Справа № 289/2563/21
Номер провадження 2-з/289/22/21
28.12.2021 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про відшкодування шкоди та завданих збитків,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що ним до Радомишльського районного суду подано вищевказаний позов, в якому окрім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в загальній сумі 343406,50 грн. Однак, невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду чи зробити неможливим його виконання.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як вбачається зі змісту позову позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в загальній сумі 343406,50 грн., в якості відшкодування шкоди, яку йому було заподіяно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винною у якій, на думку позивача, є ОСОБА_2 .
Відтак, вбачається, що між сторонами існує спір, а предметом позову, з яким звернувся ОСОБА_1 є матеріально-правова вимога до відповідача ОСОБА_2 (стягнення завданих збитків), що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин.
Водночас, з матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №292170637 від 23.12.2021.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, ОСОБА_2 , як власник вказаного вище нерухомого майна, може розпорядитися своїм майном, відчуживши його іншим особам до вирішення справи по суті, та, на думку позивача, в подальшому продовжувати уникати виконання свого обов'язку щодо відшкодування шкоди.
Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є стягнення шкоди у розмірі 343406,50 грн., накладення арешту на вказане вище нерухоме майно та заборона його відчуження, яке належить відповідачу, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
Водночас, суд зауважує, що заходи забезпечення позову носять лише тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову порушенням прав відповідача.
Арешт квартири та заборона вчиняти відносно неї дії не є надмірним втручанням у право власності ОСОБА_2 , оскільки накладення арешту на квартиру не позбавляє власника права володіти та користування майном, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження ним.
Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про відшкодування шкоди та завданих збитків задовольнити.
Забезпечити вищевказаний позов ОСОБА_1 та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
На ухвала може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. О. Кириленко