Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2021 р. Справа№200/9420/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати індексації - за період з 07.11.2015 року по день фактичної виплати індексації.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зазначила, що у період з 25 червня 2011 року по 30 вересня 2017 року проходила службу в Національної поліції України на посаді слідчого відділення Костянтинівського відділення поліції Артемівського відділу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області.
Позивач зазначає, що під час проходження служби їй не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
З цього приводу, у червні 2021 року, позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації за вказаний період, проте, у відповідь від Головного управління Національної поліції в Донецькій області отримала відмову та довідку від 12.07.2021 року № 959, якою підтверджено, що індексація за час проходження служби їй не виплачувалась.
Позивач не погоджується з такою позицію відповідача і вважає його бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошових доходів протиправною.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, серед іншого, зазначає, що механізм та порядок проведення індексації грошових доходів, в тому числі перелік доходів які підлягають індексації, визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078.
Вказує, що станом на 07 листопада 2015 року Порядком не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Згідно зі змінами до Порядку внесеними постановою КМУ від 18 жовтня 2017 року №782, з листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських було включено до переліку доходів осіб, грошові доходи яких підлягають індексації.
З огляду на вищевикладене відповідач зазначає, що до листопада 2017 року у нього були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/9420/20 за правилами за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року суд вирішив замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання на 19 жовтня 2021 року.
У зв'язку з перебуванням судді Бабіча С.І. у відпустці з 19 жовтня 2021 року по 23 жовтня 2021 року та з 25 жовтня 2021 року по 12 листопада 2021 року на лікарняному, розгляд справи було відкладено на 23 листопада 2021 року.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/9420/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 06 грудня 2021 року.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 06 грудня 2021 року не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що сторони чи їх представники у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: пр-т Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) (а.с. 36-37).
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України з 25.06.2011 року по 30.09.2017 року.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.09.2017 року № 468 о/с відповідно до розділу VII Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції: за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) майора поліції ОСОБА_1 (0111893) -слідчого відділення Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції з 30 вересня 2017 року. Вислуга років на 30 вересня 2017 року в календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає - 11 років 02 місяців 20 днів. Вважати невикористану відпустку за 2017 рік у кількості 7 діб. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 26.09.2017 року, свідоцтво про хворобу № 893/СНП, видане військово-лікарською комісією ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Донецькій області» 25.09.2017 року (а.с. 18).
З довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 11.08.2021 року № 1476/26/02-2021 судом встановлено, що за період з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та виплачувалась (а.с. 27).
Відповідно до змісту довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 11 серпня 2021 року № 1112, № 1113 ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по грудень 2016 року та за період з січня 2017 року по вересень 2017 року, відсутні відомості про нарахування відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 30 вересень 2017 року (а.с.28, 29).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість зароблять собі на життя працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон України № 1282-ХІІ ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначається індексація доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року з наступними змінами та доповненнями.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній станом на 15.09.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013” внесено зміни до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078, а саме цифри “101” замінено цифрами “103”.
Зазначені зміни, внесені до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078, застосовуються з 01 січня 2016 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782 “Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення” внести зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".
Отже, п. 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У силу положень частини другої статті 8 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент прийняття позивача на службу до Національної поліції України) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З аналізу вищезазначених положень Закону України “Про індексацію грошових доходів” видно, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 18 жовтня 2017 року, оскільки, виплата індексації прямо передбачена положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про те, що відповідач зобов'язаний був проводити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення поліцейським з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року, тобто до внесення до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а не лише після внесення відповідних змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, суд зазначає, що підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Більш того, в силу положень частини другої ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 року у справі № 823/2249/18.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів та держава не може односторонньо відмовитисьвід взятих на себе зобов'язань.
Отже, вказані відповідачем обставини у відповіді на звернення позивача не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.10 ст.62 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно - правових актів України.
Разом з цим, суд зазначає, що індексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Частина заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.
У свою чергу, пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача.
Суд зазначає, що позивач, серед іншого, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.
З урахуванням приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд вважає, що у даній справі, відповідно до Закону № 3551-XII та враховуючи висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, ефективним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року включно, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року включно, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом № 2050-III, Порядком № 159.
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17 дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд зазначає, що відповідачем ще не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, оскільки вказане є спірним питанням у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов'язання здійснити виплату індексації грошового забезпечення з компенсацією втрати частини доходів є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а.
Враховуючи предмет даного позову, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнена від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про Національну поліцію", “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, “Про індексацію грошових доходів населення”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: пр-т Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складене 10 грудня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 КАС України.
Суддя С.І. Бабіч