Справа № 203/4789/21
Провадження № 3/0203/2815/2021
іменем України
09.12.2021 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Черваньова Ю.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичну особу-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.2 ст. 123 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 100067 31 жовтня 2021 року о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyndai Sonata н/з НОМЕР_1 по пл.Десантників, 1 виїхав на залізничний переїзд при увімкненому заборонному сигналі світлофора, чим порушив вимоги п.20.5«в» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 123 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.11.2021 року вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що Правила дорожнього руху не порушував, працівником поліції заявлялось, що вчинення правопорушення зафіксовано відеозаписом, який було надано для перегляду. Однак, з зазначеного відеозапису неможливо було встановити, що саме його автомобіль перетинає залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора, оскільки не було видно номерний знак.
У зв'язку з тим, що станом на 23.11.2021 року не було надано відеодиск з відеозаписами з камери DM 4587, який запитувався судом у зв'язку з тим, що в протоколі його було зазначено як додаток до нього, однак в матеріалах адміністративної справи він був відсутній, судове засідання було відкладено на 09 грудня 2021 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений під розписку.
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, розгляд справи було проведено у його відсутність.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, а саме: в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений.
Приписами ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту (а.с.2) ОСОБА_1 проїхав залізничний переїзд при увімкненому заборонному сигналі світлофору.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.123 КУпАП.
Щодо рапорту суд зазначає, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути однозначним доказом вчинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020).
Дослідивши відеозапис, суд встановив, що працівником поліції було повідомлено водія про те, що він проїхав залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофору та продемонстровано останньому відеозапис, який нібито фіксує правопорушення, на що ОСОБА_1 повідомляє, що на ньому не видно, що саме його автомобіль порушує Правила дорожнього руху. При цьому відеодиск, надісланий на запит суду, не містив відеозапису, який був наданий водію для перегляду.
Крім того, відеозаписом зафіксовано, що до працівника поліції підходив водій іншого транспортного засобу, який цікавився чи не за порушення правил проїзду залізничних переїздів зупинено ОСОБА_1 , на що працівник поліції відповів позитивно та, маючи при цьому можливість залучити до справи можливого свідка, не опитав його та не додав до протоколу відповідних пояснень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 61 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які би в своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджували поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, суд вважає, що вина останнього у вчиненні ним зазначеного адміністративного правопорушення є недоведеною.
Відтак, з урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 123 КУпАП підлягає закриттю за відсутності у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 123 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Ю.М. Черваньова