Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2021 р. Справа№200/3301/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року;
- зобов'язати відповідача зробити позивачеві перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та з 29 квітня 2016 року перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком, призначеної та обчисленої у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 5 січня 2011 року по теперішній час працює в Приватному акціонерному товаристві «Азовзагальмаш» електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду.
Як стало відомо позивачеві, з 1 липня 2015 року ПрАТ «Азовзагальмаш» нараховувало належну позивачеві заробітну плату, але не сплачувало єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку із чим тривалий період роботи позивача не був зарахований до його страхового стажу, що, на переконання ОСОБА_1 , порушує його право на належну пенсію.
23 грудня 2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року та перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу за цей період.
Однак, зазначене звернення залишилося без відповіді.
24 лютого 2021 року позивач повторно звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогами про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року.
У відповіді на повторне звернення Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 1 березня 2021 року № 784-805/Б-04/8-0580/21 відмовило ОСОБА_1 у задоволенні його заяви та зазначило, що станом на 1 березня 2021 року підприємством ПрАТ «Азовзагальмаш» внески сплачені по 30 червня 2015 року, у зв'язку із чим підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів, за які не сплачені страхові внески, немає.
Позивач зазначає, що згідно до законодавства, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ПрАТ «Азовзагальмаш», яке здійснило нарахування цього внеску, а тому позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.
Посилається при цьому на постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 266/1994/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а.
Позивач вважає, що відмова пенсійного органу зарахувати до його страхового стажу періоду його роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року, за який ПрАТ «Азовзагальмаш» не сплачував єдиний соціальний внесок, є незаконною та необґрунтованою, та порушує його законне право на отримання належного розміру пенсії (а.с. 1-3).
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 20-21).
У відзиві на позов, якій надійшов до суду 27 квітня 2021 року, перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з назалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Виходячи з викладеного, основною умовою для призначення (перерахунку) пенсії є своєчасна сплата страхових внесків. Іншого діючим законодавством не передбачено.
Підприємством, де працював позивач, а ПАТ «Азовзагальмаш» і згідно даних з реєстру персоніфікованого обліку страхові внески зазначеним підприємством сплачені за позивача лише по 30 червня 2015 року, а тому підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року не має.
Також перший відповідач зазначив, що за перерахунком пенсії позивач до управління не звертався (а.с. 26-27).
У відзиві на позов другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду області, зазначає про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Виходячи з викладеного основною умовою для призначення (перерахунку) пенсії є своєчасна сплата страхових внесків. Іншого діючим законодавством не передбачено.
Підприємством, де працював позивач, ПрАТ «Азовзагальмаш», згідно даних з реєстру персоніфікованого обліку страхові внески сплачені по 30 червня 2015 року, отже, підстав для зарахування періоду роботи позивача з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року немає.
Також зазначено, що зарахування до страхового стажу особи певних періодів його роботи є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, і в разі задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію буде мати місце втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняття рішення замість нього, що не входить до компетенції суду (а.с. 103-104).
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 3 червня 2021 року (а.с. 33-34).
Ухвалою суду від 3 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 14 липня 2021 року (а.с. 62).
Ухвалою суду від 14 липня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області; призначено підготовче засідання у справі на 12 серпня 2021 року (а.с. 91-92).
Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року підготовче засідання відкладено на 9 вересня 2021 року; повторно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області надати суду до 8 вересня 2021 року відзив на позов ОСОБА_1 та докази на підтвердження пояснень у відзиві; призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 6 жовтня 2021 року (а.с. 97).
У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв'язку із чим судове засідання по справі, призначене на 6 жовтня 2021 року, не відбулось (а.с. 109).
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року призначено судове засідання у справі на 17 листопада 2021 року (а.с. 115).
17 листопада 2021 року сторони в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
У позові зазначено клопотання про розгляд справи в спрощеному провадженні.
Відповідачі заяв та клопотань з приводу участі представників управлінь у судовому засіданні суду не надали.
Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства країни (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком з квітня 2016 року (а.с. 7-9).
Перший відповідач, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, є суб'єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення (а.с. 26, 121).
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб'єктом владних повноважень (а.с. 103, 122).
Як встановлено судом, позивачу з 29 квітня 2016 року першим відповідачем була призначена пенсія за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).
При розрахунку страхового стажу позивача пенсійним органом не було враховано період роботи ОСОБА_1 з 1 липня 2015 року у зв'язку із не сплатою працедавцем позивача (ПрАТ «Азовзагальмаш») єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 26-27, 29, 69-80, 103-104).
Дізнавшись про це, 23 грудня 2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії - із врахуванням до страхового стажу періоду його роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року; також просив надати йому довідку ОК-5 (а.с. 12).
За поясненням позивача відповіді на свою заяву ОСОБА_1 не отримав (а.с. 1-3).
24 лютого 2021 року позивач знов звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періоду його роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року та надання довідки ОК-5 (а.с. 13).
Листом від 1 березня 2021 року № 784-805/Б-04/8-0580/21 управління відмовило позивачу у задоволенні його заяви, зазначивши, що станом на 1 березня 2021 року ПрАТ «Азовзагальмаш» внески сплачені по 30 червня 2015 року у зв'язку із чим підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, за які не сплачені страхові внески - немає. Також відмовлено у наданні довідки ОК-5, так як заява позивача подана не у передбаченій формі. Зазначено також, що на заяву позивача від 23 грудня 2020 року управлінням надавалась відповідь (вих. № 1556-2722/Б-04/8-0580/20 від 30 грудня 2020 року (а.с. 14).
Суд зазначає, що копії листа Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 грудня 2020 року вих. № 1556-2722/Б-04/8-0580/20 - суду не надано.
Не погодившись із відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії, позивач звернувся в суд із даним позовом.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно ст. 1 Закону України № 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV,Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
За своєю правовою природою пенсія є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, пенсія підпадає під захист ст. 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття майно дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. № 55707/00, § 77) Stummer v. Austria (App. № 37452/02, § 82),ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. № 42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).
У справі Muller v. Austria (App. 5879/72) на той час Європейська комісія з прав людини встановила, що коли особа робить обов'язкові внески до Пенсійного фонду, в неї виникає право власності на частку цього фонду.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, наведеної в його рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа 1-13/2013) і № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013), неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
На підставі аналізу положення ч. 1 ст. 122 КАС України в системному зв'язку з положенням ч. 2ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також враховуючи наведені вище правової позиції Конституційного Суду України та практику Європейського Суду з Прав Людини, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з нарахуванням, розрахунком та виплатою пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Спірним питання в межах спірних правовідносин є правомірність/неправомірність пенсійного органу не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи останнього, протягом якого позивачу заробітна плата нараховувалась, але при цьому страхові внески працедавцем позивача не сплачувались.
Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави прийняття пенсійним органом рішення не зараховувати зазначений стаж до страхового стажу позивача.
Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, в якому надано офіційне тлумачення положення ст. 1 Конституції України, однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з коштів Пенсійного фонду регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Згідно ст. 8 Закон № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, передбачено, що за період роботи, починаючи з 1 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Разом із цим згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи («Індивідуальних відомостей про застраховану особу» (форма ОК-5) страхувальником, ПрАТ «Азовзагальмаш», код ЄДРПОУ 13504334, за період з 1 липня 2015 року заробітна плата позивачу нараховувалась, разом із цим відомості про сплату страхового внеску за позивача його працедавцем в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку за цей період відсутні (а.с. 77-80).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
За висновком суду не виконання ПрАТ «Азовзагальмаш» обов'язку зі сплати страхових внесків за ОСОБА_1 за період з 1 липня 2015 року фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) за наявності відомостей, які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, отже, і для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу особи та загального страхового стажу.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, проте, що період роботи позивача з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, який надає право на призначення пенсії за ст. 26 Закону № 1058-IV.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій першого відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року та про зобов'язання пенсійного органу зробити позивачеві перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року - підлягають задоволенню.
Щодо зауважень другого відповідача стосовно дискреційності повноважень пенсійних органів на прийняття рішень про перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
У «Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, зазначено, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в п. 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, де зазначено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Разом із цим суд зазначає, що як встановлено судом не сплата працедавцем позивача страхових внесків було єдиною підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду його роботи з 1 липня 2015 року п 23 грудня 2020 року (інших підстав відповідач не зазначив).
З урахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку про відсутність у відповідачів права вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, отже, в даному випадку відсутні дискреційні повноваження (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16).
Згідно ст. 13 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Таким чином, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З урахуванням визначеного ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених ст. 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним способом захисту позивача є зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 23 грудня 2020 року про перерахунок пенсії.
При вирішенні питання - кого саме з відповідачів необхідно зобов'язувати вчиняти визначені судом дії, суд виходить з того, що станом на час розгляду справи саме на другого відповідача покладені повноваження, права та функції Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України області, як наслідок, зобов'язальні дії мають бути покладені саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно, позовні вимоги позивача про зобов'язання першого відповідача вчинити дії з приводу перерахунку пенсії із врахуванням певного періоду роботи позивача - задоволенню не підлягають.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі (а.с. 20-21).
Враховуючи, що основні позовні вимоги позивача (щодо визнання протиправними дій) за висновком суду є такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги позивача, у задоволенні яких суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні (в частині зобов'язання першого відповідача вчинити певні дії), не задоволені судом лише з підстав покладення цього обов'язку на правонаступника першого відповідача, за розгляд даної справи підлягає сплаті судовий збір у повному обсязі у розмірі 908,00 грн.
Беручи до уваги, що станом на час розгляду справи саме на другого відповідача покладені повноваження, права та функції Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, судовий збір має бути стягнуто на користь Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням до страхового стажу періоду його роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 1 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року - починаючи з 23 грудня 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 17 листопада 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 року.
Суддя Н.П. Волгіна