Справа № 204/214/21
Провадження № 2/204/789/21 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
09 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-
У січні 2021 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ТДВ «МСК» на його користь 6 339 грн. 58 коп., які складаються з недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 6 124 грн. 42 коп., пені за період з 04.11.2020 року по 27.12.2020 року включно в розмірі 108 грн. 43 коп., 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за період з 04.11.2020 року по 27.12.2020 року включно у розмірі 27 грн. 11 коп., інфляційних збитків в порядку ст. 625 ЦК України за період з 04.11.2020 р. по 27.12.2020 р. включно в розмірі 79 грн. 62 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача франшизу, яка складає 2500 грн., стягнути з відповідачів судові витрати по справі, пропорційно до задоволених вимог. В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що сума страхового відшкодування була сплачена ТДВ «МСК» не в повному обсязі, несплачена частка суми страхового відшкодування складає 6 124, 42 грн. ТДВ «МСК», прострочивши виконання грошового зобов'язання зі сплати в повному обсязі позивачу страхового відшкодування, повинно сплатити позивачу в порядку ст. 625 ЦК України штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, відповідно до п. 36.6. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.11, 22, 1166, 1187 ЦК України саме з ОСОБА_2 як винуватця ДТП підлягає відшкодуванню розмір франшизи, а саме 2 500 грн.
09 квітня 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» надало відзив на дану позовну заяву, в якій просило відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вищенаведеного зазначено, що оскільки разом з заявою ОСОБА_1 не надано доказів проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна, сплата страхового відшкодування здійснена на його особистий картковий рахунок, тому розмір виплати зменшено на суму 4183,93 грн. ПДВ в порядку положень абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону. Крім того, сума страхового відшкодування була зменшена на розмір франшизи -2500 грн., яка передбачена полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР-200613896 згідно положень абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону.
Також 05 липня 2021 року представником позивача ОСОБА_3 було подано відповідь на відзив, в якому він підтримав дану позовну заяву та просив її задовольнити, а також стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше його представник ОСОБА_3 надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його та позивача участі. А позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 11 серпня 2020 року об 11 год. 30 хв. в м. Дніпро, на перехресті вул. В. Антоновича та вул. Н. Алексєєнко, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення № 204/5431/20 ОСОБА_2 було визнано винним в скоєному ДТП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. Дана постанова скасована не була і набрала законної сили 29.09.2020 року (а.с. 10).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо керування ОСОБА_2 автомобілем Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 не потребують доказування, оскільки вони встановлені постановою суду у вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно же до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так само нормами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», на підтвердження чого йому був виданий Поліс № 200613896 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 13).
Тому, позивач, як власник пошкодженого автомобіля Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_2 , подав заяву, як того вимагає Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем (а.с. 14).
На підставі вищевикладеного, ТДВ «Міжнародна страхова компанія» було складено страховий акт № 19585 від 03.11.2020 року та ОСОБА_4 було виготовлено звіт № 051/08/20 про оцінку колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_2 становить 25103 грн. 47 коп. з ПДВ (а.с. 82-96).
Також необхідно зазначити, що оцінка виконана на підставі Договору про виконання робіт по незалежній оцінці № 01/05/18-С від 27 квітня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 , що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 24800000000 від 15.01.2018 року та Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 370/18 від 27.04.2018 року та ТДВ «Міжнародна страхова компанія».
Суд вважає належним і допустимим доказом, з приводу оцінки майнової шкоди, спричиненої позивачу, - звіт № 051/08/20 про оцінку колісного транспортного засобу, оскільки вказаний звіт складений повноважною особою, яка має відповідну кваліфікацію.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 вищевказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
На підставі вищевикладеного, ТДВ «Міжнародна страхова компанія» здійснило відшкодування збитків, спричинених внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди та перерахувало на користь позивача страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 18419,56 грн., що підтверджується наданим платіжним дорученням № 8919 від 04 листопада 2020 року (а.с. 107). Крім цього, дана обставина не заперечувалась сторонами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відтак, дана обставина стосовно виплати позивачеві суми в розмірі 18419,56 грн. не підлягає доказуванню, оскільки, серед іншого, визнається сторонами у справі.
В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року № 911/286/20 визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. А тому судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі № 924/675/17. Отже Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ) (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93783592).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. В той же час, позивачем не підтверджено відповідними доказами факту проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205 св 19) (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517072).
Крім цього, судовим експертом Дроздовим Ю.В. на підставі заяви ОСОБА_1 виготовлено висновок експерта № 0209/20/20 (автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ). Відповідно до вищевказаного висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 26952,05 грн. (а.с. 16-35).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Втім, суд критично ставиться до даного висновку, оскільки даний висновок виготовлено по заяві самого позивача, більш того, відповідачі не були повідомлені про проведення даної експертизи.
Крім цього, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, ТДВ «Міжнародна страхова компанія» правомірно було зменшено розмір страхового відшкодування на розмір франшизи.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення суми франшизи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Із справи вбачається, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 передбачено франшизу у розмірі 2 500,00 грн.
За таких обставин, сума франшизи підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 2 500,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Втім, оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої суми не підлягають задоволенню, а відтак не підлягають задоволенню вимоги стосовно стягнення штрафних санкцій.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).
Склад і розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2020 року, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2020 року, квитанцію від 03.07.2021 року на суму 6000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на користь позивача з ОСОБА_2 підлягає стягненню 6000 грн. 00 коп. в якості відшкодування судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).
На підставі вищевикладеного, керуючись, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, 1166, 1188 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 2 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 6840 грн. 80 коп., які складаються з наступного: судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31236795, місцезнаходження: 61001, м. Харків, буд. 41/2, корпус 8, офіс 1-12.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова