Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2021 р. Справа№200/8298/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування липня 2016 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року в сумі 22 907,88 грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року в сумі 27 956,68 грн. з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він в період з 13.09.2017 року по 03.10.2018 року проходив військову службу у структурних підрозділах Державної прикордонної служби України та перебував на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , яка здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення в даний період служби.
Вказує, що виходячи з відомостей які були надані Військовою частиною НОМЕР_1 , а саме довідки від 16.04.2021 року №312, особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік ним було встановлено, що відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення: у період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року протиправно застосовує липень 2016 року, як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а у період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року протиправно ігнорує вимоги абзаців 4. 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Позивач вважає, що такі дії відповідач призвели до того, що йому в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, що є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Представник відповідача надав письмовий відзив, проти задоволення позовних вимог заперечує, серед іншого зазначає, що ОСОБА_1 згідно наказу «По особовому складу» від 13.09.2017 року №479-ОС був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
Вказує, що 02.10.2017 року наказом №511-ОС позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з тим що він вибув для подальшого проходження служби до оперативно - розшукового управління Східного регіонального управління (І категорії), м. Харків, продовжуючи перебувати на фінансовому забезпеченні Донецького прикордонного загону.
03.10.2018 року наказом №258-ОС «По особовому складу» Начальника Донецько - Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, старшого прапорщика ОСОБА_1 , який згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2018 року №871- ОС зараховано в розпорядження начальника Північного регіонального управління.
Відповідач зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації прикордонної служби України від 25.06.2018 року № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 липня 2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Вказав, що вищий спеціалізований суд України з розгляду Цивільних і кримінальних справ листом від 07.05.2013 року № 708/0/4-13 вказав, що індексація с складовою частиною заробітної плати, тобто грошовим забезпеченням військовослужбовця.
Також звернув увагу на те, що відповідно до п.п. 3,4,5 п. 5 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.14 року № 533 - Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.
Вказує, що на час подання позовної заяви позивач не втратив правовідносин з Державною прикордонною службою України, тільки був переведений з одного прикордонного загону до іншого прикордонного загону в одному прикордонному відомстві, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не є належним відповідачем по даній справі.
У встановлений строк судом позивач надав відповідь на відзив у якому підтримав свою позицію щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до пунктів 12, 47 статті 2 Бюджетного кодексу України військова частина НОМЕР_1 є окремою бюджетною установою в особі її керівника, що є розпорядником бюджетних коштів, має унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи та уповноважена на здійснення витрат бюджету зокрема на виплату грошового забезпечення (заробітної плати).
Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцю проводиться в тій військовій частині в якій він проходить службу з моменту зарахування до списків особового складу частини та вступу на посаду по день виключення зі списків особового складу частини та здачі посади.
Вказує, що виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі щомісячних наказів командира тієї військової частини у якій військовослужбовець проходить службу по день виключення зі списків особового складу частини, про що видається окремий наказ.
На підставі викладеного, позивач вважає посилання відповідача на те що він є неналежним відповідачем є необґрунтованим та таким, що не може братися до уваги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суддя Бабіч С.І. перебував у щорічній відпустці з 06 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року та з 18 жовтня до 23 жовтня і на лікарняному з 25 жовтня до 12 листопада 2021 року.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року вирішено справу № 200/8298/21 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у даній справі на 01 грудня 2021 року та витребувано у ОСОБА_1 та у Військової частини НОМЕР_1 , письмові пояснення та належні докази на їх обгрунтування щодо того чи продовжує позивач службу, станом на момент розгляду даної справи, та у якому органі Державної прикордонної служби України або щодо того у якому органі він перебуває на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
01 грудня 2021 року, на виконання вимог ухвали суду від 15 листопада 2021 року, представник позивача надав письмові пояснення в яких зазначив, що ОСОБА_1 не проходить військову службу та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 04.09.2019 року № 306-ОС звільнений у запас.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 30 листопада 2021 року не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що сторони чи їх представники у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 48-52).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 13 лютого 2018 року (а.с. 11).
ОСОБА_1 згідно наказу начальника Донецького прикордонного загону «По особовому складу» від 13 вересня 2017 року №479-ОС був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (а.с. 16)
02 жовтня 2017 року наказом начальника Донецького прикордонного загону «По особовому складу» №511-ОС позивач був виключений зі списків особового складу Донецького прикордонного загону в зв'язку з тим що він вибув для подальшого проходження служби до оперативно - розшукового управління Східного регіонального управління (І категорії), м. Харків, продовжуючи перебувати на фінансовому забезпеченні Донецького прикордонного загону (а.с. 39).
03 жовтня 2018 року наказом начальника Донецько - Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №258-ОС «По особовому складу», включено зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_2 , який згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2018 року №871- ОС зарахований в розпорядження начальника Північного регіонального управління (а.с. 40-40).
03 червня 2020 року представник позивача звернувся до Міністерства соціальної політики України за роз'ясненням щодо базових місяців при проведенні індексації грошового забезпечення (а.с. 20).
Листом від 23.06.2020 року №76/0/214-20 представника позивача повідомлено, що єдині правила нарахування індексації грошового забезпечення запроваджені як для військовослужбовців, які проходять проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців. З грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року (а.с. 21).
Відповідно до довідки від 16.04.2021 року №312, за період проходження служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 за період з 13.09.2017 року по 03.10.2018 року позивачу нарахована індексація грошового забезпечення, проте не виплачена.
В примітках зазначеної довідки вказано, що базовими місяцями при проведенні нарахування індексації є липень 2016 року (відповідно до ГА в/ч 9971 від 11.09.2017 року вх. 176) та березень 2018 року (а.с. 17)
Позивачем до матеріалів справи долучений лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 року вих. №122/о/66-17 “Про індексацію грошового забезпечення”, з якого видно, що місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення для всіх військовослужбовці буде місяць, наступний за місяцем, в якому відбулося підвищення посадових окладів для військовослужбовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України (а.с. 19).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Що стосується тверджень представника відповідача у відзиві на адміністративний позов про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач не втратив правовідносин із Державною прикордонною службою та продовжує отримання грошового забезпечення та його складових в іншому прикордонному загоні, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 року (яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25 червня 2018 року (яка була чинною станом на момент триваючих правовідносин між сторонами) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби. Не за місцем служби грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям, зокрема, тимчасово прикомандированим на тривалі терміни до інших органів Держприкордонслужби - в органах Держприкордонслужби за місцем прикомандирування, якщо прикомандирування дозволено Головою Державної прикордонної служби України або його першим заступником.
Відповідно до пунктів 12, 47 статті 2 Бюджетного кодексу України військова частина НОМЕР_1 є окремою бюджетною установою в особі її керівника, що є розпорядником бюджетних коштів, має унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи та уповноважена на здійснення витрат бюджету зокрема на виплату грошового забезпечення (заробітної плати).
Як повідомив суду представник позивача, останній, станом на момент розгляду справи не проходить військову службу та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 04.09.2019 року №306-ОС звільнений у запас.
При цьому Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) не було бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) на даний час ліквідоване.
На підтвердження викладеного надано лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.06.2021 року №121/ЗПІ-1263-1553.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, доказів продовження проходження позивачем служби чи його прикомандирування на тривалі терміни до інших органів Держприкордонслужби, станом на момент розгляду даної справи, відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, оскільки у період з 13.09.2017 року по 03.10.2018 року позивач перебував на службі у ІНФОРМАЦІЯ_6 (військовій частині НОМЕР_1 ), про що свідчать відповідні записи у військовому квитку (а.с.20 зворот), належним відповідачем по справі є саме Військова частина НОМЕР_1 .
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
Поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри “101” замінені цифрами “ 103”.
Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений у розмірі 103%.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (тобто з січня 2003 року).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення визначає ст. 5 Закону № 1282.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону № 1282 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Щодо вимог заявлених за період з 13.09.2017 року до 28.02.2018 року.
Суд зазначає про те, що предметом позову у цій частині позовні вимоги є питання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення саме за період - 13.09. 2017 року - 28.02. 2018 року включно, з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Суд застосовує Порядок № 1078 у редакції від 15.12.2015 року та яка застосовується з 01 грудня 2015, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин (вересень 2015 - лютий 2018 року).
Відповідно до п. 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
11 лютого 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 77 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013” (далі - Постанова КМУ № 77).
Постановою КМУ № 77 внесені зміни до п. 1-1 Порядку № 1078, а саме в абзаці другому цього пункту цифри “ 101” замінені цифрами “ 102”.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 77 вказані зміни застосовуються з 01 січня 2016 року.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-ІV “Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, серед іншого індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п. п. 1-1 і 4 цього Порядку.
У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пп. 2 цього пункту).
Згідно з абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
За правилами, наведеними в п. 10-2 Порядку № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.
На підставі п. 3 Постанови КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.
Зокрема, відповідно до пп. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:
“ 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 […]”.
На підставі пп. 5 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:
“ 10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник”.
Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.
Суд зазначає, що з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Таким чином, грошове забезпечення позивача є об'єктом індексації грошових доходів населення в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011, ст. 2 Закону № 1282 та п. 2 Порядку № 1078.
Аналіз положень абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 526 та п. 10-2 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 1013 зумовлює висновок про те, що до грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для індексації заробітної плати (грошового забезпечення) новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу, а з грудня 2015 року - з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Абзац 3 п. 10-1 вказаного порядку в редакції від 15.12.2015 року (що застосовується з 01.12.2015 року, відповідно до п.6 Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів) не містить положень щодо обчислення індексації працівника саме з місяця прийняття на роботу (як це було у попередній редакції Порядку № 1078).
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З аналізу викладених вище норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскільки посадові оклади у Збройних Силах України були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка діяла з 1 січня 2008 р. по 1 березня 2018 року та у вказаний період ці оклади не підвищувались, відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у спірних правовідносинах, у період з 01 грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача мав бути січень 2008 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року позивач набув право на індексацію його грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00).
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє його права на отримання виплат, на які він мав право, проте, не отримував їх під час проходження служби за незалежних від нього обставин.
При цьому ч. 6 ст. 5 Закону № 1282 не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
З відомостей Військової частини НОМЕР_1 , а саме довідки від 16.04.2021 року №312 та особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с. 17-18), суд встановив, що відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача у період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року протиправно застосовує липень 2016 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).
З цієї ж довідки судом встановлено, що невірно нараховані у вказаний період суми індексації відповідачем позивачу виплачені не були.
Отже, відповідачем не доведено того, що позивачу було проведено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, з визначенням базового місяця для нарахування - січень 2008 року.
Таким чином, відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період 13.09.2017 року - 28.02.2018 року включно, з визначенням базового місяця для нарахування - січень 2008 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 березня 2018 року по 03.10.2018 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла з 15 березня 2018 року до 02 квітня 2021 року):
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий);
до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін:
- індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.
У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
Однак слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Виходячи з даних, які вказані відповідачем у особистій картці грошового забезпечення форми № 10 за 2018 рік, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складало: посадовий оклад - 740,00 грн., оклад за військовим званням - 65,00 грн., надбавка за вислугу років - 201,25 грн., ОУС ризик життя - 111,00 грн., ВОВ/НОПС - 1006,25 грн., ОРД - 222,00 грн., премія - 3515,00 грн., а всього - 3515,00 грн. За березень 2018 року складало: посадовий оклад - 3080,00 грн, оклад за військовим званням - 1020,00 грн, надбавка за вислугу років - 1435,00 грн, премія - 3788,40 грн, а всього - 3788,40 грн. (а.с. 18).
З вказаної довідки судом встановлено, що підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року у зв'язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у лютому 2018 року (3788,40 грн), розмір якої підтверджується листом Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 (арк. спр. 19): "якщо посадові оклади в останнє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн (1762 х 241,7 : 100)" (абзац 10), серед яких:
1762,00 грн - прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року);
241,7 % - величина приросту індексу споживчих цін.
Така сума індексації в розмірі 4258,75 грн з величиною приросту індексу споживчих цін 241,7 % становила з грудня 2017 року аж по лютий 2018 року, оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів.
Відповідачем на спростування встановлених судом обставин доказів не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто, відповідач зобов'язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі № 816/1728/16.
З відомостей Військової частини НОМЕР_1 , а саме довідки від 16.04.2021 року №312 та особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с. 17-18), судом встановлено, що відповідачем не було проведено ані нарахування, ані виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року.
Зважаючи, що відповідачем у період з 01 березня 2018 року по 03 жовтня 2018 року нарахування суми індексації не здійснювалось та відповідач не виплачував індексацію позивачу, відповідач, у межах спірних правовідносин безпідставно, не врахував норми абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078, у частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, яка полягає у неврахуванні вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, підлягають задоволенню.
Разом з цим, щодо вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року в сумі 22 907,88 грн., та за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року в сумі 27 956,68 грн., суд зазначає про таке.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У даній правовій ситуації індексація за частину періоду навіть не була нарахована та взагалі не була виплачена позивачеві.
Враховуючи що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача у конкретній сумі відсутні.
Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
У разі вчинення бездіяльності, суд, за умови встановлення під час розгляду справи протиправності такої, може лише спонукати вчинити певну дію.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 420/1207/19, де суд підтвердив правильність висновків суду апеляційної інстанції, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням конкретних базових місяців, як підстави нарахування та виплати у певному розмірі, а не зобов'язання відповідача виплатити конкретну суму індексації.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Доказів прийняття рішень чи вчинення саме активних дій щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суду не надано.
У даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи викладене, суд, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити даний адміністративний позов частково, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення позивачу за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
З огляду на предмет даного позову, відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат які було б необхідно йому відшкодувати.
Керуючись Конституцією України, Законами України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнати протиправною бездіяльнісь Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період з 13.09.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період з 01.03.2018 року по 03.10.2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 28 грудня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч