Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2021 р. Справа№200/15310/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаш Г.П.,
при секретарі - Оголь В.К.
за участю
представника позивача - Романенка А.В. (довіреність від 28.10.2020)
представника відповідача - Кододової А.В. (витяг з ЄРЮОФОП),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2021 року № 000/6318/05-99-09-01/00191129, -
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2021 року № 000/6318/05-99-09-01/00191129 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000,00 грн.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням вимог діючого податкового законодавства. Так, позивач зазначає, що видання наказу про призначення перевірки було безпідставним, відтак складений за результатами такої перевірки акт не може бути підставою застосування санкцій.
Також позивач наголошує, що при запровадженні ліцензування оптової торгівлі паливом, нечіткість врегульованих відносин та неналежне урядування органів виконавчої влади, призвело до порушення прав позивача на здійснення господарської діяльності.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року відкрито провадження за правилами загального судового провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.12.2021 року.
07.12.2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових доказів.
Ухвалою суду від 16.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 28.12.2021 року.
Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, та зазначив, що висновки акту про встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства є обґрунтованими.
Перевіркою встановлено, що ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» здійснювалась реалізація пального суб'єктам господарювання без наявності відповідної ліцензії на право оптової торгівлі пальним в період з 01.07.2019 по 26.08.2019. виявлення контролюючим органом відповідного порушення тягне за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.
Щодо наявності підстав для проведення перевірки відповідач зазначив, що до функцій контролюючого органу відноситься здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням. Однією з підстав проведення фактичної перевірки відповідно до статті 80 Податкового кодексу України є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. При цьому відповідач наголошує, що позивач допустив посадових осіб ГУ ДПС до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості її проведення. Наказ про призначення перевірки позивачем не оскаржувався.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням висновку експерту.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з огляду на обґрунтованість прийнятого рішення порушенням, виявленим під час перевірки позивача та відображеними у відповідному акті.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» зареєстровано 30.12.1996 року, здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням № 1 єдиного акціонера від 30.04.2019 року.
28.04.2021 року Головним управління ДПС у Донецькій області видано наказ №702-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ЄДРПОУ 00191129», яким на підставі статей 19-1, 20, 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, наказано провести фактичну перевірку з 28.04.2021 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01.07.2019 року по 07.05.2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та дотримання платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.
Також 28.04.2021 року на підставі вказаного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Донецькій області видані направлення на перевірку № 861, 861. Мета проведення перевірки: перевірка дотримання платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів.
29.04.2021 року відповідач зробив запит №304/05-99-09-01 про надання документів.
11.05.2021 року ГУ ДПС у Донецькій області складений акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС №4906/05-99-19-09/00191129.
Так перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді з 01.07.2019 по 26.08.2019 ПрАТ «ММК ІМ ІЛЛІЧА» здіи?снювалась реалізація пального суб'єктам господарювання (згідно за кодом товару (продукції?) з УКТ ЗЕД 27110192100) - гас: паливо для реактивних двигунів без наявності відповідноі? ліцензіі? на право оптовоі?? торгівлі пальним за наявністю місць оптовоі? торгівлі, чим порушено ч.1, 8 ст.15 Закону Украі?ни No481.
Факт реалізаціі? пального гас: паливо для реактивних двигунів (код товару (продукціі?) з УКТ ЗЕД 27110192100), а саме фізичної передачі (відпуску, відвантаження) підтверджено наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: (рахунками, актами приймання виконаних робіт (підрядних робіт), актами прии?мання - передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, актів використаних матеріалів, актів списання, відомостеи? з реалізаціі? пального ПрАТ «ММК ІМ ІЛЛІЧА», фізична передачі (відпуску, відвантаження) суб'єктом господарювання (підрядними організаціями) з акцизного складу за уніфікованим номером 1009099 палива для реактивних двигунів за кодом товару (продукціі?) згідно з УКТ ЗЕД 2710192100 за період з 01.07.2019 по 26.08.2019 рік.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.06.2021 року № 000/6318/05-99-09-01/00191129 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000,00 грн. за порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме здійснення оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії.
ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга від 18.06.2021 року № 33/92).
Рішенням Державної податкової служби України від 22.10.2020 року скарга ПРАТ «ММК ім.ІЛЛІЧА» залишена без задоволення, а ППР від 04.06.2021 року - без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України встановлено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1). Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункту 75.1).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пункт 80.1, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Дослідивши наказ ГУ ДПС у Донецькій області від 28.04.2021 року №702-п про проведення фактичної перевірки, суд встановив, що його видано, зокрема, на підставі пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України. Зокрема, вони здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Дана фактично проведена перевірка в повному обсязі відповідає функціям податкового органу.
Отже здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.
Відтак підставою для проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивача, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка не передбачає наявності у контролюючого органу інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про відсутність у податкового органу права на проведення перевірки, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення з цих підстав скасуванню не підлягає.
Стосовно суті виявлено відповідачем порушення суд дійшов наступних висновків.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 481/95-BP).
Закон № 481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п'ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі Закон № 2628-VIII).
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 згідно Закону № 2628-VIII:
- роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята);
- річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п'ята);
- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (частина тридцята);
- ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга);
- у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя);
- суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Згідно частини четверної статті 17 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.02.2019, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, пальним, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII).
У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі:
- Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі Закон № 139-IX);
- Закону № 2628-VIII.
З 01.07.2019, із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
З 18.12.2019, після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Згідно частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності - виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 Закону № 222-VIII).
У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності торгівля пальним.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із встановлених обставин справи та норм законодавства, якими спірні правовідносини були врегульовані на час їх виникнення станом на 01.07.2019 дату, з якої запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, та станом на дату прийняття оскаржуваних рішень про застосування штрафу.
Судом встановлено, що з 01.07.2019 (дати запровадження ліцензування роздрібної торгівлі пальним) до дати одержання позивачем ліцензії на оптову торгівлю пальним - 27.08.2019, позивачем здійснювались операції з продажу пального, що сторонами не заперечується.
Разом з цим, судом встановлено, що 18.06.2019 позивач подав до Державної фіскальної служби України заяву про одержання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Листом від 17.07.2019 Державна фіскальна служба України відмовив у наданні ліцензії, пославшись на відсутність дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної безпеки.
16.08.2019 позивач повторно звернувся Державної фіскальної служби України з питання отримання ліцензії, одночасно надавши пояснення, що ПРАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» не виконує роботи підвищеної небезпеки і не експлуатує (застосовує) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки.
27.08.2019 Державна фіскальна служба України видала ПРАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» ліцензію на право оптової торгівлі пальним.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб'єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов'язаних із запровадженими змінами.
Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб'єктом господарювання.
З набуттям 01.07.2019р. змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019р. територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та не встановленням для суб'єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає порушеним вищевказаний баланс та допущення непропорційності.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до податкового органу для отримання ліцензії з урахуванням листи ДФС України від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17, яким повідомлено Головні управління ДФС у областях та у м.Києві щодо набрання чинності з 01.07.2019 змінами до Закону № 481, та зазначено, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019, при цьому головні управління ДФС у областях та м.Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.
Однак вказаний лист не є нормативно-правовим актом, він не адресований суб'єктам господарювання. Листом встановлюються можливий строк подання документів для майбутнього ліцензування (з 12.06.2019), однак, станом на 12.06.2019р. територіальний орган не мав статусу органу ліцензування діяльності з реалізації пального.
Тобто, навіть не зважаючи на те, що відповідні повноваження органи державної фіскальної служби отримали з 01.07.2019, позивач, вживаючи заходи дотримання умов ліцензування завчасно, звернувся з відповідною заявою.
Повертаючись до наведеної вище частини 1 статті 8 Закону № 222, суд зазначає, що визначений нею строк (строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування) має обліковуватися з дати, коли суб'єкт господарювання набуде можливість приведення своєї діяльності у відповідність з ліцензійними умовами.
У суб'єктів господарювання, що здійснювали торгівлю пальним, така можливість з'явилась з 01.07.2019 року, коли органи Державної фіскальної служби України отримали право видачі ліцензій.
З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним застосування до ПРАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» штрафу за здійснення оптової торгівлі пальним без ліцензії, що ним була вчинена в період двомісячного строку з 01.07.2019.
Згідно абзацу 2 підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
В даній справі також підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018р. № 1-р/2018 справа № 1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.
Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).
Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Суд зазначає, що позивач виявляв добросовісність виконання вимог закону: позивач подав відповідні заяви на отримання ліцензії; подав пакет документів для оформлення ліцензії; здійснив необхідні платежі для отримання ліцензії.
З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що застосування до суб'єкта господарювання штрафу у розглянутому випадку є неправомірним, держава не додержалась позитивного обов'язку, встановленого законом, щодо строку для запровадження змін до ліцензування діяльності не надавши час на приведення діяльності у відповідність до вимог закону, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не застосована імперативна норма щодо звільнення від відповідальності за відсутності ліцензійних умов.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано обґрунтовано законності спірного рішення, з огляду на що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 7500,00 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2021 року № 000/6318/05-99-09-01/00191129 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 04.06.2021 року № 000/6318/05-99-09-01/00191129 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) судовий збір у розмірі 7500,00 гривень.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28 грудня 2021 року.
Повний текст рішення складено 28 грудня 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш