Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2021 р. Справа№200/8594/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,
за участю:
представника позивача - Гусакової О.Б. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гусакову Оксану Борисівну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268,94 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268,94 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та з 1 березня 2016 року взятий на облік Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року позивачу пенсія не сплачувалась, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Листом від 17 червня 2021 року відповідач повідомив, що заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року облікована управлінням в загальній сумі 258 268,94 грн та буде виплачена відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за окремим фінансуванням на означені цілі та на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На переконання позивача бездіяльність відповідача з не виплати йому пенсії за спірний період є незаконними та такими, що порушують гарантоване Конституцією України право громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с. 1-7).
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та додаткові докази (а.с. 25).
Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 7 вересня 2021 року; повторно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду Донецької області надати суду відзив на позовну заяву та додаткові докази (а.с. 30-31).
28 серпня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та 30серпня 2021 року - додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У квітні 2016 року Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від Служби безпеки України було отримано інформацію про повернення позивача на тимчасово окуповану територію.
Поновлення виплати пенсії проводиться після отримання повідомлення з органів соціального захисту населення про відсутність підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення Комісії про поновлення виплати пенсії.
Рішенням комісії Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 з липня 2019 року поточну виплату пенсії позивачу було поновлено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», наказом Пенсійного фонду України «Про заходи у зв'язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду» від 2 листопада 2020 року № 115 запроваджено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області. Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 925 Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010).
Згідно із п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Станом на час розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Також у відзиві зазначено, що заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року обліковуються пенсійним органом та підлягає виплаті на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Станом на сьогодення відповідне фінансування відсутнє враховуючи, крім іншого, наявність дефіциту бюджетних призначень на фінансування пенсійних виплат у загальнодержавному масштабі.
Виплата заборгованості ОСОБА_1 буде здійснена після надходження відповідного фінансування (а.с. 35-40).
Ухвалою суду від 7 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 5 жовтня 2021 року (а.с. 73).
8 вересня 2021 року судом отримано клопотання від представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, до якої додано копії: договору про надання правової допомоги № 42 від 17 травня 2021 року, акту виконаних робіт від 31 серпня 2021 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру № 44 від 17 травня 2021 року на суму 15 000,00 грн та № 56 від 19 липня 2021 року на суму 15 000,00 грн. Також суду надано докази відправлення 31 серпня 2021 року на адресу відповідача заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 74-82).
Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року вирішено провести судове засідання, призначене на 5 жовтня 2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (а.с. 99-100).
У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв'язку із чим судове засідання по справі, призначене на 5 жовтня 2021 року, не відбулось (а.с. 102).
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року призначено судове засідання у справі на 17 листопада 2021 року о 16-30 год (а.с. 110).
Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року вирішено провести судове засідання, призначене на 17 листопада 2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (а.с. 118).
17 листопада 2021 року в судове засідання з'явилась (в режимі відеоконференції) представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Головне управління повідомлялось судом належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства країни (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; є пенсіонером та отримувачем пенсії за віком з жовтня 2008 року (а.с. 11-17, 54, 60-61, 71).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 39, 45).
Як встановлено судом позивач у лютому 2019 року був взятий на облік Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з березня 2016 року як внутрішньо переміщена особа; поточну виплату пенсії позивачу управлінням було розпочато в липні 2019 року (а.с. 19, 59-66, 71).
Відповідно до матеріалів справи у період з березня 2016 року по липень 2019 року пенсія позивачу не виплачувалась (а.с. 19-20).
Як вбачається з листа відповідача від 17 червня 2021 року до звернення позивача до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у лютому 2019 року із заявою про взяття його на облік, він перебував на обліку в Запорізькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с. 19).
За поясненням відповідача припинення виплати позивачу пенсії мало місце у зв'язку із отриманням інформації від СБУ про повернення позивача на тимчасово окуповану територію України (зв.бік а.с. 35).
10 червня 2021 року позивач через свого представника, адвоката Гусакову О.Б., звернувся із адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фону України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (а.с. 19-20, 77-78).
17 червня 2016 року відповідач листом повідомив представника позивача про те, що заборгованість з пенсії перед ОСОБА_1 за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року складає 258 268,00 грн та буде виплачуватись відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 19-20).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня копія рішення, на підставі якого позивачеві були припинені пенсійні виплати, або копії інших документів, які б могли слугували доказом правомірності припинення виплати пенсії позивачу.
Наявність заборгованості з пенсії перед ОСОБА_1 за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року складає 258 268,00 грн підтверджується і випискою з ІКІС Пенсійного фонду України, наявною в матеріалах справи (а.с. 87-88).
Будучи не згодним із не виплатою відповідачем заборгованості з пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року, позивач через свого адвоката звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) з 1 березня 2016 року виплати позивачу пенсії.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати […].
Враховуючи наведене, не виплачена відповідачем позивачу заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року у розмірі 258 268,94 грн мала бути виплачена відповідачем позивачу після взяття його на облік.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати йому заборгованості з пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року у розмірі 258 268,94 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії за спірний період, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за спірний період, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача виниклої за цей період заборгованості також підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
У позовній заяві міститься клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу (а.с. 7).
У заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, яка отримана судом 8 вересня 2021 року, також зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн (а.с. 75-76).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки при зверненні до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 582,69 грн, що підтверджується квитанцією № 25829 від 6 липня 2021 року (а.с. 8), беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути відповідача витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у заявленому розмірі.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачених ч. 1 цієї статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 - 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).
Згідно приписів ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копії наступних документів:
- договору про надання правової допомоги № 42 від 17 травня 2021 року, згідно п. 1 якого Адвокат (представник позивача у справі) приймає на себе зобов'язання надати Клієнту ( ОСОБА_1 ) правову допомогу із захисту його інтересів у судовому порядку щодо визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати Клієнту заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268,94 грн та стягнення вищевказаної заборгованості на користь Клієнта; відповідно до пунктів 3.1 - 3.5 цього договору гонорар Адвоката за договором становить 2 000,00 грн за одну годину, але не більше 30 000,00 грн; оплата здійснюється наступним чином: 15 000 грн. в день підписання договору та 15 000 грн до 30 липня 2021 року; гонорар адвоката за годину є фіксованим, який вже сформований з витрат, який адвокат несе у зв'язку із забезпеченням якісного надання послуг, юридичного стажу (досвіду) особи, яка надає правову допомогу та часу, витраченого на її здійснення. Відповідно до п.п. 4.2 Договору після виконання своїх зобов'язань за договором Адвокат направляє Клієнту Акт виконаних робіт; якщо Клієнт протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акта виконаних робіт на розгляд не повернув Адвокату підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень (а.с. 78);
- акту виконаних робіт від 31 серпня 2021 року, з якого вбачається, що Адвокат передав, а Клієнт прийняв роботи щодо правового захисту інтересів позивача у судовому порядку щодо визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати Клієнту заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268,94 грн та стягнення вищевказаної заборгованості на користь Клієнта та наведено детальний опис виконаних робіт: усне консультування Клієнта (3 год / 6000,00 грн), збирання доказів (2 год / 4000,00 грн), складання та направлення відповідачу адвокатського запиту та складання клопотання про витребування доказів (1 год / 2000,00 грн), складання позовної заяви (11 год / 22 000,00 грн), виготовлення копій заяви та доданих до неї документів для відповідача (1 год / 2 000,00 грн), здійснення представництва у суді : виконання оплати судового збору та направлення позовної заяви до суду (1 год / 2000,00 грн та 1 год / 2000,00 грн); всього - 40 000,00 грн (а.с. 80);
- квитанції до прибуткового касового ордеру № 44 від 17 травня 2021 року та № 56 від 19 липня 2021 року про сплату позивачем адвокатові Гусаковій О.Б. за надання правової допомоги відповідно до Договору № 42 від 17 травня 2021 року 30 000,00 грн (по 15 000,00 17 травня та 19 липня 2021 року) (а.с. 79).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Надаючи правову оцінку наданим доказам, суд зазначає, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, пов'язаних із розглядом даної справи, від адвоката Гусакової О.Б. та факт понесення ним витрат на оплату цієї правової допомоги в заявленому розмірі.
Щодо питання співмірності зазначеної суми стосовно обсягу наданої правової допомоги, суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи відповідач отримав заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу 3 вересня 2021 року (а.с. 81-82, 122).
Станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.
Як наслідок, заява позивача про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв'язку із оплатою правової допомоги по справі в розмірі 30 000,00 грн - підлягає задоволенню на заявлену суму судових витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 132, 134, 139, 205, 244-246, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268,94 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 червня 2019 року у загальному розмірі 258 268 (двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн 94 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 582 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн 69 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представника позивача (в режимі відеоконференції).
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 року.
Суддя Н.П. Волгіна