.12,13).
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 Договору про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року укладеного між ОСОБА_2 до одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ТОВ “Франківськміськбуд” за попереднім погодженням з Стороною 3 Сторона 1 відступає Стороні 2, а Сторона 2 приймає на себе право вимоги Сторони 1 і стає стороною (Покупцем) по Договору купівлі-продажу №Ф/Н150-31 від 16 березня 2012 на участь у будівництві між Стороною 1 та Стороною 3.
Пунктом 2 Даного договору передбачено, що Сторона 2 одержує право (замість Сторони - 1) вимагати від Сторони 3 належного виконання наступних зобов'язань: по завершенню будівництва об'єкту, що будується та здачі його в експлуатацію; Сторона 3 зобов'язана передати Стороні 2 у приватну власність трьохкімнатну квартиру загальною площею 82,74 кв.м., яка розміщена на 9 поверсі, житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , що будується в експлуатацію і його передачі Стороною 3 Стороні 2 по фактичній площі згідно Акту приймання-передачі.
П. 4 Договору планове завершення будівництва та здача будинку в експлуатацію: згідно п.1.4. Договору купівлі-продажу №Ф/Н150-31 від 16 березня 2012 року.
Відповідно до п.8 право вимоги за даним Договором поступається без права його подальшого відступлення Стороною -2 без окремої письмової згоди на те від Сторони - 3.
Згідно п. 11 відступлення права вимоги у відповідності до Даного Договору не тягне за собою жодних змін умов Договору купівлі-продажу №Ф/Н150-31 від 16 березня 2012 року між Стороною - 1 та Стороною -3.
П. 12 Сторона-2 набуває право, що відступається за даним Договором з моменту підписання Сторонами Даного Договору(а.с.14).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ч.1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з виданих ТзОВ “Франківськміськбуд” квитанцій до прибуткового касового ордера №6998 від 22.01.2015 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 110 000 грн. в т.ч. ПДВ 18 350 грн. , за підписом головного бухгалтера ОСОБА_18 , №6978 від 10.12.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 116 800 грн. в т.ч. ПДВ 2 800 грн. , за підписом головного бухгалтера Мотака Л.М., №194 від 11.08.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 3 800 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн. , за підписом головного бухгалтера Літанюк О.В., №218 від 22.10.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 4 000 грн. в т.ч. ПДВ 666,67 грн. , за підписом головного бухгалтера Літанюк О.В., №207 від 10.09.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 5000 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн. , за підписом головного бухгалтера Літанюк О.В., №6986 від 30.12.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 4000 грн. в т.ч. ПДВ 666,67 грн. , за підписом головного бухгалтера Мотака Л.М., №227 від 28.11.2014 року прийнятих від ОСОБА_1 , підстава: продаж квартири, сума 4000 грн. в т.ч. ПДВ 666,67 грн. , за підписом головного бухгалтера Літанюк О.В.(а.с.15,16).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 здійснив повну оплату вартості квартири, що підтверджується Довідкою виданою директором ТзОВ «Франківськміськбуд» Трахановським О.В. відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 повністю виконав взяті на себе зобов”язання по договору №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року та Договору про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року та повністю оплатив вартість квартири за проектним №31, житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_2 . Продавець претензій до покупця не має(а.с.17).
Відповідно до ст. 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ч.1-2 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідног до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
07.05.2020 року ОСОБА_1 направив директору ТОВ «Франківськміськбуд» листа про виконання умов по договору №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року та Договору про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року з вимогою оформити акт приймання-передачі квартири та оформлення за ним власності (а.с.18,19). Станом на день звернення до суду відповіді позивач не отримав.
Отже, судом встановлено, що Договір про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року укладений між ОСОБА_2 до одруження ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ТОВ “Франківськміськбуд” на день винесення судом рішення є чинним, не оскаржувався сторонами, не визнавався судом не дійсним та не скасований. Про факт укладення даного договору свідчить і сам відповідач ОСОБА_10 у своїх письмових поясненнях, де зазначає, що 07.05.2020 року ОСОБА_1 вирішив звернутися до ТОВ «Франківськміськбуд» з заявою про передачу йому у власність квартири на підставі договору про відступлення прав вимоги від 04.07.2014 року, проте, сплив термін позовної давності у цій справі.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним правочину оформленого актом приймання передачі квартири нерухомого майна від 12.07.2016 року, видавник ТОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_2 , то суд прийшов до висновку про підставність такої вимоги, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №209782896 від 21.05.2020 року, вбачається, що право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 82,3 кв.м. житловою площею 44 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в частці 1/1 зарееєстрована за ОСОБА_2 , на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 12.07.2016, видавник:ТзОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу, серія та номер: №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року видавник:ТзОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_5 ; витяг з переліку осіб, яким належать майнові права на об”єкт будівництва, серія та номер: б/н виданий 12.07.2016 видавник:ТзОВ “Франківськміськбуд”. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер : 32187417 від 03.11.2016. реєстрація здійснена державним реєстратором Барчук В.О. ОБТІ Івано-Франківської області(а.с.20).
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Отже, як вбачається з Акту приймання передачі приміщення згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 12.07.2016 року, укладеного між ТОВ «Франківськміськбуд» в особі директора Трахановського О.В. та ОСОБА_2 про передачу окремого нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6 .(а.с.82). Даний акт є без номерний та не містить підпису особи на користь якої було передане нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 підтвердила, що даного акту вона не підписувала. Представником відповідача ОСОБА_3 не спростовано даного факту та не представлено доказів протилежного.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів . Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України) в даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст. 16 ЦК України. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 року у справі № 918/370/18.
Отже, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що акт приймання-передачі майна від 12.07.2016 року є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а отже правочин оформлений актом приймання-передачі підлягає визнанню недійсним.
Що стосується позовної вимоги про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 32187417 від 03.11.2016 року то суд приходить до висновку, що вимога є підставною, обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають держаній реєстрації.
За положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст. 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Як вбачається з картки прийому заяви №71952371, зазначено, що заяву про державну реєстрацію права власності, подана ОСОБА_2 , прийняв ОСОБА_19 , ОКП «Івано -Франківське ОБТІ», зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів 01.11.2016 року за реєстраційним номером 19318115, прелік документів: витяг з переліку осіб, яким належать майнові права на об”єкт будівництва, серія та номер: б/н виданий 12.07.2016 видавник:ТзОВ “Франківськміськбуд”; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 12.07.2016, видавник: ТзОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу, серія та номер: №Ф/Н150-31 від 16.03.2012 року видавник: ТзОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_5 (а.с.78,79,80).
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від листопада 2016 року встановлено, що державним реєстратором Барчук В.В. проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна на квартиру, розташованої в АДРЕСА_3 , за суб'єктом ОСОБА_2 (а.с.100).
На виконання вимог закону та Порядку до державного реєстратора Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був наданий акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 12.07.2016 року видавник: ТзОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_2 , який стороною ОСОБА_2 не підписаний, як і заява про державну реєстрацію права власності, подана від імені ОСОБА_2 державному реєстратору останньою не подавалась, дані факти були встановленні в судовому засіданні, а тому твердження позивача про порушення процедури вчинення реєстраційних дій відповідає дійсності та заслуговує на увагу.
Крім того, керівник ТзОВ “Франківськміськбуд” ОСОБА_10 свідомо не представив державному реєстратору Договору про відступлення прав вимоги від 04.07.2014 року чим, свідомо ввів в оману державного реєстратора, що потягло за собою не правомірну реєстрацію нерухомого майна державним реєстратором ОБТІ Івано-Франківської області Барчук В.О., адже, саме, на державного реєстратора покладається обов”язок перевірки правовстановлюючих документів, що є підставою для проведення державної реєстрації.
Чинним законодавством передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі договору, акту приймання передачі квартири нерухомого майна від 12.07.2016 року, оскільки, даний акт приймання передачі квартири нерухомого майна від 12.07.2016 року визнаний судом не дійсним, отже проведення реєстраційної дії на підставі не дійсного акту є не законним способом набуття нерухомого майна у власність.
Оскільки, позовна вимога про скасування реєстраційного запису про право власності за номером 17242683 від 01.11.2016 року у Єдиному Державному реєстрі речових прав та їх обтяження на квартиру трикімнатну, загальною площею - 82,3 кв.м. житловою: 44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , який здійснений за ОСОБА_2 є похідною вимогою від попередньої вимоги, відповідно дана вимога, також, підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру трикімнатну, загальною площею - 82,3 кв.м. житловою: 44 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , то дана вимога є підставною виходячи з таких правових норм.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно».
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Виходячи з приписів статті 190 ЦК України, частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладених між сторонами договорів, суд визнає позивача таким, що набув майнових прав на квартиру, оскільки він в повному обсязі виконав умови договору в будівництві.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 11 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням того, що згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість, спрямована на виникнення, зміну та припинення прав та обов'язків, укладення з позивачем Договору купівлі-продажу майнових прав є дією, спрямованою на набуття цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки, за Договором про відступлення права вимоги від 04.07.2014 року укладеного між ОСОБА_2 до одруження ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ТОВ “Франківськміськбуд”, квартира є повністю оплаченою позивачем ОСОБА_1 об'єктом, який після завершення будівництва стає окремим майном, то до завершення будівництва об'єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації - позивачу належить не право власності на квартиру, а майнове право на неї.
Відтак, підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Франківськміськбуд», передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об'єкт нерухомості, а саме, акт прийому-передачі та витяг з реєстру інвесторів.
Крім того, відповідач ОСОБА_10 заперечує проти позову, посилаючись на рішення Івано-Франківського міського суду від 23.09.2021 року про поділ майна подружжя, предметом розгляду якого було спірне нерухоме майно. Як вбачається копії рішення суд прийшов до висновку про поділ даного об'єкта нерухомості, оскільки, на час розірвання шлюбу відповідачка є власником спірної квартири(119-122). Проте, дане рішення на даний час не набрало законної сили та оскаржується в апеляційном у порядку, про що повідомив представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бондар Н.Я.
Крім того, відповідач ОСОБА_10 заперечиючи проти позову посилається на рішення Івано-Франківського міського суду від 17.11.2020 року, яке постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Франківськміськбуд» про скасування реєстраційного запису про право власності та визнання права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 82,3 кв.м., житловою 44 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 , квартира 31-відмовлено(а.с.64-67). Та просить закрити в частині позовних вимог.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням, оскільки, у наведеному судовому рішенні предметом дослідження було визнання права власності на спірну квартиру, в той час коли позивач у даній справі звернувся до суду з позовом про визнання майнових прав на квартиру.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Віждповідно до сь. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективнішим. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 та в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
Таким чином, ОСОБА_1 дізнався про порушенння своїх прав уже зі спливом трьохрічного терміну з моменту підписання акта приймання передачі квартири та реєстрації права власності у зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_2 та її чоловіка та директора ТОВ «Франківськміськбуд» ОСОБА_3 .
Суд погоджується з думкою позивача, що поважність причин пропуску строку позовної давності в даному випадку пов'язані з обставинами, що залежать не тільки від позивача, а й від протиправної поведінки продавця - ТОВ «Франківськміськбуд».
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги цивільного позову є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст.203,215 328, 331, 526 ЦК, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ “Франківськміськбуд”, державного реєстратора Обласного комунального підприємства “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” Барчука Володимира Васильовича про визнання правочина недійсним, скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії - задоволити.
Поновити позивачу строк звернення з даним позовом.
Визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання передачі квартири нерухомого майна від 12.07.2016 року, видавник ТОВ “Франківськміськбуд” та ОСОБА_2 .
Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 32187417 від 03.11.2016 року.
Скасувати реєстраційний запис про право власності за номером 17242683 від 01.11.2016 року у Єдиному Державному реєстрі речових прав та їх обтяження на трикімнатну квартиру, загальною площею - 82,3 кв.м. житловою:44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , який здійснений за ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) майнові права на трикімнатну квартиру загальною площею - 82,3 кв.м. житловою:44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Франківськміськбуд”, код ЄРДПОУ 33644978, передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об'єкт нерухомості, а саме акт прийомі-передачі, витяг з реєстру інвесторів.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ “Франківськміськбуд” на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 965,30 грн. з кожного, тобто 2895,91 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: Повний текст рішення виготовлено 28.12.2021 року.
Суддя Пастернак І.А.